Абазин Андрій — козацький полковник. Під час війни проти поляків від проводом Палія (1702) узяв фортецю Немирів, обороняв Ладижин. Польський гетьман Сенявський усіх оборонців стратив, а Абазина посадив на палю.
автодафе — аутодафе, урочисте оголошення вироку інквізиції в Іспанії, Португалії, а також виконання вироку (здебільшого через спалення засудженого)
Аґасфер — „Вічний жид"; під час хресної дороги Ісуса Христа на Голгофу відмовив йому в короткому відпочинку і безжально казав іти з хрестом далі. За це Аґасферові відмовлено в спокої могили, він приречений вічно блукати, очікуючи другого пришестя Христа.
адамашковий — прикм. від адамашка [адамашок] — ґатунок шовкової тканини
аз (старосл.) — я
акафіст — християнська молитовно-хвальна пісня на честь Христа, Богородиці, святих
Алкид (Alcides) — назва Геркулеса як онука Алкея, Персеєвого сина амазонка — вершниця
амбра — воскоподібна речовина, яка утворюється у травному тракті кашалота. Використовується в парфумерії як закріплювач аромату
амор — амур, від лат. Amor (через франц. Amour) давньоримський бог кохання, якого зображали крилатим хлопчиком з луком і стрілами
Анаксагор (бл. 500 — 428 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ. Рушійною силою світопорядку вважав розум, який організовує елементи речей.
аналой — у церкві високий з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо
Анна Реіна — Анна Ярославна (бл. 1024 — не раніше 1075), донька Ярослава Мудрого, дружина французького короля Генріха I. Правителька Франції в час малоліття сина Філіпа I. Підписувалася словами Анна Реіна — Анна королева.
антифона — антифон, спів, який виконують за чергою два хори або соліст і хор
Апостол Данило Павлович (1654–1734) — військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727–1734). Походив з відомого козацького роду. У 1682 обраний Миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом І. Мазепою як прибічник І. Самойло-вича. У 1693 знову обраний на полковий уряд (до 1727). Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з Гадяцьким полковником Боруховичем розбив на р. Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Брав активну участь у Північній війні 1700–1721. 28 жовтня 1708 разом з Мазепою перейшов на бік шведського короля Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. За А. було залишено уряд Миргородського полковника та всі його маєтки. Брав участь у Прутському (1711) та Перському (1722) походах як наказний гетьман українського війська. За правління Малоросійської колегії (1722–1727) обстоював автономні права Гетьманщини; перебуваючи влітку 1723 у військовому таборі на р. Коломак, організував подання цареві колективної чолобитної на захист козацьких прав і вольностей. На початку 1724 за участь в опозиційному русі був заарештований і відправлений в ув'язнення до Петербурга. Звільнений на початку 1725, протягом року перебував у столиці під наглядом. 1 жовтня 1727 А. обраний гетьманом Лівобережної України. У своїй діяльності керувався „Решительными пунктами" Петра II (1728), які значно обмежували автономний статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра. Проте багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації зловживань у користуванні державним земельним фондом (т. зв. „ранговими маєтностями"), сприяв розвиткові зовнішньої торгівлі України тощо.
Аристид (бл. 540 — бл. 467 рр. до н. е.) — афінський полководець, політичний супротивник Фемістокла.
Аристофан (бл. 446 — 385 рр. до н. е.) — давньогрецький поет, великий комедіограф. Брав активну участь у громадсько-політичному житті. Написав понад 40 комедій. Збереглося 11: „Вершники", „Хмари", „Оси", „Жаби" та ін.
арія — тут: мелодія
асекурація — страхування; захист, забезпечення
аспид — гаспид (чорт, диявол, дідько, біс)
бажант — фазан базник — собача бузина
байбарак — верхній сукняний одяг чи кожушок, критий сукном
Бакх — Вакх, одне з імен Діоніса — давньогрецького бога плодоносних сил землі, рослинності, виноградарства, виноробства бараниця — вичинена овеча шкура
безеценство (польськ.) — підлість, безчесність, мерзенність, огидність
безпанський — безгосподарний
безтяменний, безтямний — який утратив самовладання, розуміння, свідомість; викликаний великим збудженням, несамовитий белендіти — базікати
бельзебуб — Вельзевул, у християнських текстах демон, „князь бісів"
берлачі — боти, зимове взуття, яке носять поверх черевиків, чобіт
берлин — велика карета
билем (польськ.) — я був
бігунка — розлад шлунка, пронос
білля — білизна
біяк — бияк, бич від ціпа
„благодать" — предметний символ щастя, добробуту, спокою
Богун Іван — кальницький (вінницький) полковник, один із найголовніших діячів доби Хмельницького. Був противником польського і московського панування в Україні. Розстріляний поляками 1664 р.
болдахім — балдахін, покриття з дорогої тканини з оздобами над ліжком, ношами, троном тощо
Борецька Марта — представниця новгородської знаті, яка боролася проти загарбання Новгорода Москвою. 1478 р. була заслана і пострижена в черниці, а її маєтки привласнив московський князь.
борозний (кінь) — кінь у парі, який під час оранки йде борозною
брати на кобеняк — кпити з когось
брати на решето — брати на кпини
бровар — броварня, пивоварня
Буйльонський Ґотфрід (р. н. бл. 1060) — герцог нижньої Лотарінгії. За переказом, керував першим хрестовим походом. Завоював усю обіцяну землю, поставив патріарха.
Валенштайн [Валленштейн, Вальдштейн] (Wallenstein, Valdstejn) Альбрехт Венцель Євсевій (24.9.1583, біля р. Кеніґґрец — 25.2.1634, Еґер) — полководець, імператорський головнокомандувач у Тридцятилітній війні 1618–1648 рр. За походженням чеський дворянин. Відзначився під час воєн Австрії з Угорщиною на початку XVII ст. Брав участь у придушенні Чеського повстання 1618–1620 рр., мав величезні земельні володіння на заході Чехії (з 1624 р. герцог Фрідландський). У 1625 р. імператор „Священної Римської імперії" Фердинанд II призначив його імператорським головнокомандувачем з правом сформувати на свої кошти 40-тисячну армію. У 1626 р. армія під командуванням В. завдала поразка у Дессау військам протестантів під керівництвом Е. Мансфельда; у 1629 р. В. примусив данського короля Крістіана IV до миру. Отримав від імператора герцогство Мекленбург, князівство Заган і титул генерала „Океанічного і Балтійського морів" (1628 р.). Суперництво між В. і главою католицької ліги Максиміліаном Баварським, загострення боротьби між княжими угрупованнями, а також спроби В. вести самостійну німецьку політику призвели до його відставки (Реґенсбурґський сейм, 1630). У 1632 р., в зв'язку з перемогами шведської армії, В. знову призначений верховним головнокомандувачем імператорської армії з майже необмеженими повноваженнями. 16 листопада зазнав поразки від шведських військ при Лютцені. Звинувачений імператором у зраді (провадив таємні переговори зі шведами), знову був відлучений від командування. Вбитий групою офіцерів у м. Хеб (Еґер) в Угорщині.
Ван Дайк — Ван Дейк Антоніс (1599–1641) — фламандський художник вареха — ополоник
василіск — міфічний змій, який убивав не лише отрутою, а й поглядом і диханням, від якого сохла трава і тріскали скелі. Рятувалися від нього дзеркалом: змій гинув від власного погляду.
вашець — ваша милість (звернення, титул); пох. з польськ. waszmo.
Великий Віз — Велика Ведмедиця (сузір'я)
великолюд — велетень
велій (старосл.) — великий, сильний
велці мосцивый (з польськ.) — вельми милостивий
Венус — Венера, у давніх римлян богиня краси і кохання, любовної пристрасті. Мати Амура, покровителька римлян.
Веста — давньоримська богиня священного вогнища міської громади, курії, дому.
вивчасуватися (з польськ.) — відпочити, провести час відпочиваючи вигідний — тут: такий, що любить вигідність, зручність Виговська Олена — дружина гетьмана Івана Виговського Виговський Іван (?-1664) — гетьман Війська Запорозького (1657–1659); за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді польського короля і розстріляний поляками.
видідичити — позбавити спадщини; знедолити, залишити без всього необхідного вилім — вилом, пробоїна
вильоти — відкидні рукави старовинного одягу вишка — надбудова зверху над спорудою
Вишневецький Єремія-Михайло (1612–1651) — князь, воєвода руський. Магнат, власник Лубенщини й сусідніх земель на Лівобережжі. Переслідував українське православне населення. 1637 р. придушив козацьке повстання. Обороняв Замостя і Львів проти Хмельницького. Відзначався нечуваною жорстокістю. Вишневецький Михайло (1638–1673) — син Єремії, польський король (1669–1673).
Вишневецькі, Любомирські, Потоцькі — польські магнати українського походження
вівкати — вигукувати
відданиця — дівчина на виданні, шлюбного віку вісьта — вигук, яким повертають коней наліво
в. м. — ваша милість
внезапу (старосл.) — несподівано, неочікувано
возівня — приміщення для возів, саней і т. ін.
Войнаровський Андрій Янович (1681/1682-1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровсько-го. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ. Там він помер десь у 1740-их роках.
Волсі (Wolsey) Томас (бл. 1473–1530) — англійський кардинал, канцлер королівства. Посилив централізацію державного управління, намагався підпорядкувати Церкву державі. За невдалу зовнішню політику був звинувачений Генріхом VIII у державній зраді.
всекоющий — який усе робить, чинить
вскую (старосл.) — чому? із-за чого? за що?
встеклина (з польськ.) — сказ; скаженина, скажениця
габа — турецьке сукно, звичайно білого кольору газардувати — входити в азарт; захоплюватися, ризикувати гайдук — солдат придворної охорони; виїзний лакей, слуга в поміщицькому домі
гайта — вигук, яким повертають коней направо
Галятовський Иоанникій (р. н. невідомий — 1688) — письменник, церковний діяч, ректор Київської колегії (1657–1659). Видатний промовець, автор збірки проповідей „Ключъ разумінія", трактату „Наука албо способъ зложеня казаня" та ін.
гаргара — велика, погано опоряджена кімната
Генріх VIII (1491–1547) — англійський король (від 1509 р.) з династії Тюдорів. За його правління проведена Реформація. 1534 р. став главою англіканської Церкви, провів секуляризацію монастирів. Однією з причин розриву з папським престолом був його намір одружитися з Анною фон Норфолк, що порушувало канони католицької Церкви.
гиря — голова (здебільшого поголена)
Гіпомен (Нурротег^) — четвертий із афінських архонтів, з роду Метантидів. Зберігся переказ про його жорстокість. Про жорстоких людей говорили, що вони „нечестивіші, ніж Гіпомен"; у Овідія Гіпомен — переможець і чоловік Аталанти, перетворений разом із нею на левів.
глагол (старосл.) — слово
гов — стій, вигук, яким зупиняють коней
Гондіус (Абрагам Гондіус де Гонт) (до 1638–1692) — голландський живописець і гравер. Жив у Голландії, пізніше в Англії. Зображав ведмедів, оленів, диких кабанів, пожежі, жанрові сцени, переважно в нічному освітленні. Його гравюри кращі за картини.
грань — жар (про вогонь)
гураґан — ураган
ґваранція — гарантія ґзимз [ґзимс] — карниз
Ґлове хронь, писка бронь, складай бронь! (польськ.) — Бережи голову, захищай обличчя, складай зброю!
ґуст — смак
даймо на тоє — приміром, наприклад (калька польськ. dajmy na to)
даток — добродійний внесок, пожертвування; дар
декреталії — постанови, ухвали, розпорядження
делятор — донощик, виказувач
дерга — товста і груба тканина; рядно, покривало, килим
деспект — образа, зневага
Джінґіс-хан — Чингізхан (Темуджин) (прибл. 1155–1227), засновник і великий хан Монгольської імперії, організатор походів на країни Азії і Східної Європи, наслідком чого було спустошення, загибель народів і держав, жорстоке монгольсько-татарське поневолення
дзяд (польськ.) — дід; жебрак
Див — у слов'янській міфології зловісна сила у вигляді птаха диван — килим
дискреція — уміння зберігати таємниці; такт; делікатність
дівина — дивина, дворічна висока трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками, відвар яких використовується в медицині
дідич — великий землевласник, поміщик
Діяна — Діана, римська богиня рослинності, родопомічниця, уособлення місяця
діярій — щоденник; хроніка
Доброгніва (1071–1109) — Євпраксія — київська князівна, донька великого князя київського Всеволода Ярославича, сестра Володимира Мономаха, німецька імператриця. В 15 років вийшла заміж за маркграфа північної Саксонії, але за рік овдовіла. Прийняла католицтво. У 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Наприкінці 1093 р. Євпраксія Всеволодівна, не витримавши брутального поводження чоловіка з нею, покинула Німеччину і відбула до Каносси (Італія), де звернулася за допомогою до Папи Римського. Церковні собори у Константі та П'яченці (1095), на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV. У 1097 виїхала до Угорщини, а звідти в Україну. В 1106 постриглася в черниці. Похована у соборі Успення Богородиці у Києві.
домашня війна — громадянська війна
домів — додому
до нуґ (польськ.) — до ніг
допрос (рос.) — допит
Дорошенко Петро — гетьманував у 1665–1676 рр. Мав за мету об'єднання і звільнення України від польської і московської влади. Попри величезні зусилля, не зумів цього досягти. На вимогу Москви зрікся гетьманства.
думка — українська лірична або епічна народна пісня, часто журливого характеру. Вокальний або інструментальний твір такої ж назви.
дябел (польськ.) — диявол, чорт
едукований (польськ.) — вихований; освічений
епістемон — начальник над науками і науковими заняттями та знаннями; у черничому житті монах-наглядач, який будив братію, обходив келії, щоб монахи не спали, не проводили пустопорожніх балачок, а займалися справами. У XII ст. термін почав використовуватися для пояснення взаємин між монахами і Церквою в Візантії.
есмь (старосл.) — я є
єдваб — ґатунок коштовної шовкової тканини
єстем (польськ.) — я є
живчик — жилочка на людському тілі, в якій відчувається пульсування крові
жовтільниця — жовтяниця, гепатит
забіє (польськ.) — уб'ю
завестись (з польськ.) — помилитися в комусь чи чомусь
загарливий — запопадливий, запальний
загирити — погубити; загубити
загонистий — якому властиві завзяття, сміливість або зухвалість, запальність
заживний — тут: заможний
заков'язнути — померти (від старості, голоду і т. ін.)
залубні — сани з кузовом
заміт — закид; зауваження
запари — зашпори, гострий біль від морозу, холоду
заскочити — застати зненацька
засуто — забагато, загусто
зась (польськ.) — же, а (протиставний сполучник)
задний (польськ.) — поважний, шановний, достойний, шляхетний
збиточний — пустотливий
звичайний — тут: який дотримується звичаїв
згага — печія
зіспол — поєднання
змарганий — від дієсл. маргати — м'яти, гнути, скручувати
зментружений — занепокоєний, стривожений
злецоний (польськ.) — доручений
знечев'я — знічев'я
зробити жида — надто жирно вивести пером якусь літеру у слові
з'ява — поява, з'явлення кого-, чого-небудь
иже — назва літери „и" в старослов'янській азбуці; який
имам (старосл.) — маю
ім'ярек — вказівка на потребу назвати чиєсь власне ім'я (такий-то). Від старослов'янського имя рекъ — „ім'я скажи"
Інфлянти (Inflanty) — польська назва Ліфляндії у XVII–XVIII ст.
йорчик, зменш. від йор — назви літери ъ у старослов'янській азбуці. На початку слів ця буква не вживалася.
кагла — отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла
казус (лат.) — випадок
каламар — чорнильниця
канон [канона] — гармата
капельник — капельмейстер
капітель — горішня частина (завершення) колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав
карабела — крива шабля
карафина — карафа, графин
Карл XII [Karl XII] (1682–1718) — король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700-21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.
Кассандра — в грецькій міфології донька царя Трої Пріама, наділена даром пророкувати. Але бог Аполлон зробив так, що її пророцтвам не вірили.
кивати — рухати
киндяк — бавовняна тканина
кичка — повстяна прокладка під хомутом; старовинний головний убір заміжньої жінки
кликуша (рос.) — крикливиця, причинна, біснувати, навіжена
кобеняк — суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк
кобіта (польськ.) — жінка
ковінька — палиця з загнутим кінцем
ковзатися — ковзати
коєгождо (старосл.) — кожного
коєць — клітка для курей
Кожухівський Юрій — компанійський полковник. За наказом гетьмана, терміново повернувся з походу проти Булавіна і брав активну участь в антимосковській акції. 7 березня 1709 р. його полк потерпів поразку в нерівному бою з корпусом Меншикова. Після Полтавської битви здався царському війську. 1712 р. по трьох роках тюрми був засланий до Архангельська.
коминок — камін
коміть (головою) — стрімголов, сторчма
комплікація — ускладенення
кондукт — похоронна процесія, погребальна хода
консистенція — розквартирування, постій (війська)
контентувати — задовольняти
контерфект — портрет, зображення, картина
контраверзія — контроверза, контроверс, суперечка, розбіжність, спірне питання
концілії — нарада, зібрання
копіт — курява
копний — не в'їжджений після снігопаду (про шлях)
коринтський — від назви грецького портового міста Коринт (Коринф) на острові Пелопоннес
короводи — тяганина
коряк — кругла посудина з ручкою для зачерпування води (вина, молока і т. ін.); ківш
кохам (польськ.) — кохаю, люблю
Кохановський Ян (1530–1584) — польський поет, засновник національного віршування. Писав латинською і польською мовами.
кошелитися — збиратися
крайчий — кравчий
Кранмер (Сгашпег) Томас (1489–1556) — діяч англійської Реформації. Від 1533 р. архієпископ Кентерберійський. Сприяв встановленню верховенства Генріха VIII в церковних справах. Після відновлення католицизму спалений як єретик.
креденс — буфет (шафа), сервант
крижі — поперек, нижня частина спини
кріс — рушниця; гвинтівка
ктурему (польськ.) — якому, котрому
ку (польск.) — до
куншт (нім. Kunst) — мистецтво, майстерність
Купідон — давньоримський бог кохання; інша назва — Амур
куфа — бочка; кухоль
кусий — куций, короткий
кухтик — кухарчук
лаба — лапа; тут: нога
Леонід (508/507 — 480 рр. до н. е.) — спартанський цар. Очолив грецьке військо проти перського царя Ксеркса. Загинув при Фермопілах разом із невеликим загоном спартанців.
лепорт (просторій.) — рапорт
Лєщинський Станіслав [Leszczynski Stanislaw] (1677–1766) — польський король (1704-09 і 1733-36); суперник короля Августа II, союзник шведів, завдяки їхній допомозі обраний королем. Уклав угоду з І. Мазепою про спільну боротьбу проти Росії. Після поразки шведів у Полтавській битві покинув країну; повторно обраний 1733, внаслідок інтервенції російських і саксонських військ утік до Франції. 1736 зрікся престолу, отримавши в довічне володіння герцогство Лотарингське.
ликати — лигати, лигати, ковтати, жадібно їсти
лицедія — лицедійство, театральна вистава
лотока — лотік; відкритий жолоб, яким тече вода; на водяному млині канал, яким тече вода на колесо
лощина — видолинок
Люблінська унія — унія між Польщею і Литвою, укладена 1 липня 1569 р. у Любліні, згідно з якою Польща і Велике Князівство Литовське творили одну Річ Посполиту. Внаслідок цієї унії більша частина земель України перейшла до Польщі.
ляїк (польськ.) — дилетант, профан
ляйбмедікус — придворний лікар
Мавтузалем — Мафусаїл, один із стародавніх патріархів. Прославився довголіттям („мафусаїлів вік") — прожив 969 років
маґлівниця — рубель, дошка з поперечними бороздами для качання білизни
магоневий — з червоного дерева
маката — парча; килим (на стіну)
малжонка (польськ.) — жінка, дружина
малмазія — мальвазія, солодке грецьке вино з однойменного сорту раннього винограду
Марс — давньоримський бог війни
Марсей — Марсель
масляч — солодке угорське вино
матня — середня частина невода у вигляді довгого, вузького мішка, в який потрапляє риба; частина штанів, де сходяться холоші
мацапура — неохайна або незграбна людина
машталір — візник, кучер; старший конюх
Меншиков Олександр Данилович (1673–1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727); найближчий соратник Петра I; учасник Північної війни 1700-21. 1708 зруйнував м. Батурин, винищивши його мешканців за підтримку І. Мазепи. За імператриці Катерини I (1725-27) фактичний правитель Росії; ініціатор ліквідації Малоросійської колегії та обрання гетьманом Д. Апостола. 1727 усунутий від влади і засланий.
мерва — м'ята, терта або зіпріла солома
Мефісто — Мефістофель, образ біса, демона, супутника доктора Фауста в німецькій легенді. Став персонажем багатьох художніх творів, з яких найвідоміша трагедія Й.-В. Ґете „Фауст"
мирликійський чудотворець — св. Миколай, архієпископ міста Мир у Лікії. Опікун мореплавців, подорожніх і мандрівників.
мисюрка (польськ.) — шолом з бармицею — кольчужною сіткою для захисту вух, шиї і потилиці
Мілтияд — Мільтиад Молодший (кінець VI — початок V ст. до н. е.), афінський державний діяч і полководець. Був обраний одним із 10 афінських стратегів. Під його керівництвом афінське ополчення перемогло персів у битві біля Марафона. За невдалу облогу о. Парос, який відійшов від Афін, був звинувачений у зраді і помер у в'язниці.
міт — міф
мітра — митра, головний убір, який символізує відповідне становище в ієрархії (переважно церковній)
мож — можна
моздір — можджір; велика гармата
Мокієвський Костянтин — шляхтич з Білоцерківщини, родич І. Мазепи, полковник київський (1691–1708) і чигиринський (1708–1709). 1708–1709 рр. виконував дипломатичні доручення І. Мазепи на Запоріжжі, наслідком чого було приєднання Січі до антимосковської коаліції.
молєстувати (польськ.) — настирливо просити, випрошувати
Мор (More) Томас (1478–1535) — англійський державний діяч і письменник. Відмовився присягнути королеві як главі англіканської Церкви, через що був страчений. У діалозі „Утопія" (1516) описав ідеальний устрій, де немає приватної власності, праця обов'язкова для всіх, розподіл здійснюється за потребами.
моріг — густа молода трава, мурава
москаля підпускати — намагатися підманити
мосці (польськ.) — милостивий (скорочена форма ввічливого звертання wasza miloci — ваша милосте)
мя — енклітична форма займенника мене
м'ясниці — час після посту, коли дозволено Церквою вживати м'ясну їжу, одружуватися тощо
наізуст (рос.) — напам'ять
наітіє (старосл.) — натхнення
на Йосафатовій долині — на тому світі
належитий (польськ.) — належний, відповідний, слушний
наопашки — накинувши на плечі, не всовуючи рук у рукави
на „пункті" — від польськ. zwariowany na punkcie czego — схиблений на чомусь
насікомі (з рос.) — комахи
начче — натще
неже (старосл.) — ніж, чим
неизглаголанный (старосл.) — невимовний
Немирич Юрій (1612–1659) — діяч доби Хмельницького. Учився в університетах Лейдена і Базеля. 1657 р. перейшов на українську службу. Провадив переговори зі Швецією. Творець концепції Великого Князівства Руського, автор першого проекту Гадяцького договору й маніфесту українського уряду до європейських держав (1658). Брав участь у Конотопській битві 1659 р. Під час повстання проти І. Виговського командував відділом гетьманського війська і загинув.
Нерон (37–68 рр. н. е.) — римський імператор. Жорстокий, розпусний, самозакоханий. Вважав себе неабияким поетом.
неуговканий — непогамовний, нестримний
Нечай Данило (р. н. невід. — 1651) — сподвижник Б. Хмельницького, брацлавський полковник (1648–1651). Організатор народно-повстанського руху. Загинув у бою.
німфа — у давньогрецькій міфології божество природи, її живильних і плодоносних сил. Були німфи рік, морів, джерел, озер, боліт, гір, гаїв, дерев тощо.
номенклатура — тут: перелік хвороб, ліків, медичних інструментів тощо
нута — нота
Обидовський Іван (1676–1701) — небіж І. Мазепи, полковник ніжинський (1695–1701). Як наказний гетьман воював проти Туреччини (1695) і Швеції (1700–1701).
обніжжя — обніж, квітковий пилок, який бджоли переносять у вулик обої (рос.) — шпалери
обрік — дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней
обчімханий — з обрубаними гілками (сучками)
один до Саса, другий до ляса — один до ліса, другий до біса одиссея — довга мандрівка з багатьма пригодами. Від опису пригод героя Троянської війни Одиссея в однойменній поемі Гомера.
одр — ліжко, постіль
околіт (з польськ.) — околот, сніп соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту
омаста — жир; приправа
оная — ця
опир — упир, вампір; перевертень, вовкулака, відьмак
орація — урочиста промова, виголошувана з певного приводу
ординувати — призначати ліки; лікувати
орієнтальний — східний, властивий народам, культурам, країнам Сходу
Острозька Гальшка (1539–1582) — княжна з роду Острозьких, була визнана „красунею, що народжується раз на сто років". І хоча доля її була трагічною, зробила багато добрих справ. Будувала лікарні при монастирях, школи у містах і селах, допомагала бідним. Фундаторка Острозької Академії. Острозькі князі — князь Федір Острозький був найвизначнішим завойовником з роду Острозьких. Отримав титул Великого воєводи Литовського, розширив свої земельні володіння майже на всю територію нинішньої Північно-Західної України, Східної Польщі та Південно-Західної Білорусі. Однак у зеніті слави та багатства Федір Острозький (як і його дружина та останній, вцілілий від битв син) прийняв постриг, заточив себе у печери Києво-Печерського монастиря (Лаври), де після смерті ченці визнали його святим; згодом він був канонізований у Константинополі. Костянтин (Іванович) Острозький відомий тим, що під час першого походу Речі Посполитої на Москву потрапив у полон та просидів у темниці 10 років. Утік разом із Лжедмитрієм. Другий похід, очолюваний князем Костянтином, полк якого першим увірвався до Москви, був вдалим, і Лжедмитрій воцарився на московському троні, подарувавши Острозьким великі землі на території нинішньої Воронезької області з центральним містом Острожець, названим на честь князівської столиці. Василь-Костянтин Острозький відкинув пропозицію Польського сейму коронуватися, не забажавши змінити віросповідання з православного на католицьке. Відкрив в Острозі академію (1576), серед випускників якої був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та викладачі майбутньої Києво-Могилянської колегії, заснував друкарню, надавши притулок друкареві Івану Федорову, що був переслідуваний у Московії. Найвідомішим виданням цієї друкарні є Острозька Біблія (1581). У ті часи Острог називали волинськими Афінами. За історичними джерелами, багатства князів Острозьких (16–17 ст.) були більшими, ніж статки польського короля, у 3–5 разів. Завдяки князям Острозьким в Україні постало чимало нових міст, процвітало магдебурзьке право, розвинулися науки, мистецтво, ремесла.
отверзи (старосл.) — відкрий
отпущаєши (старосл.) — відпускаєш
охлап (польськ.) — недоїдок, недогризок
очуняти — опритомніти, прийти до пам'яті
Павзаній [Павсанія] — мандрівник і письменник II ст. н. е. Його „Опис Еллади" складається з 10 книг, названих за областями країни. Це своєрідний путівник Грецією, особливо для людей, які цікавляться предметами культів і художніми творами.
падам (польськ.) — падаю
падуча недуга — епілепсія
падькатися — бідкатится
пантарка — цесарка
паполома — попона
параван — ширма; прикриття
патериця — довга палиця; жезл як ознака вищого священнослужителя, символ влади
пергамен — пергамент
переповідж — переповідаючи
перечислитися — прорахуватися
Перикл (бл. 490 — 429 рр. до н. е.) — афінський стратег. Сприяв розвиткові афінської демократії, проводив реформи, ініціював громадянське будівництво.
перун — грім. Від імені Перун — бог дощу, блискавки і грому.
перше — раніше; колись (у минулому)
Петрик — Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом „Ханської України". Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.
Петро I Романов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.
Пилат — римський правитель (прокуратор) Юдеї. Невинність Ісуса Христа довго утримувала його від винесення смертного вироку, попри наполегливі вимоги первосвящеників і народу. Врешті, умивши руки перед людьми, сказав: „Не винен я в крові праведника цього" — і віддав Христа натовпові на розп'яття.
пилипівка — передріздвяний піст
питель — тут: кам'яне млинове коло
питоме — рідне
підзорливий — тут: такий, що підозрює
піль — полів (родовий відмінок)
пільний — польовий
пілястр — плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа
пірвати (з польськ.) — викрасти когось; схопити
платонський ідеал — від імені давньогрецького мислителя Платона (428 або 427–348 або 347 рр. до н. е.), чисто духовний, не пов'язаний з чуттєвістю (напр. кохання); не здійснюваний на практиці, абстрактний
побиратися — одружуватися
погаратаний — побитий
польцати (з польськ.) — ввіряти, довіряти, доручати
Полуботок Леонтій — чернігівський полковий писар, сотник і наказний полковник. Генеральний бунчужний (1672–1677), генеральний осавул (1678–1687 і 1689–1690). Прихильник гетьмана І. Самойловича. Брав участь в опозиції проти політики І. Мазепи.
Понтус Евксінус (латин.) — Чорне море
попрати (старосл.) — подолати, збороти
португал — золота монета
посвяття — час після свят, тут: між Різдвом і Новим роком за старим (юліанським) календарем
посока — пасока, сукровиця
потай миру — таємно; щоб ніхто не знав
потреби — продукти харчування, речі, предмети необхідності
потуха — розвага
по швам (рос.) — струнко
пощочина (рос.) — ляпас, поличник
пражити — смажити
предкладати — пропонувати
преизобильно (старосл.) — предостатньо; пребагато
презацний — прешляхетний, найшляхетніший
привата — особиста вигода; користолюбство
приклад — компрес
приск [присок] — гарячий попіл з жаром; жар
Прияп — Пріап, в античній міфології божество продуктивних сил природи. Культ Пріапа досяг найвищого розквіту в римську добу: Пріап належав до божеств родючості, був стражем садів, звідником, гулякою, покровителем рибалок і матросів, повій, розпусників, євнухів і т. п.
провізорія — тимчасовий стан, становище
Прокопович Теофан [Єлисій, Єлизар] (07.06.1677-08.09.1736) — видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Народився в Києві у родині купця. Після смерті батьків виховувався дядьком — Теофаном Прокоповичем, професором і ректором Києво-Могилянської академії. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 — її ректор. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Іноземні вчені вважали П. найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на різноманітних напрямках розвитку культури і науки. Помер у Петербурзі.
просилабізувати — прочитати за складами
протектор — захисник, заступник
пужка — зменш. від пуга — ремінець або мотуз, прикріплений до держака, яким підганяють тварин; батіг
пуздро — скринька; шкатулка
пуйдзь (польськ.) — піди
пушка — гармата
П'ятдесятниця — одне із найбільших християнських свят. Це 50-ий день після Великодня, що відзначається на згадку про зішестя Св. Духа на апостолів.
рам'я — плече
ратник — воїн раті
рація стану (польськ.) — державний інтерес, державна необхідність
Рахиля — Рахіль, друга дружина біблійного патріарха Якова. Пізніше пророк Єремія представляв Рахіль як праматір ізраїльтян, яка плаче над загиблими синами своїми, а євангеліст Матвій у цій події бачить ще одну — побиття немовлят Іродом: діти вифлеємські теж належали до нащадків Рахілі.
рачь — постарайся, від рачити — дбати, старатися, піклуватися
ребелія — бунт, заколот
реверенція — пошана, повага
ревія — показ, огляд, парад
регіментар — керівник
реєнт (польськ.) — диригент
резолютний — рішучий, відважний, жвавий
Рей (Ив]) Миколай (1505–1569) — польський письменник. Його твори пронизані ідеями Реформації і гуманізму.
рейментовання — керівництво
рейментар — правитель, керівник
рейментувати — правити, керувати, управляти
рейтар — найманий солдат важкої кавалерії
реквірувати — реквізувати, примусово вилучити майно у власника (з виплатою йому вартості майна)
респект — пошана, повага
ретор — ритор, учитель або учень класу риторики
рецитувати — декламувати; читати з пам'яті
риза (старосл.) — одяг
риночка — низька каструлька
ритовина — гравюра
Річ Посполита [Річпосполита (Rzeczpospolita)] — калька латинського словосполучення respuЫica. Так називали Польщу до XVIII ст.
рожаний (олій) — трояндова олія
розкнеблювати (з польськ.) — вийняти кляп з рота
розстай — роздоріжжя, розпуття
розстайні (коні) — яких міняли у запрягу
розструхан — розструган, дерев'яна посудина для пиття і зберігання рідини
рундук — ґанок
саєт — ґатунок тонкого англійського сукна; ґатунок оксамиту
Сакс — тут: польський король Август II, курфюрст Саксонський
сакс — тут: саксонець
сальва — залп; салют
самопас — без пастуха; без керівництва; самопливом
самотреть — сам-третій, утрьох
Самсон — старозавітний герой, наділений надзвичайно фізичною силою; перемагав будь-яких ворогів, роздер лева, „як козлика", ослячою щелепою вбив тисячі воїнів-филистилян тощо
Сапіга Лев (1557–1633) — віленський воєвода, від 1589 р. великий канцлер литовський, від 1625 р. великий литовський гетьман. Діяч анти-московської політики Речі Посполитої, творець плану унії між нею і Московією. Один з натхненників польсько-литовської інтервенції проти Московії на початку XVII ст.
сап'ян — тонка, м'яка шкіра із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур
Сарданапал — ассирійський цар, ім'я якого стало називним, як правителя, схильного до розкоші і безтурботного життя, повного насолод й утіх
Сас — польський король Август II, курфюрст Саксонський. Підтримував Московію у її боротьбі проти Швеції.
сатурналії — у стародавньому Римі свято на честь бога Сатурна після польових робіт. Починалося 17 грудня і тривало тиждень. Переносно — відчайдушна гульня.
світиця — світич, ліхтар
секретерик — секретер, письмовий стіл або шафа з відкидною чи висувною дошкою для писання, з шухлядами й полицями для зберігання паперів, книжок
Сен-Симон де Рувруа Луї (1675–1755) — герцог, французький політичний діяч і письменник. Автор „Мемуарів" — про побут і звичаї доби абсолютизму, придворні інтриги, політичну ситуацію в країні. За Людовіка XV „Мемуари" були конфісковані.
сиґнет — перстень із печаткою; печатка
сиріч — тобто, або, інакше кажучи
сірем'яжний (народ) — простий, сірячинний люд. Від назв селянського одягу семиряга (серм'яга), сіряк.
скит — невелике житло православних ченців-самітників віддалік від основних монастирських будівель
скіпка — тріска
склеп (польськ.) — крамниця
скоботати — лоскотати
скритка (з польськ.) — сховок, тайник
смарувати — мастити, намащувати; бруднити
смок (польськ.) — дракон, змій
смоляк — факел зі смолою
Сократ (470/469 — 399 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ. Вважав метою філософії самопізнання, а доброчесністю — знання, або мудрість. Родоначальник діалектики як методу знаходження істини ставленням навідних запитань. Несправедливо засуджений до страти, випив чашу з отрутою.
Сомко Яким — представник заможного козацтва, брат першої дружини Б. Хмельницького. Наказний гетьман Лівобережжя. Після „чорної ради" 1663 р., на якій було обрано на гетьмана І. Брюховецького, Я. Сомка страчено.
сорбет — шербет
сосієр — соусник
списатися — зробити щось із успіхом; відзначитися
спласнути — зменшитися (про підпухлість, пухлину тощо)
спорий — досить великий за розміром, об'ємом
спудей — учень бурси, духовного навчального закладу
сродница (рос.) — родичка
стаєнний — конюх
стійність — позитивна якість; цінність
стременного випити — випити „на коня"
ступа — пристрій для лущення та подрібнення зерна, тютюну та ін.
субтельний — субтильний, тендітний, ніжний, м'який (у поведінці)
суто — багато, рясно, густо, щедро
Сфінкс — у грецькій міфології чудовисько з обличчям і грудьми жінки, тілом лева і крильми птаха. Ставила перехожим запитання: „Хто з живих істот вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?" — і вбивала, хто цього не знав. Коли Едіп відгадав загадку, Сфінкс кинулась у прірву й розбилася.
таляр — старовинна срібна монета. Була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії, Україні та ін. країнах.
Тассо Торквато (1544–1595) — італійський поет Відродження, творець героїчної поеми „Звільнений Єрусалим". Писав праці з теорії поезії.
Таціт (Tacitus) (бл. 58 — бл. 117 рр. н. е.) — римський історик. Праці з історії м. Рима і Римської імперії („Аннали", „Історії") та германців (нарис „Германія").
теди (польськ.) — отже, таким чином
Темістокл — Фемістокл (бл. 525 — бл. 460 рр. до н. е.), афінський полководець. Домігся перетворення Афін на морську державу. В період війни проти персів організував загальногрецький спротив агресорам.
тераз (польськ.) — тепер
Тетеря-Моржковський Павло — гетьман (бл. 1620–1671). Походив з київської шляхти. 1648 р. перейшов до Хмельницького, одружився з його донькою. Був переяславським полковником. Підтримував зв'язки з Польщею. Ставши гетьманом, радив королеві об'єднати Україну. Польсько-українське військо пішло на Лівобережну Україну, але, не здобувши Глухів, вернулось на Правобережжя. Тетеря, розбитий загоном Дрозденка, перейшов до Польщі.
тикатися — тут: стосуватися
ти рекл єси (старосл.) — ти сказав.
тілький — такий великий
товар — худоба (переважно велика рогата)
тоя — аконіт, трав'яниста отруйна рослина з жовтими, синіми або фіолетовими квітками
транспарент — транспарант
тратувати — топтати (про коней)
трач — пиляр
Троцький Семен — чернець Соломон. У жовтні 1689 р. подав польському королеві підроблений лист І. Мазепи, в якому гетьман ніби скаржився на утиски і бажав з'єднатися з Польщею. Весною 1690 р. Соломон знову подав підроблені листи І. Мазепи королеві, але був викритий і виданий у Москву. З Москви Соломона переслали до Батурина, де постав перед судом старшин і полковників. Соломона було страчено 7 жовтня 1692 р.
троюдити — викликати чимось подразнення, запалення і т. ін.; ятрити
трутка — отрута
Тукальський (Нелюбович) Йосип (р. н. невід. — 1675) — український церковний діяч. Виступав проти союзу з Московією. Підтримував І. Ви-говського. Схилив Юрія Хмельницького підписати „Слободищенський трактат" 1660 р., за яким Україна розривала з Московією. Обраний київським митрополитом, але гетьман П. Тетеря ув'язнив його. Після звільнення був радником гетьмана Петра Дорошенка.
тшидзєсьцє (польськ.) — тридцять
тямити — пам'ятати, тримати в пам'яті
угло — ріг, кут (будинку, кімнати тощо)
уйняти — зменшити, зробити не таким помітним, відчутним; відняти, відібрати
умичник — викрадач; той, що „умкнув" когось умшляґ (ніж.) — компрес, обгортання; припарка
Фабій Максим Кунктатор (275–203 рр. до н. е.) — римський полководець, консул, диктатор. У 2-ій Пунічній війні застосував тактику поступового виснаження армії Ганнібала, ухиляючись від генеральної битви. Звідси його прізвисько Кунктатор — букв. забарник.
Фавн — у римській міфології бог полів, лісів, пасовищ, тварин. Існували уявлення як про одного, так і про множинність фавна.
файка — люлька
фалендишовий — з тонкого англійського або голандського сукна
фанда (циганська) — батіг; довгий одяг
фатиґувати — турбувати когось; причиняти комусь клопіт, труднощі тощо
фебра — лихоманка, гарячка
ферії — канікули
фехтунок — фехтування
Филимонович Методій (f1689 або 1690) — за промосковське наставлення висвячений у Москві (1661) на єпископа з призначенням бути місто-блюстителем київського митрополичого престола. Перебуваючи у Києві, не визнавав митрополита Йосипа Тукальського; 1667 перейшов в опозицію до Москви і підтримував гетьмана І. Брюховецького у його антимосковському повстанні, після чого 1668 був заточений в Уманський монастир, а потім у Новоспаський у Москві, де й помер.
Фідій (поч. 5 ст. — бл. 432–431 р. до н. е.) — давньогрецький скульптор, головний помічник Перікла в реконструкції Акрополя в Афінах. Творчість Фідія належить до вершин світового мистецтва.
форес — форейтор, верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом
фотель — крісло (м'яке)
фравцімер (ніж. Frauenzimmer) — жінки при дворі володаря або вельможі, згодом просто служанки, прислужниці та згірдливо, зневажливо про жінку загалом — баба
французька недуга — сифіліс, люес
фрасунок (польськ.) — занепокоєння, тривога, прикрість
фриґа (польськ.) — дзиґа
футро — хутро; шуба
хатня війна — громадянська війна
харциз — розбійник, грабіжник
хідник — доріжка; тротуар
хіраґричний біль — хірагра; ломота в руках
хіснувати(ся) — користати(ся)
хлоп — селянин; чоловік (здебільшого великий, міцний)
хованець — чорт (домашній), домовик
ходачкова шляхта — дрібномаєтне, небагате українське дворянство, яке, часто не маючи можливості утримувати бойового коня і збрую, ходило на війну пішо
цибух — цибук, чубук
циновий — олов'яний; цинковий
циркель (з ніж.) — циркуль
цо (польськ.) — що
черкаси — одна з історичних назв українців
черці — ченці, монахи
Четвертинський Гедеон (р. н. невід. — 1690) — київський митрополит. 1686 р. порвав зв'язки з константинопольським патріархом і визнав владу московського патріарха над українською православною Церквою.
чиколодок — кісточка пальця, пальцевий суглоб
чорна хвороба — епілепсія
Чуйкевич Семен Васильович — син Чуйкевича Василя Никифоровича, який за гетьмана Мазепи служив у Батурині канцеляристом, старшим канцеляристом, реєнтом генеральної канцелярії, а 1708 р. — генеральним суддею. Залишався з І. Мазепою аж до завершення битви під Полтавою. Був засланий до Сибіру, де постригся у ченці.
чутити — приводити до свідомості, до чуття
шабаш — шабас, суботнє свято, відпочинок у юдеїв
Шаммілярд — Шамільяр Мішель (1652–1721), генеральний контролер фінансів (1699–1708) і військовий міністр (1701–1709) Франції. Провадив жорстку політику, посилив репресії проти реформаторів (протестантів), придушив селянське повстання, збільшував податки для війни за іспанську спадщину.
шафовання (з польськ.) — розпорядження, завідування чим-небудь
шафот — ешафот
шацунок (польськ.) — пошанування, повага
шваґер — брат дружини
шванк (польськ.) — шкода, втрата; від нім. schwank — гнучкий, тонкий, невпевнений, хисткий
Шереметьєв Борис Петрович (1652–1719) — генерал-фельдмаршал Петра I
шинквас — прилавок (переважно у шинку)
штемпований — таврований
штуцер (ніж.) — франт, чепурун
шувар — аїр, лепеха, татарське зілля
шумка — пінка
юж (польськ.) — уже
Юрась — Хмельницький Юрій (бл. 1641 — 1685), син Богдана Хмельницького. Гетьман України (1657; 1659–1663) і Правобережжя (16771682; 1685). Московська влада примусила Ю. Хмельницького укласти „Переяславські статті", які обмежували суверенітет України. Уклав з Польщею Слободищенський трактат, який розривав союз із Московією. 1885 р. Туреччина призначила його гетьманом України, а через півроку за непослух туркам його страчено в Кам'янці-Подільському.
ягайлонська ідея — намір утримувати у складі Польщі Литву й Україну. Початок реалізації ідеї покладено Кревською унією 1385 р. й одруженням 1386 р. володаря Великого Князівства Литовського Ягайла з польською королевою Ядвігою.
ядите (старосл.) — їжте
як з Петрового дня — біда за бідою (як після Петрового дня — 12 липня - поступово наближається осінь і зима)
ятися — личити; годитися, випадати (про поведінку)
ять — назва літери *к у старослов'янській азбуці
Alma mater (латин.) — мати-годувальниця; так у середні віки студенти називали свій університет (давав „поживу для розуму"). Переносно — заклад, де хтось виховувався, навчався, набував фаху.
almae matris (латин.) — матері-годувальниці
aurea mediocritas (латин.) — золота середина
ausgezeichnet (ніж.) — відмінно
bellum omnium contra omnes (латин.) — війна всіх проти всіх
carpe diem (латин.) — лови день; насолоджуйся життям
Chodz pan tu, panie laskawy! (польськ.) — Іди сюди, ласкавий пане!
collegium medicum (латин.) — медична колегія
Cort simarub. dr. 3. Cascaril. dr. j. Tinct. opii serup (латин.) — Кори сімар. гр. 3. Настою гр. З опію в сиропі.
Dic, cur hic? (латин.) — Скажи, що тут?
Dixi (латин.) — Я сказав.
Do uslug waszej hercogskiej mosci (польськ.) — До послуг вашій герцогській милості.
eventus belli dubius est (латин.) — вислід (результат) війни сумнівний (непевний)
exempli gratia (латин.) — для прикладу, наприклад
Fecit, cui prodest (латин.) — Зробив (той), кому (на цьому) залежить (кому вигідно).
Finita la comedia (італ.) — букв. „виставу закінчено"; настав кінець
Gnдdiges Frдulein (ніж.) — вельмишановна панно
Gott set Dank (ніж.) — Дякувати Богові.
Homo homini lupus (est) (латин.) — Людина людині вовк.
Honores mutant mores (латин.) — Шана змінює звичаї.
Hic Rodus, hie salta! (латин.) — Тут Родос, тут і стрибай.
In vino veritas (латин.) — істина у вині.
Incidit in Scillam, qui vult vitare Charibdum (латин.) — Потрапляє у Сциллу, хто хоче уникнути Харібди. У давньогрецькій міфології це два страховиська, які мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сицилією і знищували мореплавців.
Ist ein Feinschmecker ohne gleichen (ніж.) — є незрівнянним ласуном
Langeweile (ніж.) — нудьга
Margaritae significant lacrimarum flumen (латин.) — Перли є потоком сліз.
Mit dem Essen kommt der Appetit, mein Herr (ніж.) — З їдою приходить апетит, мій пане.
Na pal, na pal, maczuga wal, wal go w leb maczuga, niech sic nie meczy dlugo (польськ.) — На палю, на палю, ломакою гати, гати його в лоб ломакою, аби довго не мучився.
Nemo omnia scire potest (латин.) — Ніхто не може знати всього.
Nihil sine causa (латин.) — Нічого немає без причини.
Non cuivis homini contingit adire Corinthum (латин.) — Не кожному вхід у Коринф.
Padam do nуg waszej hercogskiej mosci (польськ.) — Падаю до ніг вашої герцогської милости.
Pantagruel, roi des Dipsodes, restituй a son naturel etc. (фр.) — Пантаґрюель, король дипсодів, відновлений у своєму природному вигляді і т. д. Друга частина знаменитого роману Франсуа Рабле „Ґарґантюа і Пан-таґрюель", яка вийшла друком 1533 р. і мала назву „Пантаґрюель, король дипсодів, показаний у його справжньому вигляді зі всіма його жахливими діяннями і подвигами". Цю частину письменник спочатку задумав як продовження опублікованої невдовзі до того народної книги „Великі і неоціненні хроніки про великого і здоровенного велетня Ґарґантюа". Сорбонна засудила „Пантаґрюеля" за „непристойність".
primo voto (лamuн.) — за першим чоловіком, у першому шлюбі
Qui tacet, consentire videtur (лamuн.) — Хто мовчить, здається, той дає згоду; мовчання — ознака згоди.
rote Ruhr (ніж.) — кривавий пронос
Sagitta Amoris periculosa est (лamuн.) — Стріла Aмурa небезпечна.
secundo voto (лamuн.) — за другим чоловіком, у другому шлюбі
semper idem (лamuн.) — завжди те саме
spondizateur (фp.) — лайдак
temperamentvolles Frдulein (ніж.) — темпераментна панна
Titere tu patule, recubans sub tegmine fagi (лamuн.) — Тітере, ти розлігся, відпочиваючи під покровом бука.
Versate diu, quid ferre recusent, quid valeant humeri (лamuн.) — Хоч як крутіть, але не варто брати ношу не до снаги.
Видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ»
висловлює щиру подяку працівникам Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника (директор Мирослав РОМАНЮК), Львівського історичного музею (директор Богдан ЧАЙКОВСЬКИЙ), Львівської галереї мистецтв (директор Борис ВОЗНИЦЬКИЙ) та панам Богданові ГОСЮ, Сергієві ПАВЛЕНКУ, Вадимові НИЧЦІ, Наталі ЦУЦІ і Павлові ДЗІКОВСЬКОМУ за сприяння і надання художніх, літературних та наукових матеріалів.