Заглиблений у свої думки, Северсон не помiтив скафандрiв, що висiли на протилежнiй стiнцi вузького коридора. Пiдвiвся навшпиньки, схопився за металеве колесо герметичної засувки i кiлька разiв крутнув його.
- Ще мало... - сказав вiн пiсля першої невдалої спроби вiдчинити грубезну заслону. Крутнув колесо далi.
- Зупинiться, ради бога, зупинiться! - закричав хтось, схопивши його за руку.
Северсон здригнувся i швидко озирнувся... Ватсон!
- Ви що - збожеволiли, чоловiче?! Вам життя остогидло?! Хiба ви не знаєте, що, коли вiдкриєте цю заслону, вас прониже смертоносне радiоактивне випромiнювання?!.. Дивуюсь Навратiлу, що взяв до корабля такого невiгласа! А ще бiльше мене дивує Дiтрiхсон. Чому вiн вам, дурень, не сказав, що тут нiхто не повинен перебувати без скафандра? Хiба ви їх не бачите?.. Оцей ваш iдiотський дослiд з бiлками мiг легко скiнчитись розпадом бiлкiв вашого тiла!
В першу мить Северсон взагалi не мiг зрозумiти, що сталось i чому Ватсон так лає його. Однак останнi слова одразу ж примусили його опам'ятатися.
- Дiтрiхсон не винен, я сам мусив це знати... Але як ви мене тут знайшли? Звiдки знаєте, що мене послав сюди Дiтрiхсон i що я провадив дослiд з бiлками?
- Як я знаю це? Я просто чув вашу розмову. Але про це поговоримо пiзнiше. А тепер - надiньте скафандр та закiнчiть цей ваш окаянний дослiд... Що ви хочете виявити? Нiчого нового не одержите, це вже давно дослiджено.
- Ви пiдслухуєте вiдеофоном. Можете сказати, навiщо ви це робите? прямо запитав Северсон.
- Ваша правда, пiдслухую. I ранiше частенько цим розважався. Це моя слабiсть i до деякої мiри невихованiсть, визнаю. Але зрештою чому iншому, як не оцiй моїй дурнiй звичцi, ви зобов'язанi своїм життям?
- Я вам вельми вдячний, товаришу Ватсон, - тепло сказав Северсон пiсля великої паузи. - Тепер я бачу, як я помилявся щодо вас. Ви - добра людина, i тому менi не йде з думки, чому ви пiдслухуєте чужi розмови.
- Ви допитуєте, як прокурор. Якщо ви вже так наполягаєте, скажу вам усе. Просто менi було тоскно. Самотнiсть я витримую далеко гiрше, анiж ви гадаєте. Планета Iкс вимагала всього вiльного часу. На розваги його не лишалось, тому я вiдвiдував клуб i кабiну капiтана хоч вiдеофоном. Нiяких секретiв там не буває. До вас у лабораторiю я потрапив цiлком випадково. Сам того не знаючи, мене з'єднав Фратев, коли апаратом, з яким я був з'єднаний, викликав товаришку Свозилову. Сподiваюсь, що оцю мою слабiсть ви не використаєте проти мене. До мене й так не дуже прихильно ставляться на "Променi" через мої старi суперечки з Навратiлом. Я майже шкодую, що тодi так нерозсудливо попросив включити мене до експедицiї.
Северсон мiцно потиснув йому руку:
- Навпаки, всi ми вас дуже поважаємо й любимо, повiрте менi!
Цього разу вiн говорив щиро.
***
Про те, що сталося на атомнiй електростанцiї, Северсон не сказав Аленi анi слова. Ватсона тепер вiн вiдвiдував часто. Намагався дрiбними послугами виявити свою вдячнiсть та заглушити цим голос нечистого сумлiння.
Олафа Северсон всiляко уникав.
"Чи послав вiн мене на електростанцiю навмисне, щоб позбутись небажаного свiдка, чи, може, тому виною нещасливий випадок i моє прокляте невiгластво?". Вiдповiдi на цi запитання вiн поки що не знаходив.
Днi тепер не бiгли, а повзли, як слимаки. Вiдважнi завойовники Всесвiту жили в постiйному збудженнi.
Швидкiсть уже настiльки зменшилась, що чорнi дiрки в небi почали оживати. Спочатку з'явились три тьмянi зiрочки сузiр'я Центавра. Невдовзi пiсля цього виступили з темряви й iншi зiрки i, нарештi, з'явилась i маленька зiрочка - наше Сонце.
Свiтло трьох сонць сузiр'я Центавра вже проникало до кабiн, як слабеньке сяйво серпика нашого Мiсяця.
Один з астротелевiзорiв був встановлений у клубi, щоб вченi могли спостерiгати за планетою Iкс i у вiльний час.
Спочатку вона з'явилась на екранi як макове зернятко. Повiльно виросла до розмiру горошинки, потiм стала як горiшок, як тенiсний м'ячик...
Складнi електронно-обчислювальнi машини запрацювали на повний хiд. Слiд було якнайшвидше обчислити шлях усiх чотирьох планет бiля Проксими, i насамперед орбiту планети Iкс; точно визначити час її обертання навколо центрального свiтила та навколо власної осi, - так само, як i вiдстань мiж Проксимою та окремими планетами. Розрахунки, якi ранiше вимагали б працi десяткiв учених протягом довгих рокiв, електронно-обчислювальнi машини провели за кiлька годин.
"Промiнь" уже наблизився до планети настiльки, що астротелевiзором можна було спостерiгати її поверхню. Чотири п'ятих планети було вкрито океаном, решту посiдали два континенти та кiлька невеликих островiв. Точну карту планети вченi ще не могли скласти, бо перешкоджала густа запона.
- Якщо невiдомi люди мають бiльш досконалi телескопи, нiж ми, то вони, безперечно, вже помiтили нас, - мiркував Вроцлавський. - Яке ж враження справить на них наш "Промiнь"? Чи догадуються вони, що до них прибувають гостi з iншої сонячної системи?
- Знаєте, що я придумав? - вигукнув Северсон. - Перевiримо, наскiльки правильно академiк Ватсон зрозумiв їхню мову. Надiшлемо їм повiдомлення, щоб вони, бува, не злякались, коли ми з'явимось на їхньому небi.
- Чудесно! Хай я стану атомом торiя, якщо це погана iдея! - захоплено погодився Фратев.
- Iдея справдi непогана, але не знаю, чи зможу я здiйснити її, посмiхнувся Ватсон. - Хiба я вмiю так скиглити, як вони?
- Це дуже просто, - озвався Мадараш. - Перекладiть нашу передачу на "iксовщину" i напишiть до тексту ноти. Я проспiваю їх, як соловей! їхню мову я трiшки засвоїв, коли вивчав музику.
- Ото буде сюрприз, коли ми раптом всунемося в їхню програму! засмiявся Фратев.
Як сказали, так i зробили. Наступного тижня радiохвилi з чудними звуками вже помчали до планети Iкс. Мадараш зiграв свою роль бездоганно.
Ватсон тепер не вiдходив вiд приймача. Вiн чекав, чи не дадуть вiдповiдi незнайомi створiння.
- Увага! - раптом закричав вiн переможно. - Вони почули наш заклик! Передавач замовк!
За десять хвилин станцiя планети Iкс заговорила. Ватсон увiмкнув магнiтофон на запис. За якийсь час передавач замовк знову.
- Повторiть наше повiдомлення. А я тим часом спробую розшифрувати текст.
Ватсон узяв свiй дбайливо складений словник i почав перекладати... Записавши першу фразу, покрутив головою:
- Якась нiсенiтниця! Тут взагалi немає логiчного зв'язку: "Вiйна робить мир, за лiс кидати камiння, час приборканий не може...".
- Або вони нас погано зрозумiли, або не розумiємо їх ми, - посмiхнувся Навратiл. - Спробуйте перекласти наступнi фрази.
- Момент! Вiдновили передачу. Ватсон знову почав записувати.
- Погано їх розумiю, передача має багато перешкод. Ось послухайте! переключив вiн приймач на репродуктор.
Пролунав шум i трiск, якi зовсiм заглушили голос диктора.
- Це схоже на грозу, - сказав Фратев.
- На планетi Iкс спостерiгаю чуднi спалахи! - повiдомив Цаген з кабiни управлiння.
Вченi пiдбiгли до астротелевiзора.
- Це не гроза, а скорше вибухи вулканiв, - сказав Чан-су.
- Вулканiчна дiяльнiсть, мабуть, захопила тiльки лiвий континент.
Ватсон швидко перестроїв приймач.