Мовчання адресоване мені - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 15

ВІРШІ ДЛЯ ЗАЙЦІВ

Дощ не минув, лише пройшов,i з церквою подався далi.Гукаю вслiд йому: - Наталю! -а заєць вiдгукнувся: - Що?- Тобi чого? - допитується заєць.- Наталю, дiвчинко, прости,бо я стою з дощу й не знаю,що зайцевi вiдповiсти.З великим синiм глобусом,як заєць з капустиною,ти вийдеш iз автобуса,менi махнеш хустиною.Пiдемо вслiд за лiтом ми,за дiвчиною синьою…Прийдеш до неї з квiтами,а я прийду з морквиною.- Наталю, чуєш, дощ iде.- Та нi, це йдуть в садочок зайцi.- Так це ж їх дощ туди ведеiз неба голубим окрайцем.А за хвилину ти спитаєш:- Чого це зайцi верещать?- Наталю, нинi дощ лiтає!…I скiльки крапель - стiльки й щасть.я втратив напрямi зв’язокхоч вистраждав усi орiєнтирия втратив нюхi втрату цю нiчимне компенсуюя заблукавбо забував дивитисяу небоменi б хоч трохи снiгуi я знайду васпо слiдахНарештi дочекались снiгу.Йому давно прийти пора.Я пiвзими за ним пробiгавi в пазуху для зайцiв крав.Злодiйство не прощалося менi,я оправдатись був не в змозi.У пазуху згортав для зайцiв снiг,а вiн щоразу танув без морозiв.Той снiг прийшов, прийшов i лiг,худий мороз узяв його на руки.У неба на високому чолiзостався слiд великої розлуки.Лежить, закiнчивши полiт,прибитий до землi слiдами зайцiв.Оце Оленчин босий слiд,а ось Наталинi кругленькi пальцi.Агов, ви де?!Вас брат удома жде.Вiн чаєм грiється на кухнi.Ви ж у вечiрнiх довгих сукняхтанцюєте мазурку при свiчках,довкола вас все: ах та ах! -iз фракiв сиплять комплiменти зайцi.А брат самотнiй у куфайцiсидить i жде.Ви де?спалили осiньна вогнищах начевiдьмуi япiдкинув у вогоньсвоїх печальнихвiршiвнехай погрiютьзайцiбосi лапиЗустрiлись ми не випадково.Вiзьми мене з собою в Ковель.У полi назбираємо квiток.Прийдемо, вклонимось хазяйцi.Наталя запитає: - Хто?Хазяйка вiдповiсть: - До тебе зайцi.мокрий нiс осенiтулиться до шибкигумовi чоботи зосталисьза порогомусiх її надiйкоханий про що ти думаєшпро зайцiвтак розбиваються серцяТи повернулася.Я не чекав.- А це тобi вiд зайця,-протягуєш синього олiвця,-не люблюколи у тебе очiсiрi.дай руку погадаюменi усе вiдомоти любиштак люблюостерiгайсяти вивчив норови жiнокале не знаєшзайцiвне довелось побачитивiйнута довелось на нiй побутивiн був поцiленийхрущем у скронюi не вернувсяйого оплакували зайцiрясними й щирими сльозамиза пару качанiвколгоспної капустимоя квадратна головагойдалася над дахомв той час як я закоханийсидiв на ганкувона була прекраснавона була мояi я в її очахловив форельзавжди тверезий заєць перебивхiба форель живеу кавiв душi вогоньi брязкiт вiдернема водигуляє вiтера довгий полум’я язикприлипдо пiднебiння небаце знову зайцiгрались сiрникамибоса нога на холодному порозiчитає останнi вiстiрозпочинає з погодиповернувшись до полiтикип’ятоюпереглядає оголошеннята не всi пальцi уважнiвеликий по-котячому вмиваєтьсяа мiзинець розвеселивсяначе заячий хвiстобидва ж бо малi та несерйознiдо речi коли ж вонивостаннє бачилисьнайшвидше старiютьвiстi