17056.fb2
У небі пам’яті казки
Далекі з’єднують віки.
Піднявши руки до стелі, сивий чоловік важко зітхнув і, похитавши докірливо головою, вів далі свій речитатив, ніби звертаючись до когось лише йому видимого:
— Понад епохи і літа
Той клич казок переліта,