А я буду добувать,
А ти, старий, не гріши,
Та в запічку колиши,
Та мовчи, не диши».
Як була я молодою преподобницею,
Повісила хвартушину над віконницею;
Хто йде - не мине,
То кивне, то моргне.
А я шовком вишиваю,
В кватирочку виглядаю:
«Семени, Івани,
Надівайте жупани,
Та ходімо погуляймо,
Та сядемо заспіваймо».
Заганяйте квочку в бочку,
А курчата в вершу
………………………………….
………………………………….
І… гу!
Загнув батько дугу,
Тягне мати супоню;
«А ти зав'яжи, доню».
«Чи ще? чи годі?»
«Ще, Ще!
Хоч погану! Самі ноги носять».
«Ой сип сирівець
Та криши опеньки:
Дід та баба,
То й до ладу, -
Обоє раденькі.
Ой сип сирівець
Та криши петрушку:
……………………………………
……………………………………
Ой сип сирівець
Та накриши хріну:
……………………………………
……………………………………
Ой сип воду, воду
Та пошукай броду, броду…»
«Годі! годі! - кричить Гонта, -
Годі, погасає.
Світла, діти!.. А де Лейба?
Ще його немає?
Найти його та повісить.
Петелька свиняча!
Гайда, діти! Погасає
Каганець козачий».
А Галайда: «Отамане!