Інколи я гадаю, що вона просто хитрує. Тому й звернувся до вас. Це може бути затяжною
кризою, причому - творчою, але ж до чого тут аутизм?
- Ви мене перебили, - зауважив лікар. - Я б волів окреслити загальну картину.
Принаймні ту, яку я
можу спостерігати зараз. Якби ви, пане Вітольде, згодилися на мою пропозицію,
результати були б певніші....
- Про це не йдеться! - Відвідувач кабінету дістав зі сріблястого портсигара коричневу
сигарету „Black Captain", підсунув до себе важку мармурову попільничку, вже добряче
забиту недопалками. - Вона цілком здорова. Я лише хочу розібратися, у чому полягає її
хитрість...
- У цій справі не можна поспішати. Це цікавий випадок... - головлікар замислився, з
повагою поглядаючи на масивний срібний перстень свого візаві. І на симуляцію не
схожий. Продовжимо розмову?
Той, кого він назвав паном Вітольдом, покірно кивнув, затягуючись і випускаючи з
рота темну цівку духмяного диму.
- Отже, що ми спостерігаємо? Є шість ознак прояву аутизму. Пригадаємо їх. По-
перше, зануреність у власні переживання... - Він запитально поглянув на чоловіка, і той, спочатку знизавши плечима, кивнув головою. - По-друге, жодних задоволень від
довколишнього світу - отримання їх зсередини. Так? Добре. По-третє, - власне, це
стосується дітей, - неможливість налагодити контакт із ровесниками, по-четверте,
невміння розділити задоволення та успіх з іншими людьми, тобто відсутність емоційного
контакту.
- Це - останні два роки... - зауважив відвідувач. Але лікар, захоплений власною
промовою, махнув рукою і продовжував:
- Наступне: затримка розвитку або мови. М-м-м... і - окремий випадок, можливо -
передозування цього... І останнє: стереотипне та повторюване використання мовних
зворотів і регресивних рухів...
- Ви вважаєте, що все це може відбуватися з дорослою людиною?
- Відверто кажучи, таких випадків я не знаю. Тому і пропоную залишити її тут.
- Ви не уявляєте, про що говорите, - сумно посміхнувся співрозмовник. - Ця жінка... -
він затнувся й замовк.
- Ця жінка, - залюбки підхопив лікар, - досить цікава особа. Вам можна позаздрити. -
Він побачив, як співрозмовника пересмикнуло. - Але продовжимо.
Отже, я не до кінця впевнений, що це - класичний випадок аутизму. І не хотів би вас
лякати. Певні ознаки
цієї хвороби були у великих мислителів - Ньютона, Ейнштейна, Планка, Дарвіна,
Менделєєва. Гадаю, що на це страждав і Паскаль. Ньютон, до речі, взагалі говорив із
величезними труднощами. По суті, ознаки аутизму - це набір випадковостей, котрі
відображають особливості розвитку мозку. Не всі, хто щільно наближається до межі
аутизму й патології, мають із того лише негатив. Історія знає приклади, коли так звані
дивні люди досягали неабияких успіхів у науці. А про психологію творчості взагалі годі й
казати! Про це написані томи досліджень. Щодо нашого випадку... - Лікар замислився і
знову прикипів поглядом до блискучого пері ні свого візаві. - Я б волів знати про пані
Хелену щось більше, щоб зробити адекватні висновки.
- Невже не достатньо того, що знають усі інші? - роздратовано промовив поважний
пан.
- О, звичайно ж, ми всі, весь персонал, зачитуємося її книжками, завжди стежили за її
авторськими
програмами на телебаченні. До речі, у нашій бібліотеці зібрані всі тридцять два її
романи і купа перекладів іноземними мовами! Всі книжки - затерті до дірок! Тож усе, що