Члени комісії скінчили первинне обстеження, виробили пропозиції про дальший хід досліджень і пішли відпочивати.
О шостій академік Балашов увійшов до свого кабінету й побачив Олега, що сидів, підперши підборіддя рукою, над фотознімками ракети.
— Добре, батьку, що ти прийшов. Не дуже втомився? Що тобі приготувати? — по хлоп’ячому зрадів молодий біолог.
— Роботи чимало, але вона така незвичайна, що не відчуваєш утоми. Дай мені, будь ласка, склянку міцного чаю, — попросив академік І пішов до ванної, щоб трохи освіжитись.
Олег порався поквапливо. Хотілося якнайшвидше дізнатися про подробиці батькової знахідки. Почував себе так, ніби в п’ятнадцятирічному віці, коли головною темою його читання були пригоди земних і космічних героїв, що відкривають таємниці природи й воюють проти всяких підступів. Олег забув, що він науковий працівник.
Академік вийшов з ванної, сів у крісло навпроти свого нетерплячого сина, налив чаю й витяг люльку.
— Ти навіть не уявляєш собі, Олегу, що ми знайшли. Вже перше обстеження свідчить про надзвичайну наукову цінність знахідки. Тіло й справді неземного походження. Тепер у нас є незаперечні докази, що ракета прилетіла на Землю з іншої планети…
Олег не стримався. В нього вихопилося запитання, якого за інших обставин годі було б сподіватися від молодого вченого:
— З якої?
— Зажди, синку, тобі ж не треба пояснювати, що це не можна визначити за зовнішніми ознаками. Таємницю нам, мабуть, пощастить відкрити, коли ми проникнемо всередину ракети. Але вже тепер можемо відповісти на інше, легше питання. Як ти гадаєш, коли дістався твій «всесвітній посланець» на нашу планету? — спитав океанограф, запалюючи люльку.
Але цієї миті в передпокої пролунав дзвінок.
— Таня, — схопився Олег назустріч подрузі.
Він допоміг їй скинути пальто, стягнув засніжене взуття й запропонував домашні капці. Дівчина на мить зупинилася перед дзеркалом, поправила зачіску, й обоє увійшли до кабінету,
— Дозволь, батьку, відрекомендувати тобі мою товаришку по навчанню й друга, кандидата геологічних наук, яка ще кілька днів тому по коліна загрузала в розпечених пісках Лівійської пустелі, а сьогодні долає метрові кучугури полярного снігу.
— Дуже приємно… колего.
— Лебедєва… Таня Лебедєва, — по-дівочому несміливо мовила Таня.
— Ти прийшла вчасно, Таню, — почав Олег, наливаючи їй чаю. — Батько знайшов на дні затоки невідому ракету з міжпланетного простору. В газетах тільки про це й мови.
— Не перебільшуй, не перебільшуй, сину мій, — Балашов посміхаючись стримав патетичний зліт Олега.
Олег стисло розповів Тані про незвичайну знахідку, про підводну радіоактивність, про криголам, про верф і, нарешті, про те, як нетерпляче він чекав на них обох, щоб укупі поміркувати про всі можливі варіанти.
— Уяви собі, Таню, батько запитав мене, коли прилетів космічний корабель на нашу земну кулю, — закінчив Олег свою захоплюючу розповідь і додав: — це ж твій фах, тож подай мені руку дружби й підкажи щось розумне.
Таня поставила склянку з недопитим чаєм на столик і звернулася до академіка:
— Аркадію Олександровичу, ви вже, напевно, проаналізували зразки відкладів і визначили межі часу?
— Так, колего. Це вас цікавить? Кілька зразків я приніс для своєї колекції. Можу показати їх, — сказав океанограф. Він підійшов до письмового столу і вийняв з шкіряного портфеля десять колбочок з порошками світлих і темних відтінків.
Дівчина взяла одну колбочку й нерішуче оглянула кімнату. В лівому кутку біля вікна побачила мікроскоп. Академік простежив за її поглядом і доброзичливо підбадьорив:
—Ідіть подивіться. Ви не матиме повного уявлення, коли я почну сам розповідати про наслідки наших дослідів. Я теж пережив чимало, поки зміг подивитися на них у мікроскоп.
Таня підвелася, вправно витягла із скриньки мікроскоп і приготувала препарат. Олег допомагав. Він увімкнув рефлектор, підсунув стілець і мовчки сів. Дівчина обережно поклала тоненькі скляночки з порошком під окуляр, навела різкість і на хвилину знерухоміла. Потім поволі почала повертати ручку, пересуваючи препарат під окуляром. Яскраві промені рефлектора освітили сиву давнину. За мить перед Лебедєвою промайнули століття, ба навіть тисячоліття. Крихітні сліди мікрофозілії збуджували пам'ять. Танине обличчя було зосереджене. А Олег хвилювався. Чи визначить Таня час так само, як комісія?
Кандидат геологічних наук підвелась і замислено підійшла до академіка, який очікував, що вона скаже, — адже дівчина тільки недавно закінчила навчання.
— Товаришу академік, — почала Таня з особливим притиском, — дещо мені здається незвичайним, але не це головне. Я шукаю взаємозв’язку. Зразок з третьою Вюрмського зледеніння… з пізньопалеолітського періоду.
Балашов-старший не зміг приховати здивування. Він підвівся, поклав люльку на попільничку, підійшов до дівчини і, взявши її за руки, захоплено сказав:
— Поздоровляю тебе, Таню, сердечно поздоровляю! Щиро признаюся — не чекав такого точного визначення. В тебе виняткові здібності… Але перше зауваження не зовсім зрозуміле. Що тоіб здається надто незвичайним?
Олег не міг намилуватися Танею. Вона — молодчага! Її успіх тим дужче тішив хлопця, що батько взагалі рідко хвалив кого-небудь. І дивно! Старий раптом почав звертатися до дівчини на «ти», а це вже не абищо!
— Я, мабуть, відгадаю Танині сумніви. Ти, батьку, не знаєш, що перед тобою науковий працівник, який не захоплюється фантастичними гіпотезами, а завжди тримається діалектичного методу. Коли не помиляюся, період пізнього палеоліту був приблизно двадцять тисяч років тому…
— Двадцять п’ять тисяч, — додала Таня.
— Дякую, Таню, — всміхнувся Олег. — Напевне, ти шукаєш взаємозв’язок між знакідкою космічної ракети і дослідженнями професора Агарова на Баалбецькій терасі, а підрахунки часу в тебе не узгоджуються?
Дівчина замислено кивнула. Вона в думці доповнювала гіпотезу, що сяйнула при згадці про міжпланетну ракету. Знайдений космічний корабель, певно, має відношення до досліджень у Лівійській пустелі, хоча різниця часу на двадцять тисячоліть трохи завелика. Треба ще раз усе докладно перевірити і обміркувати.
Академік Балашов якийсь час не порушував Таниної задуми, потім вирішив допомогти дівчині.
— Хай тебе не вводить в оману перший зразок, — сказав він по-батьківськи, — досліди решту.
— Пробачте, Аркадію Олександровичу, справді, як це я могла робити висновки, глянувши на перший зразок? — сказала дівчина трохи збентежено й узяла другу пробірку.
Вона намагалася надолужити згаяний час. За кілька секунд Таня підготувала новий препарат і поклала його під мікроскоп. Лебедєва зосереджено спостерігала крихітні зернятка давно минулих віків.
— Мезолітські відклади, — вигукнула вона здивовано.
Таня підвела голову й подивилася на академіка. Він ствердно кивнув і подав їй ще одну пробірку. Замінивши препарат і поклавши під окуляр новий зразок, вона обережно обертала ручку. Нарешті підвелася, схопила Олега і задоволено, з молодечим запалом закружляла з ним по кімнаті. Хлопець поки що не розумів причини такого спалаху радощів.
— Професор Агаров буде у захваті від вашого відкриття, Аркадію Олександровичу. Дальші докази його гіпотези знайдено в Нордвіку. Останній зразок з неолітових відкладів. Правду я кажу? — допитливо глянула Таня на академіка.
Балашов підійшов і щиро потис їй руку.
— Чистісіньку правду. Я радію за вас обох. Радію за нашу молодь, що поведе людство вперед, — гордо мовив сивий учений.
Олег був вражений. Він не сподівався, що Танин візит буде такий невимушений. За кілька хвилин дівчина підкорила батька. Таку врочисту подію треба відзначити. Олег вийшов і незабаром повернувся з пляшкою шампанського та трьома келихами. Вправно зняв дротяну сіточку з корка й патетично проголосив під постріл шампанського:
— Слава діалектиці, хай живе наша Танечка!
Келихи з пінявим променистим напоєм ніжно дзенькнули. Всі сіли. Олег чекав, коли зможе уточнити свої припущення щодо долі космічної ракети та її екіпажу, але спочатку жадав почути цілком чітку геологічну теорію.
— Бачу, що я правильно зрозумів твої вагання, Таню! — звернувся він до Лебедєвої.
— Правильно. Я справді намагалася знайти взаємозв’язок між життям біля Мертвого моря та періодом пізнього палеоліту, коли людство ще не було на такому рівні, щоб лишити по собі письмові пам’ятки, — погодилася дівчина.