(Asperula cynanchica L.)
Родина маренові (Rubiaceae)
Це багаторічна трав'яниста рослина 10–50 см заввишки. Стебло висхідне, південне, голе, чотиригранне, нерозгалужене. Рослина пахне кумарином. Листки тонкі, темно-зелені, по краях злегка шорсткі, гострокінцеві, зібрані у вузлах у три — , восьмичленні кільця. Суцвіття у вигляді верхівкового щитка, малоквіткове, складається звичайно з трьох напівзонтиків. Квітки дрібні, звичайно білі. Цвіте у травні — червні.
Росте в Карпатах, Розточчі-Опіллі, в тінистих лісах, заростях, на вогкуватому перегнійному грунті.
Збирають усю траву під кінець цвітіння і пізніше (сушать швидко, бо чорніє).
Застосовують при кишкових кольках, при хворобах обміну речовин, особливо при хворобах печінки і жовчного міхура, як засіб, який трохи проносить, збуджує виділення сечі і виганяє пісок та камені жовчного і сечового міхурів. Також вживають маренку запашну при неврозах серця, безсонні, неприємному відчутті в ділянці серця, свербіння тіла і при приливах крові до голови та головному болю, при істерії, клімаксі у жінок. Діє заспокійливо і снотворно. Великі дози можуть призвести до блювання, головного болю, запаморочення і навіть смерті (діють кумарин, дубильні речовини, гіркота і отруйний глікозид асперулозид).
Вживають у вигляді чаю. При цьому беруть на 1 склянку окропу 1 столову ложку листків і настоюють 10 хвилин. П'ють по 2 склянки на день, ковтками. (При клімаксі у суміші з глодом і собачою кропивою серцевою).
При схильності до шкірних захворювань 1 столову ложку суміші трави маренки запашної, листків волоського горіха і квіток липи у співвідношенні 4:1:5 на 1,5 склянки окропу настоюють 4 години і п'ють щодня по 1 склянці перед сніданком. Свіжа рослина діє сильніше, ніж висушена. З напару цієї рослини роблять примочки на рани і компреси на фурункули; свіже листя І кладуть на рани і виразки.