— Чим воно озброєне? Чому його наближення відчувається крізь ковпак і скафандр? — задавав уголос питання біолог. — Якийсь особливий вид енергії?
— Видів енергії зовсім мало, і ця, без сумніву, електромагнітна. Але найрізноманітніших модифікацій її, звичайно, багато. У цього створіння є зброя, що діє на нашу нервову систему. Можна уявити собі, який дотик такого щупальця до незахищеного тіла!
Ерг Ноор зіщулився, а в Нізи Кріт аж усередині похололо, коли вона помітила ланцюжки коричневих вогників, які швидко наближалися з трьох боків.
— Створіння це не одно! — тихо вигукнув Еон. — Мабуть, не слід допускати, щоб вони торкалися ковпака.
— Ви маєте рацію. Хай кожен з нас повернеться потилицею до світла й дивиться тільки в свій бік. Нізо, вмикайте!
Цього разу кожен з дослідників устиг помітити окрему подробицю, з яких склалося загальне уявлення про створіння, схожі на гігантські плоскі медузи, що пливли на невеликій висоті над поверхнею планети, струшуючи внизу густою бахромою. Кілька щупалець були короткими, порівняно з розмірами створіння — завдовжки щонайбільше метр. У гострих кутах ромбічного тіла звивалося по двоє значно довших щупалець. Біля основи щупалець біолог помітив величезні пухирі, які ледь світилися зсередини і наче посилали по товщі щупальця зірчасті спалахи.
— Спостерігачі, чого ви вмикаєте й вимикаєте світло? — раптом пролунав у шоломах чистий голос Інгрід. — Потрібна допомога? Буря стихла, і ми відновлюємо роботу. Зараз прийдемо до вас.
— Ні в якому разі! — суворо наказав начальник. — Вам загрожує велика небезпека. Викличте всіх!
Ерг Ноор розповів про страшних медуз. Порадившись, мандрівники вирішили висунути на візку частину планетарного двигуна. Вогненні струмені в триста метрів завдовжки помчали над кам’янистою рівниною, змітаючи все видиме й невидиме на своєму шляху. Не минуло й півгодини, як люди могли почати лагодити обірвані кабелі. Захист було відновлено. Стало очевидним, що анамезон має бути навантажений до того, як настане планетарна ніч. Ціною неймовірних зусиль це вдалося зробити, і знесилені мандрівники, щільно зачинивши люки, сховалися за нездоланною бронею зорельота, спокійно прислухаючись до його здригання. Мікрофони доносили зовні ревіння і гуркіт урагану, і від цього маленький, яскраво освітлений світ, недоступний для сил пітьми, здавався ще затишнішим.
Інгрід і Лума розсунули стереоекран. Фільм був вибраний вдало. Блакитна вода Індійського океану захлюпотіла біля ніг дослідників, які сиділи в бібліотеці. Відбувалися ігри Посейдона — світове змагання з усіх видів водного спорту. В епоху Кільця всі люди так здружилися з морем, як народи приморських країн у минулому. Стрибки, плавання, пірнання на моторних дошках, на вітрових плотиках. Тисячі прекрасних, засмаглих юних тіл. Дзвінкі пісні, сміх, урочиста музика фіналів…
Ніза нахилилась до біолога, який сидів поруч з нею глибоко замислений, полинувши душею в безмежну далечінь, до ласкавої рідної планети з її підкореною природою.
— Ви брали участь у таких змаганнях, Еон? Біолог глянув на неї нерозуміючими очима.
— А, в цих? Ні, ніколи. Я замислився і відразу не зрозумів.
— Хіба ви думали не про це? — Дівчина показала на екран. — Правда, незвичайно яскравішає сприйняття краси нашого світу після темряви, бурі, після електричних чорних медуз?
— Авжеж! І тому ще більше хочеться здобути таку медузу. Я саме сушив голову над цим завданням.
Ніза Кріт одвернулася від нього і зустріла посмішку Ерга Ноора.
— Ви теж думали, як зловити цей чорний жах? — насмішкувато спитала вона.
— Ні, але думав про дослідження диска-зорельота.
Лукаві вогники в очах начальника майже розгнівили Нізу.
— Тепер мені зрозуміло, чому в давню давнину чоловіки вели війни! Я думала, що це тільки хвастощі вашої статі… яка вважалася сильною у невпорядкованому суспільстві.
— Це не зовсім так, хоча ви частково зрозуміли нашу стародавню психологію. Але у мене такий звичай — чим прекрасніша й улюбленіша моя планета, тим більше хочеться послужити їй. Насаджувати сади, добувати метали, енергію, їжу, створювати музику — так, щоб я пройшов і залишив після себе реальний шматочок зробленого моїми руками, головою. Я знаю тільки космос, мистецтво зореплавання, і цим можу служити моєму людству. Але ж мета — не тільки політ, а здобування нових знань, відкриття нових світів, з яких коли-небудь ми зробимо такі прекрасні планети, як наша Земля. А ви, Нізо, якій меті ви служите? Чому й вас так вабить таємниця зорельота-диска? Чи тільки цікавість?..
Дівчина поривчастим зусиллям подолала вагу стомлених рук і простягла їх до начальника. Той узяв їх у свої великі долоні й ніжно погладив. Щоки Нізи зашарілися, втомлене тіло сповнилося нової сили. Як і тоді, перед страшенно небезпечною посадкою, вона притислася щокою до руки Ерга Ноора, пробачивши разом з тим і біологові його уявну зраду Землі. Щоб остаточно довести свою згоду з обома, Ніза запропонувала ідею, яка щойно спала їй на думку. Прилаштувати до одного з водяних баків кришку, яка б сама закривалася. Покласти туди принаду — шматок свіжозаконсервованого м’яса, що, як виняткові ласощі, становило невелику додачу до концентрованої їжі астрольотчиків. Коли чорно «щось» забереться туди і кришка закриється, то через раніше підготовані крани треба продути балон інертним земним газом і заварити наглухо краї кришки.
Еон був захоплений винахідливістю «рудоволосого дівчиська».
Ерг Ноор, із свого боку, налагоджував людиноподібного робота і готував потужний електрогідравлічний різак, з допомогою якого він сподівався проникнути всередину спіралодиска з далекої зірки.
В уже знайомому мороці вщухли бурі, мороз змінився теплом — настав дев’ятидобовий «день». Роботи лишалося на чотири земних дні — перевантажити іонні заряди, деякі запаси і цінні інструменти. Крім того, Ерг Ноор вважав за потрібне взяти деякі особисті речі членів загиблого екіпажу, щоб після старанної дезинфекції привезти їх на Землю на згадку родичам. В епоху Кільця люди не обтяжували себе речами, тому їх неважко було перевезти на «Тантру».
На п’ятий день вимкнули струм, і біолог разом з двома добровольцями — Кей Бером та Інгрід — замкнувся в спостережній вежі біля «Паруса». Майже одразу ж з’явилися чорні істоти. Біолог пристосував інфрачервоний екран і міг стежити за смертоносними медузами. Ось до бака-пастки підкралася одна з них; склавши щупальця і скрутившись в клубок, вона почала залазити всередину. Зненацька ще один чорний ромб з’явився біля відчиненого отвору бака. Перше страховище розчепірило щупальця — спалахи зірчастих вогників замиготіли з невловимою швидкістю, перетворюючись у смуги вібруючого темно-червоного світла, які на екрані невидимих променів спалахували зеленими блискавками. Перше відсунулося; тоді друге миттю скрутилось клубком і впало на дно бака. Біолог простягнув руку до кнопки, але Кей Бер затримав її. Перше страховище теж згорнулося й полізло за другим. Тепер у баку було дві страшних медузи. Лишалося тільки дивуватись, як вони могли так зменшитись У об’ ємі. Натиск кнопки — кришка закрилась, і одразу п’ять чи шість чорних страховищ обліпили з усіх боків величезну, облицьовану цирконієм посудину. Біолог увімкнув Світло, передав на «Тантру» прохання включити захист. Чорні привиди, як звичайно, вмить розтанули, але два з них лишилися в полоні під герметичною кришкою бака.
Біолог підібрався до бака, доторкнувся до кришки — і відчув такий гострий нервовий укол, що не стримався і закричав від нестерпного болю. Ліва рука його повисла, паралізована.
Механік Тарон надів захисний високотемпературний скафандр. Лише тоді пощастило продути бак чистим земним азотом і заварити кришку. Крани теж запаяли, обклали бак куском запасної корабельної ізоляції і помістили в колекційну камеру. Перемога дісталася дорогою ціною — параліч руки біолога не проходив, незважаючи на зусилля лікаря. Еон Тал дуже страждав, але й не подумав відмовитись од походу до спіралодиска. Ерг Ноор, віддаючи належне ненаситному прагненню Еона досліджувати, не зміг лишити його на «Тантрі».
Спіралодиск — гість з далеких світів — був значно Делі від «Паруса», ніж це здалося мандрівникам спочатку. У світлі прожекторів, що розпливлося вдалині, вони неправильно визначили розміри корабля. Це була справді величезна споруда, не менш як чотириста метрів у поперечнику. Довелося зняти кабелі з «Паруса», щоб дотягти захисну систему до диска. Таємничий зореліт навис над людьми стрімкою стіною, що сягала далеко вгору і губилася в плямистій темряві неба. Вугляно-чорні хмари клубочилися, ховаючи верхню третину велетенського диска. Малахітово-зелена маса покривала корпус. Товщина її дуже потрісканого шару досягала метра. Через тріщини видно було яскраво-блакитний метал, що відливав синім у місцях, де стерся малахітовий шар. Обернутий до «Паруса» бік диска мав спірально скручене валоподібне підвищення, п’ятнадцять метрів у поперечнику і близько десяти метрів заввишки. Другий бік зорельо-та, що губився в кромішній пітьмі, здавався опуклішим, являючи собою начебто зріз кулі, приєднаної до диска завтовшки тридцять метрів. І на цьому боці теж вигинався спіраллю високий вал, ніби на поверхню виступав зовнішній бік зануреної в корпус корабля спіральної труби.
Колосальний диск глибоко ввійшов своїм краєм у ґрунт. Біля підніжжя прямовисної металевої стіни люди побачили розплавлений, наче густа смола, камінь.
Протягом багатьох годин дослідники шукали якого-небудь входу або люка. Але він був чи то схований під малахітовою фарбою або окалиною, чи взагалі зачинявся так майстерно, що люки не лишали слідів на поверхні корабля. Не знайшли отворів ні для оптичних приладів, ні для кранів продувної системи. Металева скеля здавалася суцільною. Передбачаючи це, Ерг Ноор вирішив відкрити в якому-небудь місці корпус корабля за допомогою електрогідравлічного різака, що розтинав найтвердіші і найв’язкіші покриття земних зорельотів. Після короткої наради всі погодилися розрізати верхівку спірального вала. Саме там мала бути якась порожнина, труба або кільцевий хід по кораблю, крізь який, очевидно, можна дістатися до внутрішніх приміщень зорельота, не рискуючи наткнутися на ряд послідовних перебірок.
Серйозно зайнятись вивченням спіралодиска могла тільки спеціальна експедиція. Але щоб її надіслали на цю небезпечну планету, треба було довести, що всередині гостя далеких світів збереглися незайманими прилади й матеріали, що вціліли всі речі тих людей, які вели корабель через безодню простору, перед якою шляхи земних зорельотів були тільки першою несміливою вилазкою в простори космосу.
Спіральний вал на другому боці диска підходив упритул до ґрунту. Туди підтягли прожектор і високовольтні проводи. Синювате світло, відбите од диска, тьмяним туманом розсіялося по рівнині й досягло темних високих предметів невиразної форми, мабуть скель, прорізаних ворітьми бездонної темряви. Ні відблиск туманних зоряних плямок, ні промені прожектора не давали відчуття твердої поверхні в цих воротях мороку. Мабуть, саме там був спуск на низину, помічену під час посадки «Тантри».
Низько й глухо вуркочучи, підповз автоматичний візок, висадив єдиного на кораблі універсального,робота. Нечутливий до потрійної ваги, робот швидко пересунувся до диска й став біля металевої стіни, схожий на товсту людину з короткими ногами, довгим тулубом і величезною, загрозливо нахиленою головою.
Підкоряючись управлінню Ерга Ноора, робот підняв своїми чотирма верхніми кінцівками важкий різак і, широко розставивши ноги, приготувався виконати небезпечну справу.
— Керувати роботом будемо тільки Кей Бер і я в скафандрах високого захисту, — розпорядився по телефону начальник експедиції. — Всі інші, в легких біологічних скафандрах, відійдіть якнайдалі…
Начальник затнувся. Щось прорізало його свідомість, викликало невимовну тугу в серці, змусило підігнути коліна. Горда воля людини поникла, поступившись тупій покірності. Обливаючись липким потом, Ерг Ноор безвільно ступив до чорних воріт. Крик Нізи, відбившись луною в його телефоні, повернув свідомість. Ноор зупинився, але темна сила, що виникла в його психіці, знову погнала його вперед.
Разом з начальником, так само поволі, зупиняючись і, певно, борючись з собою, пішли Кей Бер і Еон Тал — ті, що стояли біля межі світного кола. Там, у воротях мороку, в клубах туману заворушилась якась форма, незбагненна для людської уяви й тим більше страхітлива. Це не була вже знайома медузоподібна потвора; в сірій напівтіні рухався чорний хрест з широкими лопатями й опуклим еліпсом посередині. На трьох кінцях хреста виднілися лінзи, виблискуючи в світлі прожектора, що насилу пробивав туман вологих випарів. Низ хреста губився в темряві неосвітленого заглиблення в ґрунті.
Ерг Ноор ішов швидше за інших, наблизився до загадкового предмета на сотню кроків і впав. Перш ніж скам’янілі від переляку люди змогли збагнути, що йдеться про життя або смерть начальника, чорний хрест став вище кола протягнутих проводів. Він нахилився вперед, немов стебло рослини, явно відверто наміряючись перегнутися через захисне поле й досягти Ерга Ноора.
Ніза в нестямі, що надала їй сили атлета, підскочила до робота й почала крутити рукоятки управління на його потилиці. Поволі і ніби невпевнено робот почав підіймати різак. Тоді дівчина, зневірившись у своєму вмінні керувати складною машиною, стрибнула вперед, прикриваючи собою начальника. З трьох кінцівок хреста вилетіли звивисті світлі струмені чи блискавки. Дівчина впала на Ерга Ноора, широко розкинувши руки. Але, на щастя, робот уже повернув розтруб різака із схованим всередині вістрям до центра чорного хреста. Той конвульсивно зігнувся, начебто падаючи навзнак, і зник у непроглядній темряві біля скель. Ерг Ноор і обидва його товариші зразу опам’яталися, підняли дівчину й відійшли за край спіралодиска. Супутники, отямившись від страху, вже котили імпровізовану гармату з планетарного двигуна. З незнаним раніше почуттям нещадної люті Ерг Ноор спрямував нищівний струмінь проміння до скель-воріт, з особливою старанністю піднімаючи рівнину і намагаючись не пропустити жодного квадратного метра ґрунту. Еон Тал став на коліна перед непорушною Нізою, неголосно гукаючи в телефон і намагаючись пильніше розгледіти її обличчя під силіколом шолому. Дівчина лежала нерухомо, із заплющеними очима. Біолог не зміг почути дихання ні по телефону, ані вловити через скафандр.
— Страховище вбило Нізу! — з розпачем скрикнув Еон Тал Ергу Ноору, який саме підійшов до нього.
Крізь вузьку оглядову щілину шолома високого захисту не можна було розгледіти очей начальника.
— Негайно відправте її на «Тантру», до Луми. — В голосі Ерга Ноора більш ніж будь-коли бриніли металічні ноти. — Допоможіть і ви розібратись у характері ураження… Ми залишимось вшістьох і проведемо дослідження до кінця. Хай геолог піде з вами і збере всі, які тільки зможе, гірські породи по дорозі від диска до «Тантри» — ми не повинні затримуватися більше на цій планеті. Тут треба вести дослідження в танках високого захисту, а ми тільки занапастимо експедицію. Візьміть третій візок і поспішайте!
Ерг Ноор повернувся і не оглядаючись попрямував до зорельота-диска. «Гармату» виставили наперед. Інженер-ме-ханік, ставши за неї, вмикав потік вогню кожні десять хвилин, обводячи все півколо аж до краю диска. Робот підніс різак до гребеня другої зовнішньої петлі спірального вала, який тут, біля заглибленого в ґрунт краю диска, сягав до рівня грудей автомата.
Оглушливе гудіння проникало навіть крізь товщу скафандрів високого захисту. По обраній ділянці малахітового шару зазміїлися дрібні тріщини. Шматки цієї твердої маси відлітали, лунко б’ючись об металеве тіло робота. Бокові рухи різака відділили цілу плиту шару, відкривши зернисту поверхню яскраво-блакитного кольору, приємного навіть у світлі прожектора. Намітивши квадрат, достатній, щоб пропустити людину в скафандрі, Кей Бер примусив робота енергійним натиском зробити глибокий розріз у блакитному металі, але не пробив усієї його товщі. Робот провів другу лінію під кутом до першої і почав рухати вістрям різака вперед і назад, збільшуючи напруження. Розріз у металі поглибився більш ніж на метр. Коли механічний помічник накреслив третій бік квадрата, розрізи почали розходитись, вивертаючись наверх.
— Обережно! Всі назад! Падайте! — заволав у мікрофон Ерг Ноор і, відсахнувшись, вимкнув робота.
Товстенний кусок металу раптом випнувся, як стінка консервної банки. Струмінь неймовірно яскравого райдужного полум’я вдарив з отвору по дотичній вздовж спіральної опуклості. Тільки це і врятувало невдах-дослідників, та ще те, що блакитний метал враз заплавився і знову закрив прорізаний отвір. Від могутнього робота лишилась брила сплавленого металу, з якої жалібно стирчали короткі металеві ноги. Ерг Ноор і Кей Бер зосталися живими тільки завдяки скафандрам. Вибух відкинув їх далеко від дивного зорельо-та, порозкидав інших, перекинув «гармату» і обірвав високовольтні кабелі.
Опам’ятавшись від вибуху, люди зрозуміли, що лишилися беззахисними. На щастя, вони лежали у світлі вцілілого прожектора. Ніхто не постраждав, але Ерг Ноор вирішив, що з них досить. Покинувши непотрібні інструменти, кабелі й прожектор, дослідники навантажили все потрібне на неушкоджений візок і квапливо відступили до свого зорельота.
Вдалий збіг обставин під час необережного розтину чужого зорельота аж ніяк не залежав від завбачливості начальника. Друга спроба зробити це могла скінчитися набагато сумніше… А Ніза, що з нею?.. Ерг Ноор сподівався, що скафандр повинен був послабити смертоносну силу чорного хреста. Не вбив же біолога дотик до чорної медузи. Але тут, далеко від могутніх земних лікарських інститутів, чи зможуть вони впоратися з дією невідомої зброї?..