— А-а… — зневажливо махнув рукою. — У вас і у Франції та Бельгії англійських агентів чи місцевих підпільників, що ведуть передачі на Англію, вистачає. Картотека функабверу пухне на очах. Та вони не цікавлять нас, ми знешкоджуємо цих радистів, коли настає їхня черга, звичайно, не на вашій території. Але швейцарські агенти «Інтелідженс сервіс» не дуже хвилюють мене…
— То що ж? — скинув брови бригадний полковник.
— Російські радисти.
— На території Швейцарії?!
— І користуються заступництвом.
Массон згадав, що ввечері всю цю розмову прослуховуватиме генерал Гізан. Відповів підкреслено офіційно:
— Ви помиляєтесь, бригадефюрер. Повторюю: ми — нейтральна країна, і кожного викритого агента негайно заарештовують чи висилають.
— А проте ми маємо відомості, що дві рації ведуть з території Швейцарії передачі на Москву.
— У вас є докази?
— На жаль, наші пеленгатори далеко, і ми не дамо вам точних координат. Але друга рація нещодавно почала виходити в ефір десь під Цюріхом.
— А перша?
— У Женеві.
— У нас обмаль пеленгаторів, — поскаржився бригадний полковник.
— Наша служба могла б пожертвувати кількома «майбахами».
— Відпадає, — похитав головою Массон. — Якщо дізнаються англійці…
— Скандал? — посміхнувся Шелленберг. — Але ж ми готові на все.
— Це погроза?
— Ну, що ви! Побажання.
— Та чи певні ви, що то — росіяни?
— Поза всякими сумнівами. Нам вдалося розшифрувати кілька радіограм. їхній зміст промовляє сам за себе. Ось, прошу вас… — Шелленберг потер чоло, згадуючи. — «Із Франції на Схід, напевно, в район Сталінграда, перекидаються вісімдесят сьома, сто двадцять третя і триста вісімдесят сьома піхотні дивізії та дивізії СС «Дас Рейх»… І підпис — ПТ-ікс. Ви чули про такі позивні?
Массон дивився на Шелленберга застиглим поглядом: таке самісіньке повідомлення бюро ХА одержало від Коломба. Отже, той водночас працює і на росіян.
— Не може бути… — мовив розгублено.
— Чому ж бо — це факт.
— Так, це, мабуть, росіяни, — нарешті оговтався Массон.
— Ви розумієте, які це важливі повідомлення. Чи ж можемо ми терпіти в себе під носом так добре поінформованих агентів? Звичайно… І ви хочете?
— Ясно, як божий день!
Массон був так пригнічений почутим, що не звернув уваги на те, яким тоном мовлено останні слова. Зрештою, він проковтнув би тепер пілюлю, хоч би яка гірка вона не була.
— Я дам вам відповідь завтра, бригадефюрер. Сподіваюсь, у цьому замку вам непогано. Та й погода змилостивилась. Прогулянки на катері чи полювання?..
— З вашого дозволу я просто хотів би подихати свіжим повітрям.
— Усе до ваших послуг, бригадефюрер…
Генерал Гізан, прослухавши запис розмови Массона з Шелленбергом, запитав:
— Коломб працює і на росіян?
— Гадаю, так.
— Але ж, якщо гестапо добереться до нього і зуміє вивезти в Німеччину живим, він може сказати все.
— Ваша правда.
— І тоді вони звинуватять нашу секретну службу в зв'язках із росіянами. Розумієте, чим це загрожує Швейцарії?
— Ще б пак!
Гізан пройшовся по кабінету, заклавши руки за спину.
— Але ж ситуація в Сталінграді, здається, змінюється? — запитав.
— Вони стоять на смерть.
— Так, і тон останнього виступу Гітлера не такий уже й оптимістичний.
— Ви хочете сказати…
— От що, Массон, за Коломба ви відповідаєте головою!
— Зрозуміло. Його охоронятимуть найдосвідченіші агенти.
— Ви що-небудь знаєте про другу рацію росіян?
— Поки що ні.
— Зможете знайти її?
— Гадаю, так.
— Чудово. Передайте Шелленбергові, що я наказав вам знайти й знешкодити російського радиста.