Сакрал - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 2

Замість епілогу

Щоранку ми вітаєм сонце,Промінням золотим та сильнимВоно нам землю зігріває,Його сіяння завжди пильнимДля нас є й іншим не буває.І кожен з нас у собі носитьЯскраве сонце, що сіяНе тільки вдень, але й щоночі,Воно нам душі зігріваІ нічогісінько не просить.Навколо нас є інші люди,Треба робити, щоб те сонцеСіяло й іншим людям всюди,Так і в просягнутій долоньціНічого злого хай не буде.Згадаймо, як нас гріє слово,Яке належить нашим близьким.Певно, проміння слова твогоЗігріє душі людям, ми ж боСпраглі на слово та добро.