Дзвінка Донцова дивилася на ліс. Питливе око співробітниці СБУ передчувало біду. З лабораторії вийшла асистентка професора Борщевського Марійка. Дівчата привіталися.
– Останнім часом наші прибори фіксують аномальні явища. - пожалілася Марійка. - Ультрафіолетове випромінення Священного Кобзаря змінило частоту і амплітуду. Все вказує на те, що ми підішли до чергової загадки природи...
– Треба нам зайнятися лесбійською формою кохання, - розміркувала Дзвінка.
– Навіщо?
– Бо читачі вже питаються: "де подівся секс?" Не гідно ж їх розчаровувати!
– Та скільки ж можна? - обурилася Марійка. - Я вже заради них кохалася і з Петлюрою, і з Винниченко, і навіть з гетьманом Скоропадським! Зовсім вже не лишається часу на наукову діяльність!
– Агій на біду! - перервала Дзвінка. - Хто ото чув, щоб націоналісти відступали перед труднощами?! Хіба тому вчив нас Дмитро Донцов?! Треба усе покласти на вівтар! Порівняй свою жертовність із жертовністю Донцова: ти тільки з Петлюрою кохалася, а він сформулював цілий інтегральний націоналізм! То кому з вас було важче? Якби Дмитро Донцов був тут, поміж нас, невже б він відмовився зайнятися лесбійським коханням заради Українських читачів та читачок?! Та нізащо!
Марійка засоромилася своїх зауважень і почала роздягатись.
Дівчата вкрили одна одну гарячими поцілунками. Спочатку з голови до ніг, а потім - навпаки.
– Тепер треба зайнятися кунілінгусом, - зауважила Дзвінка.
– А чому саме ним?
– А що нам ще робити у двох?
– Гаразд! А у якій послідовності?
– Водночас. Так буде швидше!
Марійка і Дзвінка зайняли позу 69 і приступили до праці.