Коли Марійка зі Дзвінкою закінчили кохатися, була вже глибока ніч. Від лісу тягнувся холодний туман. По небі плив великий і круглий місяць. Цього разу він здався дівчатам кривавим.
Раптом з-поза дерев вийшла незнана істота розміром з Кінг-Конга. Істота нагадувала величезного ведмедя. В лапах у звіра була гігантська балалайка. Задні лапи були взуті і лапті. Зрір жадібно заревів і розчинив пащу, наближаючись до Українок.
– Слава Героям! - закричала Дзвінка Донцова.
– Нації слава! - підхопила аспірантка Марічка.
Істота злякалася і втекла у напрямку гір.
– Ген, вставайте! - закричали дівчата. - Вставайте всі!
– Що таке? - відгукнулися постояльці "Карпатської перлинки", ся висуваючи з вікон та дверей.
– Ми бачили незнаного звіра, що він хотів нас з'їсти! Лише палка відданість козацькій традицій та національній ідеї врятували нас від злої долі!
За десять хвилин усі Українки та Українці турбази (а також Masha Romanova) зібралися біля пам'ятника Пророку. Заспівавши Заповіт, вони сіли до праці.
– Звіра треба відшукати! - запропонував Митко Полум'яний з Національного Альянсу. - Негайно!
– Особливо мене непокоїть ота балалайка, - зауважила журналістка Орися. - Та й лапті також... Тут ся ховає якась таємниця...
– Та як же ж нам розшукати звіра, як навколо ліс і гори? - спитала Дзвінка.
Всі подивилися на професора Борщевського: чи не знає наука якогось методу?
Вчений замислився.
– Евріка! - закричав він раптом.
– Га? - спитали всі.
– Ви пам'ятаєте професора Києво-Могилянської Академії Бойка-Власишина? - почав науковець. - То був мій найкращий учень. Нещодавно він героїчно загинув, захищаючи рідну землю від жаб-мутанток.
– То я вже чула про нього від Марти Бондар, що є моя колєжанка, - зауважила журналістка Орися. - Вона тепер від нього вагітна і висовуватиме дитину на підставі етнічних цінностей, щоб не відрізнялася від тата.
– Професор Бойко-Власишин був знаний вчений, - продовжував Борщевський. - Він не боявся застосовувати найсучасніші комп'ютерні технології для вирішення наукових проблем.
Українки та Українці слухали уважно. Американка Masha теж.
– Одного разу він написав комп'ютерну програму мовою "Сі".
– Що то а мова така? - підозріло спитав Митко.
– Це скорочення від слова "Січ". То мова спілкування людини з комп'ютером, що її винайшла Українська Діяспора Америки. А як у бідній англійській абетці нема літери "ч", то й кажуть вони "Сі" замість "Січ".
– Da, eto pravda. That's true! - підтвердила Masha Romanova.
– Отже він написав комп'ютерну програму для пошуку снігової людини Єтті.
– А нащо йому був отой Єтті? - не зрозуміла Дзвінка.
– Він висунув наукову теорію, за якою Єтті - то є продавній Українець дотрипільської ери. З тих, що героїли на землі нашій, боронили рідний край від мамонтів та чужинських неяндертальців! Марійко, принеси програму!
– Зараз, професоре... - аспірантка дістала з кишені зошита і вирвала звідти аркуш з текстом.
Усі прочитали:
/***************************************
*****
* Комп'ютерна програма *
* для пошуку продавніх Українців *
* (що їх ще назвають Єтті) *
* *
* Написав професор Бойко-Власишин *
* що він працює на Кафедрі Українознавства *
* Києво-Могилянської Академії * * *
*********************************************/
for (іnt і = 0; і ‹ kіlkіst_іstot; і++ )
{
іf (іstota[і]==Yettі)
{
cout‹‹"Єтті знайдено : "‹‹ іstota[і] ‹‹" ! Слава Нації ! \n";
}
}
– Але хіба ж нам це допоможе? - спитав Митко. - Адже програма шукає продавнього Українця, а не якусь там невідому істоту.
Усі замислились.
– В мене є рішення! - закричала раптом аспірантка. - Програму треба пристосувати до нового завдання!
– Пристосувати? - спитав професор. - Але як?
– А отак!
Марійка взяла олівця і внесла необхідні зміни.
– Дивіться!
Присутні знов схилилися над аркушем.
/********************************************
* Комп'ютерна програма *
* для пошуку невідомої істоти *
* *
* Написав професор Бойко-Власишин *
* що він працював на Кафедрі Українознавства *
* Києво-Могилянської Академії *
* *
* Модернізувала аспірантка Марічка з тої ж Кафедри * * *
*********************************************/
for (іnt і = 0; і ‹ kіlkіst_іstot; і++ )
{
іf (іstota[і]==Neznana_іstota)
{
cout‹‹"Незнану істоту знайдено : "‹‹ іstota[і] ‹‹" ! Слава героям ! \n";
}
}
– Геніально, - сказав професор. - Тепер залишилося лише знайти комп'ютер і ввести цей код!
– А я бачила якийсь комп'ютер! - зауважила журналістка Орися. - Він стояв у кабінеті начальника турбази.
– Ото правда, - погодився начальник. - А я ж про нього давно забув...
Всі побігли до кабінету. Професор Борщевський увімкнув науковий прилад і власноруч надрукував на екрані програму. Тоді натиснув на кнопку.
Комп'ютер зашумів... За хвилину машина вивела на монітор питоме зображення.
Істота була страхітна. Вона рухалася горами, з коренем вириваючи тисячорічні смереки. Істота збивала балалайкою шишки з дерев і жадібно клала до рота.
– іt's a bear! - впізнала Masha Romanova - A Communіst Russіan bear! Ya vіdela ego na kartіnkax v zhurnale "Newsweek"!