Мовчання адресоване мені - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 17

ВІРШІ ДЛЯ ОЛЕНЯТКА

- Чому у зайця хвiст зелений?- Вiн брат художницi Олени.- Тодi чому вiн весь у тiстi?- Сестра варила йому їсти.- Але чому у вухах вата?!- Сестричка любить поспiвати.- А чи не мiг би вiн помитись?- Кортить сестрою похвалитись.Маленький дощ по вигону пробiг,лишив веселку: - Це тобi.- Невже зiткав її для мене?- Це подарунок вiд Олени, -i синiм огорнув мене плащем.- Це нинi звуся я дощем,бо трохи вирiс. А спочаткуя був маленьким Оленятком.- Як живеш, Оленко?- Помаленько.- Чи їсиш картохи?- Потрохи.- А шоколаднi плитки?- Швидко-швидко.бджола вiтаєтьсяз кожною квiткоюа мухалетить над лугомначе мiстом iденiкому не поклонитьсядобрий деньне скажев лошатка вуса бiлiмов сметанавоно в долинiнапилось туманугнiда кобила а пiд окомбiла плямаце так лошапоцiлувало мамусестра синицязимi приносить рукавицiа шпакивеснi дарують чобiткиа лiтовi Оленканесе суниць зi жменькуя на листка опалого похукавщоб осенi зiгрiти руки- У бедрика червоний кожушок.- Що?! Що?!У що одяг ти бедрика?- У сведрика.- А чи не буде бедрик прiтисеред лiта?- У бедрика, напевно, сорочина.- Молодчина!Зелений кониксидитьна золотому промiнчику,аж раптом -i вiтер не дмухнув,i земля не здригнулася,нiхто й слова не мовив -шух! - i лежить у травiдогори лапами.Це хмаринка сонце заступила.пригорнувшись до їжачихиїжачок думавщо будучи їжакомне колотисьможетiльки мамагриб росте не вiд дощуа вiд бажанняприкрити собоювiд водяних батогiврiдну йомумурашкуу маленькомуменшому вiд сiрникової коробкиавтобусiдо нас їде великебiльше за небодиво-дивнеїде-їдеi нiяк не може доїхатихiба ж не дивно?мороз похукав у вiкноснiгами дверi замiтаєвпiймав снiжинку юний гномi бiлi вiршi їй читаєi лавка i на лавцi гномикi пiч i хата i зимаi бiлих вiршiв синiй томиклише снiжиночки немапро цез самого ранку гудуть бджолисьогоднiдо рожевої квiткибратжовтий метеликприлiтаємабуть з вiйськаповертаєтьсяшкребеться й плачена горищi нiчi спати не дає менiдолiвкою веселий котикзолотогомiсяченька котитькотить-котитьпонад лiжкомстiною на стелюа на стелi срiбнi зайцiграються у снiжкипiд лапами снiг рипитья рахую крокитихо падає снiжинкапотрапляє в оковiдлiтало лiтона пташиних крилахзагубило лiтосолом’яний бриликвiдлiтало лiтоа куди не зналоза ним бiгли квiтита не наздогналивiдлiтати требата летiть не хочевже за лiтом небовиплакало очiвпала з неба зірказакотилася до ніркиа у нірці мишкигризли горішкимишинятко: ура-а!світла повна нораяк лягатимуть спатимишенятків татоіз мамою-мишкоюзіроньку накриють мискою