— Можливо проти. Але ми інтернаціонал.
— А як там мій портрет?
— Висить на стіні.
— Поруч з вашим?
— Ні.
- і не скаржиться?
- іноді.
— Як саме?
— По різному. Я з ним воюю. Дуже настирливий.
- і маєте успіх.
— Не дуже.
— А чому?
— Ах, Павле!
— То може затанцюємо? Така грізна Ча — Ча.
— Знаєте, що я її не зношу. А ви без музики?
— О, ні. Маю "Філіпса".
— О… Зачекайте. То ж ви власник нової хати! Гратулюю.
— Дякую. Хто вас інформував?
— Маю розвідку. Тепер лиш женитися. Чи запросите на весілля?
— Не маю нареченої.
— Наречених безліч. Он у тій гущі…
— А як по вашому з любов'ю?
— Виберіть християнську. До ближнього.
— Може подумати.
— А до речі… Ви писали чудові листи. Чому перестали?
— Бо я не письменник, а механік. і стратег.
— Стратег чого?
— Боїв за одну… мрію.
— О, я вас знаю… Хороший Павло… апостол. Проповідник любови.
— Не конче до ближнього.
— Будемо мати і це на увазі.
— Лено Сопенсен.
— Вам сподобалося мое прізвище.
— Щоб не забути.
— Це заучить, як погроза, що можете забути. Але я не забуду. Пам'ятайте.
— Для мене цього не досить, — казав я.
— Ми купили дорогий спогад… А все решта можливо не таке суттєве. інколи люди каються, що не вміли зберегти вартостей, а по-моєму найбільшою нашою вартістю є все те, що ми з вами пережили.
— Для мене цього не досить, — повторив я вже сказане.
— Ви гарно вмієте писати… листи. Згода?
— Але ж ви "не вмієте писати".
— Зате вмію читати… і розуміти.
— Це значить говорити з порожнечею.
— О, як це суворо сказано. Пам'ятайте, що де б я не була і що б че робила, я буду з вами. Може це звучить сентиментально, але разом правдиво. Павле! Одружіння це найбанальніша справа.
— Не для мене.
— Знаю, знаю. Тому ви й затягнули цю справу так безжалісно. Коли б всі люди так на це дивилися — не було б сімсот мільйонів китайців на землі, а в небі не було б спасіння… від цієї повені гріха.
— Таким я є. Я вибрав спротив. Не кількість, а якість.
— Кількість, якість — яка різниця. Головне… Не знаю, як це назвати. Чи це може бути "щастя"? Якщо це є взагалі.
— По-моєму є. За далекими світами, за глибокими морями, за високими горами. Чи наша зустріч не був гарний доказ?
— Ви були зі мною щасливі? — питала вона по надумі.