152858.fb2 Патетична соната - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 72

Патетична соната - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 72

VI1

На вулиці Пероцьких рух. Біля дому збирається публіка. Святочний гомін, вітання — найбільше дами. Цвітуть парасольки. Од церков пливуть урочисті дзвони.

Дама. Варваро Михайлівно! Здрастуйте, милая!

Друга. Не здрастуйте, а Христос воскрес!

Перша. Аж тепер я зрозуміла, як він, бідненький, зрадів, коли воскрес!

Чоловік другої(Зіньчин гість). І все ж таки, рівняючи до більшовиків, його мучили люди!

Перша. Ах, не кажіть! Я сама була ці три дні немов у домовині.

Друга. Милая! Я була труп!

Чоловік першої(теж Зіньчин гість). Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотіли зробити з нас трупи, а з наших домів — домовини, але дуже дивно, що їх за це думають судити, як людей!

Друга. Хіба ще мають судити?

Зіньчин гість. Уявіть собі — перед тим, як розстріляти, думають іще судити.

Професор. Знов лібералізм! Знов реформи!