– Вона втратила усю кров, - сказав професор Борщевський, обслідував американку. - Потрібна негайна трансфузія. Добровольці є?
Усі Українці визвалися донорами.
Марійка не встигала переливати кров.
Нарешті дівчина відкрила очі.
– Слава Нації! - сказала вона.
– Ти вивчила українську? - здивувався Митко.
– В мене тепер українська кров! О, я чую її голос! А ще - голос роду! Я бачу тіні забутих предків, і зелені луги й солов'їні гаї! Бачу козацький степ та Трипільську культуру!
– То ти ж тепер етнічна Українка! - зрадів Митко. - Значить, Masha, Пророк дозволяє нам кохатися!
– Дозволяє! Але не називай мене більше Masha. Відтепер я ся називаю Роксоляна Романишин!
Вони пішли кохатися.
– А де ж ведмідь? - поцікавився вчений.
Він зв'язався по Інтернету з Києво-Могилянською Академією.
– Усе гаразд, - заспокоїв Борщевський за кілька хвилин. - Відтепер то є наш Український звір. Працює волонтером на національній фабриці етнічного Українського підприємця Порошенка. Місить шоколад і читає Дмитра Донцова...
(c) Олександра Шелковенко
12 лютого 2010