Дід. Здається, вона дуже неспокійна… дуже неспокійна…
Старша дочка. Се на неї холодний вітер віє… [232] Дядько. Звідки ж холодний вітер Вікна зачинені.
Старша дочка. Здається, вона гасне.
Батько. Вигоріла.
Старша дочка. Зовсім гасне.
Батько. Не можна так у темряві сидіти.
Дядько. Чому ні.. Я вже до того звик.
Батько. В жінчиній хаті є світло.
Дядько. Зараз його візьмемо, ось нехай як лікар прийде.
Батько. Воно, правду кажучи, видно; надворі ясно.
Дід. Хіба ясно надворі
Батько. Ясніше, ніж тут.
Дядько. А я собі люблю отак розмовляти в потемках.
Батько. Я теж.
Дід. Мені здається, що дзиґар занадто цокає.
Старша дочка. Бо ніхто не говорить, дідусю.
Дід. Чого ж ви мовчите Дядько. А що ж ми маємо говорити, по-вашому Ви глузуєте собі з нас!
Дід. Чи воно дуже темно в хаті
Дядько. Та не дуже й видно.
Мовчання.
Дід. Мені щось недобре, Урсуло; одчини трохи вікно. Батько. Справді, доню, одчини трохи вікно; оце вже й мені бракує повітря.
Старша дочка одчиняє вікно.
Дядько. Я так думаю, що ми всі надто вже довго сиділи замкнені.
Дід. Чи вікно одчинене Старша дочка. Авжеж, дідусю, одчинене настежи.
Дід. Не сказав би, що відчинене; не чутно нічогісінько знадвору.
Батько. Надзвичайна тиша.
Старша дочка. Тихий ангол пролетів.
Дядько. От за се не люблю села.
Дід. Я б хотів, щоб хоч загомоніло що. Котора година, Урсуло Старша дочка. Хутко північ, дідусю.
Тут дядько починає ходити з кутка в куток по хаті. [233] Дід. Хто се ходить коло вас Дядько. Се я, се я, те бійтесь. Мені хочеться трохи розійтись.
Мовчання.
Та вже хіба сяду - не видко ходити.
Мовчання.
Дід. Я хотів би десь інде бути!
Старша дочка. Куди ж би ви хтіли йти, дідусю Дід. Не знаю, куди,- в іншу жату; куди-небудь! Все одно, куди!
Батько. Куди ж ми підемо
Дядько. Вже пізно, щоб іти.
Мовчання. Всі посідали нерухомо навколо стола.
Дід. Що се я чую, Урсуло Старша дочка. Нічого, дідусю, то листя спадає; так, то листя спадає на терасу.
Дід. Зачини вікно, Урсуло.
Старша дочка. Добре, дідусю. (Зачиняє вікно і вертається.) Дід. Мені холодно.
Мовчання. Три сестри обіймаються.
Що се я чую тепер
Батько. То три сестриці поцілувались.
Дядько. Здається, вони дуже бліді сьогодні.
Мовчання.
Дід. Що я чую тепер, Урсуло Старша дочка. Нічого, дідусю, то я склала руки.
Мовчання.
Дід. Що я чую ще Старша дочка. Не знаю, дідусю… То, може, мої сестри тремтять.