Судьба(мовчки обдивився всю кімнату, навіть у віконце подивився}. Зараз видю, де я.
Зінька. А де?
Судьба. Кажуть, вієшся з буржуазним класом?
Зінька. А що мені твій пролетарський дасть? Спускатиме штани, як і той.
Судьба. Не в штанях тут діло.
Зінька. То чого й прийшов?
Судьба. Бачила ноги? Видала? Нашого брата уткнули в землю, як недокурок якийсь! І от на — упіймав генерала, а він утік. Генеральний ворог утік. (Сідає і досадує).
Зінька(дає Жоржикові плитку шоколаду). Ти просив шоколаду?
Судьба. Головне ж — од Судьби утік.
Зінька. На, бери сина!
Одноокий(рух, обдивився). Юной ще. Де твій батько?
Жоржик. Не знаю.
Одноокий. А батько зна, де ти?
Жоржик. Не знає.
Одноокий. Теж скажу вам — воспітаніє ще й поведеніє! А мені клопіт: придумай тепер дисциплінарне покарання… (Замислюється).