- Іржику, - покликав мене Нордвік, витягаючи із нутрощів комп’ютера якісь довгі білясті, схожі на макарони шнури з прозорими присосками на кінцях, - переключи, будь-ласка, час сюди, в рубку.
“Звідки він знає моє ім’я? - ошелешено подумав я. - На причалі назвав мене “цей”, а ще “баласт”... Я невпевнено, чіпляючись за предмети, що траплялися на моєму шляху, проплив до пульта керування і, пришвартувавшись до пілотського крісла, з’єднався з Владиком.
У нашому розпорядженні лишалося двадцять три хвилини. Точніше, не в нашому, а в розпорядженні Нордвіка, тому що тільки він знав, що потрібно робити.
Раптом увімкнувся внутрішній зв’язок, і дівочий голос, мабуть стюардеси, мовив:
- Капітане, пасажири скаржаться на невагомість...
- До біса! - гарикнув Нордвік. - Нехай потерплять півгодини!
Блідий капітан безгучно зіпав ротом.
- Де у вас можна поголитися? - несподівано звернувся до нього Нордвік.
- Поголитися?! - капітан очманіло втупився у нього.
- Так, поголитися, -роздратовано повторив Нордвік.
- У душовій...
- Депілат там є?
Вкрай збентежений хлопчисько-капітан лише кивнув, і Нордвік швидко покрокував у душову.
В цей час на екрані зв’язку замість Владика виник Шеланов.
- Де Нордвік? - спитав він.
- Здається, пішов голитися, - відповів я.
- Що?!
Я стенув плечима.
- Пішов голитися, кажу. Принаймні він шукав місце, де можна поголитися.
Шеланов дивився на мене так, ніби хотів перевірити, чи не з’їхав я з глузду.
- Чим ви там займаєтесь?
- Не знаю, - відверто признався я.
- А де капітан “Градієнта”?
- Тут.
- Давай його сюди!
Я повернувся. Капітан “Градієнта” висів коло тамбура, тримаючись за поручень.
- Вас кличуть, - холодно сказав я.
Він нарешті одірвався від поручня і став так само невпевнено, як перед цим я, пробиратись до пульта.
- Я слухаю, - мовив він, діставшись до крісла пілота.
- Хто - я? - присадив його Шеланов. - Доповідайте по формі.
Тримаючись за спинку крісла, капітан “Градієнта” випростався.
- Капітан вантажно-пасажирського лайнера “Градієнт”, пілот другого класу Чеслав Шеман на зв’язку, - відрапортував він.
Вперше я не почув у його голосі розгублених інтонацій.
- Отак воно краще, - кивнув Шеланов. - Начальник науково-дослідної станції “Проект Сандалуз-ІІ” Руслан Шеланов. Доповідайте, яких заходів уживаєте.
Чеслав Шеман знову розгублено глянув на мене, ніби чекав підказки.
- Я не одержував жодних вказівок...
В цей час у мене за спиною пролунав цокіт магнітних підошов, і я озирнувся. Із закутаною рушником головою з душової повертався Нордвік. Старанно розтираючи голову, він відсунув мене від крісла, сів і зняв рушник. Я обімлів. Від його буйної чуприни не лишилося й сліду. Голий череп соромливо рожевів, як це буває після депілату, а по ньому зміївся потворний глибокий шрам, ховаючись за відстовбурченим вухом.
- У мене нема часу вводити всіх у курс справи, - сказав Нордвік.
Я мимоволі кинув погляд на таймер. Сімнадцять чотирнадцять.
- Повідом про те, що сталося, в патрульно-рятувальну службу, - продовжував Нордвік. - І виклич мій крейсер. Може статися, що йому доведеться тут попрацювати...
- Уже викликали.
- Чудово. Тепер далі. Я вимкнув блокування системи запуску двигунів лайнера і спробую вивести двигуни на режим прямим нейрокеруванням. Цілком можливо, що я їх спалю, та дві хвилини вони працюватимуть на повну потужність. Твоє завдання: коли я буду готовий, вистрілиш в Око з катапульти... Адже ти казав, що діафрагма після обстрілу закривається на дві з половиною хвилини?
- Так... - Шеланов затнувся, - але... мені нічим стріляти...
- Що значить - нічим? - сторопів Нордвік.
- У катапульті немає робочої речовини.
- А той астероїд, котрий ви щойно притягли?!
- Навіть якби він зміг поміститись у катапульту, мені його нічим туди заштовхати! - зітхнув Шеланов.
Вперше я побачив Нордвіка розгубленим. На станції нашій було всього два боти. Та один, із Банконі, зараз невідомо де дрейфував зі спаленим двигуном, а другий був тут. Неприємний холодок пробіг по моїй спині. Схоже було, що захоплені погляди дівчат можуть ніколи вже не торкнутися моїх шевронів. Які лишень дурниці не лізуть у голову!
Але Нордвік швидко отямився. Чи то в нього був у запасі ще один варіант, чи то голова його в цій ситуації працювала швидко і чітко, як комп’ютер?..