- А що, коли такий дощ покропить ангари на аеродромi? - запитав Северсон. - Адже метеорити легко можуть пробити склянi стiни...
- Ми тепер знаємо досить точно, коли Мiсяць на своєму шляху зустрiнеться з роєм метеоритiв, бо вони обертаються навколо Сонця так само регулярно, як i Земля. Крiм того, радарнi станцiї ведуть безперервнi спостереження, щоб не трапилась якась несподiванка. А якщо будь-який рiй прямує на будови, автомати одразу ж вмикають над ними захисну завiсу з високочастотних променiв, якi розпорошують метеорити на дрiбний пил. I якщо якомусь камiнчику вдасться прорватись крiзь цю запону, його затримають стiни будови, бо вони зробленi з трьох шарiв особливо пружного скла. Силу удару метеорита послаблює також заповнений повiтрям простiр мiж стiнками.
- А як захищається вiд метеоритiв мiжпланетний лiтак?
- Пiлоти завжди точно проiнформованi про рух метеоритiв, тому заздалегiдь обходять великi рої. Проти поодиноких небесних тiл ракетоплани захищенi так само, як i будови на Мiсяцi: потрiйними стiнками та високочастотними променями. А втiм, на невеликiй вiдстанi мiж Землею та Мiсяцем метеорити трапляються дуже рiдко... Ну, друзi, небезпека минула, продовжимо нашу подорож.
Водiй натиснув на кнопку управлiння, але машина не зрушила з мiсця. Тодi вiн вийшов назовнi. Схилився над задньою частиною всюдихода i безнадiйно махнув рукою:
- Все!.. Двигун розтрощено вщент!.. I коли б метеорит упав на метр ближче, то... - водiй не закiнчив, але все було ясно i без пояснень.
- Що ж робити? - занепокоїлась Алена.
- П'ятсот кiлометрiв, якi лишились до кратера Тiхо, до вечора пiшки не пройдеш. Доведеться просити допомоги... - водiй ввiмкнув головний передавач всюдихода, приєднав до нього мiкрофон свого скафандра. - Алло!.. Алло!.. Говорить всюдихiд номер сiмнадцять... Викликаю кратер Клавiус, академiка Шайнера...
- Я - Шайнер... - почулося одразу ж в навушниках шоломiв Северсона та Алени. - Що трапилось, Пельтон?
- Машину пошкоджено метеоритом. Ми стоїмо край Моретуської ущелини. Просимо допомоги...
- Вилiтаємо негайно... Лiкар потрiбний? - схвильовано запитав Шайнер.
- Нi, у нас все гаразд.
Водiй вимкнув передавач i обернувся до пасажирiв:
- Запрошую вас на невелику прогулянку. Не будемо ж ми тут чекати склавши руки.
Всi вийшли з машини i попрямували до широкої розколини в скелi.
- Це - найкоротший шлях до озера Перемоги, - пояснював водiй. - Я тут як вдома...
В кiнцi розколини з'явилась невелика площина, обмежена прямовисними кам'яними стiнами.
- Озеро, правда, без води, - посмiхнувся водiй. - Але це не має значення. Коли хочете знати, тут - найвидатнiше мiсце всього Мiсяця... Чи бачите, товаришу Северсон, отой великий курган посеред рiвнини?
Курган вражав своїми правильними обрисами. Довга темна тiнь, що простяглась вiд нього по рiвнинi, теж мала чiткi, рiвнi краї.
- Цю пiрамiду побудували люди? - запитав Северсон.
- Так, - ствердила Алена. - Ходiмо ближче. Може, ви розшифруєте таємничий напис на цьому курганi.
Лише за кiлька десяткiв метрiв вiд пiрамiди Северсон звернув увагу на те, що на її вершинi, на невеликому майданчику, стоїть чудний гусеничний всюдихiд.
Северсон зупинився, згорнув руки i схилив голову.
- Не треба скорботи, Лайфе! - насмiшкувато вигукнула Алена. - Це не могила, а пам'ятник слави!.. - Вона взяла Северсона за рукав скафандра i пiдвела до освiтленої сонцем пiрамiди. З прикрiпленої до неї чорної дошки сяяли золотi лiтери.
- Це - росiйський шрифт! - вигукнув Северсон i швидко почав читати: "На цьому мiсцi приземлилась перша ракета, запущена з Землi на Мiсяць. Честь i слава великому Цiолковському, який показав нам шлях у Всесвiт! Слава науцi, яка увiнчала людство вiнком перемоги над космiчним простором!" - Вiн замовк, пильно подивився на всюдихiд. - I хто ж отой щасливець, що першим став на поверхню Мiсяця?
- Оцей всюдихiд, його екiпажем були тiльки керованi по радiо апарати. Пiсля приземлення, - вiрнiше, примiсячення, - ракети всюдихiд виїхав з неї на оцю рiвнину. Телевiзiйнi камери були тими першими очима, що глянули на Мiсяць зблизька i передали зображення на Землю. Пригадую цю хвилюючу мить так яскраво, наче це було вчора, а я ж тодi ходила в перший клас! Ту передачу з Мiсяця ретранслювали всi телевiзiйнi станцiї свiту...
Мандрiвники ще якийсь час оглядали рiвнину Перемоги, а потiм в навушниках шоломiв їхнiх скафандрiв пролунали сигнали виклику; на зоряному небi з'явились два рухомi яснi вогники, - наближався рятувальний ракетоплан.
По гостей прилетiв сам академiк Шайнер. Вiн радiсно привiтав Алену i Северсона, з захопленням розповiдав їм про особливостi мiсць, над якими пролiтав ракетоплан, прямуючи до кратера Тiхо. Однак полiт тривав недовго. Незабаром лiтальний апарат опустився на дно широкого кратера, пасажири пересiли у всюдихiд, i машини попрямували до неосвiтленої частини плоскогiр'я.
Академiк Шайнер замовк. Вiн тiльки чомусь лукаво посмiхався, поглядаючи то на Северсона, то на Алену. Скидалось на те, що вiн пiдготував їм якийсь сюрприз.
I справдi, тiльки-но вони проїхали останню освiтлену сонцем скелю, що самотньо стирчала на рiвнинi, як у свiтлi прожекторiв перед ними з'явилась величезна мереживна конструкцiя, схожа на поставлений похило залiзничний мiст.
- Як у вас справа з стартовою естакадою? - поцiкавилась Алена, ковзнувши поглядом по фермах конструкцiї.
- Непогано, - з пiдкресленою байдужiстю сказав академiк. -За двi години буде готова.
- Готова? Не може бути! - дiвчина подивилась на Шайнера з недовiрою. Адже ви запевняли, що на естакаду ми можемо розраховувати не ранiше як за п'ять днiв.
Академiк знизав плечима i знову хитро посмiхнувся:
- Що вдiєш - "все вже готове, готове, готове!" - затягнув вiн арiю з "Проданої нареченої". - Це - наш сюрприз номер один... А як вашi справи з монтажем експериментальної ракети?
- В середу має бути закiнчена. В четвер її переправлять сюди. Прилетить не тiльки Навратiл з представниками Академiї, а й Ватсон. Мабуть, сподiвається побачити нашу невдачу на власнi очi, щоб потiм висмiяти нас.
- Подивимось, хто смiятиметься останнiм! Цiлком можливо, що саме я! загадково сказав Шайнер. - Почекаємо до завтра.
- А що буде завтра?
- Ви цiкава, як усi жiнки! - посмiхнувся академiк. - Не скажу. Навмисне не скажу... I - пробачте менi - я повинен зараз податись до обсерваторiї. Поки я звiльнюсь, - годинки так через двi, - ви маєте змогу оглянути нашi пiдземнi заводи. А потiм я покажу вам дуже iнтересну рiч...
Алена i Северсон скористались з поради, але великого задоволення вiд огляду пiдземних заводiв не дiстали. Те, що колись причарувало б i захопило їх, стало тепер звичайнiсiньким, буденним. Лiнiї автоматичних верстатiв працювали так само чiтко, як i на Землi; всiма процесами керували такi ж розумнi електронно-обчислювальнi машини,- тож хiба не все одно, де мiститься завод?
Але коли мандрiвники знову пiднялись на поверхню Мiсяця, вони побачили таке, що аж закам'янiли в першу мить: в коритi стартової естакади, в її нижнiй частинi, виблискувала величезна металева ракета.
- Це - марево чи галюцинацiя?! - вигукнула Алена. - Ви бачите, Лайфе?
- Але ж це... - вiн теж був здивований до краю - Це ж наша експериментальна ракета! Як вона сюди потрапила з Праги?
- Ракета, але не ваша! - пролунав у навушниках голос академiка Шайнера. - Оце й є мiй сюрприз номер два. Сподiваюсь, колега Навратiл не гнiватиметься на мене, якщо я перевiрю граничну швидкiсть ракети трохи ранiше, анiж зробить це вiн з представниками Академiї? Можливо, моя спроба допоможе вдосконалити його ракету ще перед запуском.
Коли б раптом перед Аленою провалилась земля, дiвчина не була б здивована дужче.
- Мовчите - отже, не заперечуєте, друзi! - переможно сказав Шайнер. Ну, то йдiть до мене. Експеримент ми почнемо незабаром.
Чудно було слухати оцей голос у навушниках: на довгi гони нiде нiкого, а чути так, нiби Шайнер стоїть зовсiм поруч. А й справдi, де вiн є?.. Невже ота цяточка, що суне повiльно вiд стартової естакади назустрiч гостям з Землi?
- Швидше, друзi, швидше. Баритись не можна.
Северсон i Алена прискорили ходу. Через кiлька хвилин - уже втрьох вони зайшли до, бункера управлiння, осторонь стартового майданчика. Там на них чекали помiчники академiка Шайнера бiля астронавiгацiйної апаратури супроводження польоту ракети.