- Друкарка рiч окрема, i, хоч покiйна Христофорова спершу тiльки її й обвинувачувала, гадаю, що це - єресь. Нiна Василiвна у товариствi Журавля знаходила нове життя, ви ж знаєте її домашнi умови. I вiриться, що того трагiчного вечора вона пiшла першою, залишивши Журавля з Павленком удвох, хоч той i заперечує це. Це все ми ще уточнимо. Самолюбний Павленко, який борсався пiд п'ятою своєї вольової дружини, не знайшов сiмейного щастя. I вiн, звiсно, заздрив на вiльне, козацьке життя Журавля, на гарних жiнок, якi так легко дiставалися тому... Але Барвiнок, Нiночка Барвiнок - рiч окрема, - повторив полковник. - Павленко - чоловiк хво'робливо-сором'язний, невиразний зовнiшньо i при цьому велелюбний; вiн зазнавав страшних гризот свого ураженого самолюбства. Йому годилася б до пари жiнка м'яка, поступлива, вiддана, навiть покiрна... до того ж гарненька. Про таку вiн, очевидно, мрiяв завжди. Саме такою вiн i бачив Барвiнок i безтямно закохався. Та вiн уже був одружений з Варварою Олексiївною, а Нiночка належала його приятелю Антону Журавлю. Схованi терзання Павленка можна зрозумiти, Петре Яковичу, тут до будь-якого безумства можна дiйти... Однак це тiльки нашi мiркування, доказiв його вини немає... Хоч, правда, одна-таки серйозна зачiпочка знайшлася... А Нiна, я думаю, самовiддано кохала Журавля, хоч Христофорова не вiрила в її щирiсть i напочатку вважала, що саме друкарка, помщаючись коханцевi за зрадженi надiї, залишила газову горiлку вiдчиненою... Але повернемося, як кажуть, до наших баранiв. Про зачiпочку...
- Так, так, давайте вашу зачiпочку, - нетерпляче промовив слiдчий.
- Вiкторе Кириловичу, - звернувся Коваль до Струця, доповiдайте... Йдеться про доручення, яке йому дали минулого разу: зустрiтися з газiвниками i попросити їх перевiрити справнiсть, особливо герметичнiсть, кухонної плити Журавля, - нагадав Спiваку.
Старший лейтенант знову полiз у свою папку.
- Я зустрiвся з газiвниками, якi були присутнi, коли вiдчиняли дверi Журавля, - перебираючи папери, почав Струць. - Перевiрили технiчну справнiсть плити, є висновок: плита справна. Коли заслiнка на пiдвiднiй трубi закрита, а так само коли пальники на плитi закритi, газ не проходить. Мав розмову й у диспетчерськiй "Київгазу". I ось що виявилося, - Струць ще раз розкрив дипломат, витяг магнiтофонну касету i поклав на стiл слiдчого. - Диспетчери повiдомили, що пiзно ввечерi дванадцятого грудня, точнiше - о двадцять другiй сорок сiм хвилин, був дивний дзвiнок. Чоловiчий голос спитав, як можна перекрити газ у квартирi, не заходячи до неї, де є вентиль вiд усього будинку. А потiм iще спитав, через скiльки часу людина чадiє вiд газу?
Жiнка, яка того вечора чергувала у диспетчерськiй, обурилася, але спитала адресу.
У вiдповiдь чоловiк повiсив трубку... У них записують переговори з клiєнтами. Я зняв копiю, - кивнув Струць на касету, що лежала перед слiдчим.
Спiвак покрутив її у руках, ще не до кiнця розумiючи, що цей запис дасть слiдству.
- Давайте й другу, - наказав Коваль.
Старший лейтенант втретє полiз у свiй "дипломат" i витяг звiдти ще одну касету.
- Це записано голос Павленка пiд час моєї бесiди з ним, - пояснив полковник. - Послухаємо. На мою думку, це той самий голос.
Спiвак витяг з шухляди столу портативний магнiтофон, поставив його.
- Спочатку Павленка, - пiдказав Коваль. - Першу.
- Я так i роблю, - кивнув слiдчий, вставляючи касету.
Пiсля короткої паузи пролунав спокiйний голос полковника:
"Поїздка ваша, Вячеславе Адамовичу, в Єреван була вдалою? "
"Не зовсiм", - вiдповiв бiльш високий чоловiчий голос.
"Чому?"
"Не все встиг. Ви ж вiдкликали". У голосi вчулося роздратування.
"Ну, мабуть, не я, iнститут. В Єреванi впроваджували новий метод шлiфовки?"
Кожна людина сприймає свiй голос iнакше, нiж його чують iншi люди, i тому ледве упiзнає його, коли слухає себе в записi. Дмитро Iванович усе життя не мiг звикнути до цього акустичного явища i тому й зараз з якимсь недовiр'ям вслуховувався у свiй голос: начебто його i мовби не його, якийсь чужiм. А от Павленка вiн вiдразу впiзнав. Йому добре запам'ятався порiвняно високий, нерiвний, дуже нудний голос.
Тим часом стрiчка у касетi розмотувалася далi.
"А нововведення, яке запропонував Журавель, вам знайоме?" запитував полковник.
Секунда мовчанки.
"Так, знайоме, - по паузi вiдповiв Павленко. - I бiльше того..."
"Що означає "бiльше того"?!"
"У свiй час мiркував про те ж саме..."
"Що означає "у свiй час?" Чи не ваша це була iдея - рiзноманiтний, хаотичний рух абразивiв пiд час шлiфування?"
Знову тихо. I раптом - жалiснi нотки:
"Яке це тепер має значення... Зрозумiйте мене правильно..."
При цих словах Коваль потягся до столу i натиснув кнопку вимикача. Магнiтофон замовк. Спiвак запитально поглянув на полковника.
- "Зрозумiйте мене правильно" - це улюблений його вираз. Зараз ми почуємо цi самi слова на iншiй стрiчцi. Спiвставляти голоси найкраще, коли вимовляється одне й те ж. Поставте, Петре Яковичу, будь ласка, другу касету.
Через декiлька секунд присутнi у кабiнетi почули, здавалося, той самий голос, але вже вкрай неспокiйний, тремтячий, який зривався на крик:
"Алло, алло, диспетчерська!.."
"Диспетчер слухає".
"Скажiть, будь ласка, як можна перекрити газ у квартирi, не заходячи до неї? Де є вентиль усього будинку?.." I потiм неголосно: "Скажiть, якщо в квартиру проходить газ, через скiльки часу людина учадiє?"
"Ви що, п'янi?! Не хулiганьте! - пролунав з магнiтофона суворий жiночий голос. - Кажiть, що трапилося? Ваша адреса?"
Секунда мовчанки - щось клацнуло, i у телефонi запищали сигнали вiдбою. На другому кiнцi проводу поклали трубку. Минуло ще кiлька секунд, i телефон у диспетчерськiй задзвонив знову. Знову пролунав уже знайомий благальний i плачливий голос: "Зрозумiйте мене правильно..."- i знову сигнал вiдбою...
Бiльше на стрiчцi диспетчера "Київгазу" цей голос не з'являвся.
Спiвак мiняв касети i програвав тiльки цю фразу: "Зрозумiйте мене правильно...". В обох випадках голос, без сумнiву, належав однiй i тiй самiй людинi.
- Запросимо фахiвцiв, - сказав слiдчий, - i перевiримо наше спостереження, щоб воно стало доказовим... Довгий час, - говорив далi, - запис звуку на плiвцi не вважали за речовин доказ. Ви, Дмитре Iвановичу, певне, i ранiше стикалися з цим. Але тепер з'явилися новi - останнє слово технiки - високоточнi аналiзатори мови, i це дало поштовх судовiй фоноскопiї - наймолодшiй галузi кримiналiстики... Тим часом подумаємо, як бути далi, якщо експерти установлять, що дзвонив до "Київгазу" саме Павленко, - закiнчив Спiвак, передаючи касети назад Струцю, який сховав їх у дипломат.
- Еге ж, - похопився слiдчий, - треба зняти у "Київгазi" ще одну копiю з дотриманням усiх процесуальних правил або вилучити оригiнал...
Коваль кивнув.
- То чому все ж таки вiн дзвонив у диспетчерську? Нащо це йому було? Зв'язано це iз Журавлем чи просто з п'яних очей? Хоча чому це раптом дзвонити саме до "Київгазу", запитувати, як перекрити газ i коли вчадiє людина? - вголос мiркував Спiвак. - Думки i версiї можуть бути всякi... Як ви вважаєте, Дмитре Iвановичу?
Коваль так само роздумливо промовив:
- Безумовно, це не просто п'яна витiвка. Чого раптом дзвонив би? Епiзод цей вписується у подiї. Адже за кiлька хвилин пiсля цього, на початку дванадцятої, сусiд-офiцер, що пiдiймався сходами, застукав Павленка бiля дверей Журавля у дуже непривабливому виглядi: скуйовджений, у пантофлях i накинутому на плечi халатi, з-пiд якого визирала бiлизна. Що вiн робив пiд дверима Журавля пiсля дзвiнка до "Київгазу", точнiше, що намагався зробити? I друге питання: звiдки вiн телефонував - з своєї квартири чи вiд Журавля?.. Гадаю, що iз своєї. Бо навряд йому треба було розпитувати у диспетчера, де є надвiрний вентиль, якби в цей час був у квартирi сусiди i хотiв припинити витiк газу i цим приховати слiди злочину... Узяв би та й перекрив...
- А вiдбитки пальцiв на плитi? - спитав Струць. - Може, побоявся торкати краника?
- Так, усе це треба ще продумати, - погодився Коваль. - У мене немає сумнiву, що це дзвонив Павленко.
Але його запитання диспетчеру: "Через скiльки часу людина вчадiє вiд газу?" - мене вкрай дивує. Це ж видати себе з головою! Не такий вiн вже дурень...