Всякому городу нрав i права,
Всяка iмiєть свой ум голова,
Всякого прихотi водять за нiс,
Всякого манить к наживi свiй бiс.
Лев роздираєть там волка в куски,
Тут же волк цапа скубе за виски;
Цап в огородi капусту псує:
Всякий з другого бере за своє.
Всякий, хто вище, то нижчого гне, -
Дужий безсильного давить i жме,
Бiдний багатого певний слуга,
Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.
Всяк, хто не маже, то дуже скрипить,
Хто не лукавить, то ззаду сидить;
Всякого рот дере ложка суха -
Хто ж єсть на свiтi, щоб був без грiха?
В ы б о р н ы й. Воно так! Тiлько великим грiшникам часто i даром проходить, а маленьким грiшникам такого задають бешкету, що i старикам невпам'ятку. Добре, пане возний, я вас поважаю i зараз iду до старої Терпилихи. Бог зна, до чого веде, - може, воно i добре буде, коли ваша доля щаслива.
Дузт N 7
Возныйи виборний
Ой доля людськая - доля єсть слiпая!
Часто служить злим, негiдним i їм помагає.
Добрi терплять нужду, по миру товчуться,
I все не в лад їм приходить, за що не возьмуться.
До кого ж ласкава ся доля лукава,
Такий живе як сир в маслi, спустивши рукава.
Без розума люди в свiтi живуть гарно,
А з розумом та в недолi вiк проходить марно.
Ой доле людськая, чом ти не правдива,
Що до iнших дуже гречна, а до нас спесива.
(По окончании пения уходят).
Сцена переменяется й представляет внутреннось хаты Терпилихи.