***
- Хотiв би я вам, Алено, сказати кiлька одвертих слiв, якщо ми вже випадково лишились на самотi... Пам'ятайте: любов не слiпа i не пасивна. Справжня любов облагороджує людей, робить їх кращими. Ви повиннi були бiльше допомагати Северсоновi... Ну, нiчого, ви все це ще виправите. Все життя у вас попереду.
- Товаришу Навратiл, знаю, що на менi лежить велика провина...
До клубу зайшов Северсон. Навратiл враз пригадав, що має зазирнути до кабiни управлiння, i вийшов. Северсон нахилився до Алени i запитав пошепки:
- Гнiваєшся на мене?
- Дурненький! - посмiхнулась вона. - Навпаки...
- Тi двi коробочки лежали мiж нами, як камiнь... Зачекай хвилинку. Побiжу по них, щоб вони вже бiльш не пекли мене...
- Ходiмо. Я пiду з тобою.
Северсон вiдчинив дверi своєї каюти i зразу ж вискочив назад. На його лiжку, серед розкиданої бiлизни, сидiв Дiтрiхсон. В лiвiй руцi вiн судорожно стискав металеву коробочку, а правою вибирав з неї ампулки i трощив їх об пiдлогу.
- Фаухер, Йонес, Северсон - усi так скiнчите! Замордую вас, як собак! - очi в нього були божевiльнi, виряченi, i вiн весь час тiпався. Iди геть, убивця! - закричав вiн, побачивши Северсона. - Ти знищив планету Iкс!
Коробку з ампулками вiн пошпурив до дверей.
- Збожеволiв! - Северсон сильно причинив за собою дверi i схопив Алену за руку. - Швидше поклич Навратiла!
Алена побiгла. Северсон сперся на дверi, щоб затримати безумця.
Дiтрiхсон кiлька разiв посмикав за ручку i затих. Здавалось, вiн заспокоївся. Та ось дверi раптом широко вiдчинились. Божевiльний вискочив з каюти, наштовхнувся на стiнку, впав. Одразу ж схопився i, не помiчаючи Северсона, побiг до виходу з корабля.
Перш нiж Северсон опам'ятався, Дiтрiхсон вiдчинив дверi шлюзової камери, якi автоматично зачинились за ним, потiм зовнiшнi дверi; вiдштовхнувся i стрибнув у безповiтряний простiр.
Його обличчя й руки вмить залилися кров'ю.
Мертве тiло потонуло в темрявi.
***
- Який вiн гидкий i який жалюгiдний! - тихо сказав Навратiл. - Чи послали вже ви, Северсон, повiдомлення на Землю?
- Так. Повiдомив їх також, що через надзвичайно високий рiвень радiоактивностi приземлитись на планетi Iкс не можемо.
- Для людства i для "Братства сильної руки" це буде серйозною пересторогою. Справдi, застережнi сигнали з Всесвiту, як сказала Алена. Шкода тiльки, що нашi повiдомлення почують аж через чотири роки... А тепер - вперед до сузiр'я Альфа Центавра!
- Зачекайте, товаришу Навратiл, - поклав йому Мак-Гардi руку на плече. - Чи не заждати нам тут деякий час, поки розвiється радiоактивнiсть, а потiм послати вниз допомiжний лiтак з групою дослiдникiв? Ми вивчили б там залишки культури й результати атомної вiйни. Можливо, розкрили б також таємницю смертоносного випромiнювання i збагатили б цим нашу науку.
- Я не згоден з вами, товаришу Мак-Гардi. Безперечно, вони не знали, що таке культура. А потiм, навiщо нам таємниця смертоносних променiв? Що хорошого дало б нам вивчення гiгантського кладовища невiдомого людства?.. Те, що ми знаємо про нього, з нас цiлком досить: воно одержало невигойну рану, бо зловживало атомною енергiєю. Далi йти вже не можна. Тут i наука стоїть на гранi, за яку не скоро сягне.
Вiн увiмкнув вiдеофон i повторив наказ:
- Напрямок на зiрку Альфа Центавра А - вперед!
До кабiни управлiння зайшов Чан-су.
- Я перехопив повiдомлення з Москви. Людство з допомогою атомної енергiї оволодiло погодою на всiй земнiй кулi. Починається наступ на льодовики Пiвденного полюса... Амундсен посилає привiтання Северсону i всiм нам...
Кiнець першої книги
1 Градчани-колишнiй королiвський замок у Празi. Тепер - резиденцiя президента ЧССР. (Тут i далi примiтки перекладачiв).
2 Мала-Страна - район м. Праги. Має вигляд середньовiчного мiста з замками колишнiх дворян.
3 Жижков - робiтничий район м. Праги, де ранiше жила переважно празька бiднота.
4 Петржин - район м. Праги.