Як родився наш многонадійний,
То прийшли судильниці чотири,
На вікна варцабі посідали,
На дитя уважно погляділи,
Залюбки поцмокали губами,
І гарненько зажили табаки,
І собі поклали на коліна
Калитки свої неспорожнимі,
І розважно, шамкаючи, звільна
Стали викладать йому дарунки.
П е р ш а
Ось я дам йому наймення львине.
Д р у г а
Ось я дам Адоніса подобу.
Т р е т я
Ось я дам блискучі чорні очі.
Ч е т в е р т а
Я додам ще голосок носовий.
П е р ш а
Ось я дам ораторськую позу.
Д р у г а
Ось я дам відвагу і завзяття.
Т р е т я
Я додам ще пильність трудолюбну.
Ч е т в е р т а
Я додам амбіцію безмежну.
П е р ш а
Я дам жіночку йому прегарну.
Д р у г а
Я зроблю артистом драматичним.
Т р е т я
Я редактором ще політичним.
Ч е т в е р т а
Я співцем вдодатку оперовим.
П е р ш а
Я ввіткну перо критичне в руки.
Д р у г а
Я штовхну поезії писати.
Т р е т я
Я дам премії йому за драми.
Ч е т в е р т а
Я… та ні, сього вже забагато
Для одного. З того, що я мала
Дать йому в остатнім подарунку -
Таланту, - не дам йому ні дрібки.
Написано в році 1907, досі не друковано.