Майстер Михайло підскочив до телефону, набрав помер і негайно викликав медичну допомогу. Потім підбіг до зварювального апарата.
— Хлопці, швидко, йдеться про життя людини. Відкрутіть вентилі, покладіть кисневий балон на підлогу! Несіть сюди товаришку, — гукнув він до Олега.
Троє, четверо підбігли на поміч. Майстер відкрутив вентиль і спрямував струмінь кисню на непритомну дівчину, Олег розстебнув їй комірець. Незабаром до залу на повній швидкості влетіла санітарна машина і сповнила велетенське приміщення пронизливим виттям сирени.
Молодий лікар у білому халаті на ходу вискочив з машини. Він одразу зрозумів ситуацію. Ставши навколішки в головах у непритомної, почав робити їй штучне дихання,
— Зменшіть приплив кисню, — наказав майстрові.
Сичання затихло. Двоє санітарів принесли носилки.
Лікар звелів Олегові робити дівчині штучне дихання, а сам витяг фонендоскоп і почав вислухувати серцеву діяльність.
— Поки що серце слабе… але вона житиме. В карету! — скомандував він.
За годину Таня опритомніла, проте почувала себе ще погано, Олег у білому халаті сидів біля неї. Вона розплющила очі і, нічого не розуміючи, подивилася навкруги, Молодий біолог уперше поцілував її в чоло й лагідно промовив:
Уже все гаразд, Танечко, Лежи спокійно. Розповіси мені потім. За годину виїздимо до Москви. Твій багаж у нас. Мені ще треба додому. За хвилину повернуся.
Таня вдячно склепила повіки…
Науковий центр — Академія наук скидалася на мурашник, до якого впала грудка цукру…
Найвидатніші працівники різних галузей науки буквально розподілити ракету за своїми фаховими сферами. Кожний квадратний дециметр усередині ракети сфотографували. Тисячі знімків лежали на столах перед нетерплячими науковцями. Проте все мало сувору систему. Приладів поки що ніхто не чіпав.
Учені окремих галузей науки мали узгоджену програму досліджень, Вони щоденно взаємно консультувалися щодо наслідків своєї роботи й видавали друковані інформації для всіх ділянок науки.
Єдина річ, яка зрушила з місця, — це магнітофонна апаратура. Її дбайливо демонтували й перемістили до фізичної лабораторії Інституту електротехніки слабких струмів. Бібліотека теж змінила своє місце. Її перевезли до Інституту мовознавства. Але все інше лишилося недоторкане.
Океанографи з академіком Балашовим реконструювали рельєф морського дна за відкладами, які було виявлено на ракеті. У співробітництві з Інститутом геології досліджували скам’янілості.
Інститут ядерної фізики розробив порядок демонтажу двигунів ракети з радіоактивним зарядом. Університетська бібліотека перезнімала на мікроплівку кожну книгу, розмножувала фотокопії й препарувала неоціненні оригінали, щоб зберегти їх для наступних поколінь.
Було знайдено книжки, схожі на підручники наших перших класів початкової школи. Ця першооснова мала допомогти розв’язати первинну будову невідомої мови.
Олег і Таня, забувши про знегоди минулих днів, відвідували інститути, читали щоденні повідомлення про хід робіт. Всі чекали на мовознавців.
Четвертого дня вранці в їдальні готелю для іноземців Лебедєва ласувала свіжими тістечками й переглядала найновіші повідомлення Інституту мовознавства. Час від часу вона кидала погляд на двері-вертушку, в яких щохвилини мав з’явитись Олег.
Сьогодні буде надзвичайний день.
Балашов просто не тямитиме себе з радощів — адже повідомлення, яке Таня оце читає, повинно зелектризувати всіх сучасних учених.
Розв’язано алфавіт — будівельний матеріал мови космонавтів часів неоліту!
Незважаючи на те, що юнак дуже поспішав, він все- таки запізнився на десять хвилин.
— Вітаю тебе, Таню, і наперед прошу вибачення, — пролунав його дзвінкий голос,
— Здрастуй, Олегу, сідай. Ти вже давно не чув такої радісної звістки. Читай, — всміхнулася до нього дівчина й подала інформаційний бюлетень.
Олег поклав портфель на сусідній стілець, розгорнув бюлетень і ледве стримав вигук захоплення.
— Сенсаційно… є алфавіт! Таню, берімося до роботи, — мовив він, виймаючи з портфеля фото гаданої сонячної системи. — Подивимося знак біли найбільшої кулі,— запропонував Балашов і приклав фотографію до бюлетеня.
Таню теж охопило нетерпіння, і вона почала водити вказівним пальцем по літерах.
— Знайшла! Буква «Р», — вигукнула дівчина.
Олег записав.
— Поглянь! Другий І четвертий знаки однакові,— зауважила Таня.
— Буква «О». Біля твого пальця. А. третій знак — це… «Д», — додав Олег.
Обоє водночас видихнули:
Р-О-Д-О!
— Родо? Може, це наше Сонце? — запитав Олег.
Терпіння, терпіння. Жодного поквапливого висновку.
Перший успіх підбадьорив. Літера по літері розв’язували вони невідомі написи під кульками. З’явилися дивні назви:
Опарі
Тамаруку
Манома
Бонгаве
Тора
Бузу
Лапо
Дугіта
Цеза
Амогаре
Таня й Олег задумано дивилися на одинадцять дивних слів. Перший заговорив Олег.