Ляхів погойдаєм,
Та так погуляєм,
Що аж пекло засміється,
Земля затрясеться,
Небо запалає…
Добре погуляєм!
Запорожець
Добре погуляєм! Правду старий співа, як не бреше. А що б то з його за кобзар був, якби не волох!
Кобзар
Та я й не волох; так тілько - був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що.
Запорожець
Ну, та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.
Гайдамака
Та не голосно, щоб не почула старшина.
Запорожець
А що нам ваша старшина? Почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. У нас один старший - батько Максим; а він як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче Божий, не слухай його.
Гайдамака
Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ще ось що; не так пани, як підпанки, або - поки сонце зійде, то роса очі виїсть.
Запорожець
Брехня! Співай, старче Божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо - поснемо.
Гуртом
Справді, поснемо; співай яку-небудь.
Кобзар
(співає)
«Літа орел, літа сизий
Попід небесами;
Гуля Максим, гуля батько
Степами-лісами.
Ой літає орел сизий,
А за ним орлята;
Гуля Максим, гуля батько,
А за ним хлоп'ята.
Запорожці ті хлоп'ята,
Сини його, діти,
Поміркує, загадає,
Чи бити, чи пити,
Чи танцювать, то й ушкварять,
Аж земля трясеться.
Заспіває - заспівають,
Аж лихо сміється.
Горілку, мед не чаркою -
Поставцем черкає,
А ворога, заплющившись,
Ката, не минає.
Отакий-то наш отаман,
Орел сизокрилий!
І воює і гарцює
З усієї сили -
Нема в його ні оселі,