абомінація — відраза, огида авдитор — член військового суду
адамашка — ґатунок шовкової тканини
ад'є (фр.) — до побачення
аз і буки — назви перших літер у старослов'янській абетці
Александр Великий — Александр Македонський (356–323 рр. до н. е.), цар Македонії. Перемігши персів, завоював Середню Азію і землі до ріки Інд.
алькир — альков; заглиблення в стіні, ніша для ліжка, відокремлена завісою
Альтранштадтський мир — сепаратний мирний договір, підписаний 1706 р. у селі Альтранштадт (Саксонія) між шведським королем Карлом XII і саксонським курфюрстом, королем польським Августом II, який зобов'язався зректися польської корони на користь Станіслава Лещинського і порвати союз із Петром I.
альтруїзм — готовність зректися власних інтересів на благо інших; безкорислива допомога іншим
анатема — анафема, відлучення від Церкви з оголошенням довічного прокляття
Андрій Боголюбський (прибл. 1111–1174 рр.) — князь володимиро-суздальський. 1169 р. завоював і погромив Київ. Убитий своїми ж боярами.
Андрій Первозванний — тут: орден
Андріяш (Андрій) Малама Дмитрович (? — до 1730) — компанійський полковник македонського походження. Близько 1706 р. виїхав з Валахії і найнявся на службу до гетьмана. Перед повстанням Андріяш з компанійцями допомагав військам литовського гетьмана Огінського. До Батурина повернувся у вирішальний момент наприкінці жовтня 1708 р. Після Полтавської битви втік до Криму. Пізніше з'явився у Бендерах, але І. Мазепа вже не міг з ним розмовляти через хворобу. У вересні 1709 р. з'явився з повинною, і пізніше його прізвищем спекулювали царські урядовці, закликаючи козаків припинити боротьбу і повернутись додому. Андріяш Малама був змушений іти на контакт з московськими урядовцями, аби дружину і дітей не заслали до Сибіру. Його помилували, і він командував полком у царській армії.
аниж — аніс, трав'яниста ефіроносна рослина
анімозія — нехіть, антипатія, неприязнь
Анна Реіна — донька Ярослава Мудрого, дружина короля Франції Анрі I. Підписувалася Анна Реіна — Анна королева.
анталок — невелика бочка (на три відра)
антифона — антифон, спів, який виконують за чергою два хори або соліст і хор
Апостол Данило Павлович (1654–1734) — військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України (1727–1734). Походив з відомого козацького роду. У 1682 обраний Миргородським полковником, у 1687 звільнений з посади гетьманом І. Мазепою як прибічник І. Самойловича. У 1693 знову обраний на полковий уряд (до 1727). Відзначився під час Азовських походів, у 1696 разом з Гадяцьким полковником Боруховичем розбив на р. Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Брав активну участь у Північній війні 1700–1721. 28 жовтня 1708 разом з Мазепою перейшов на бік шведського короля Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. За А. було залишено уряд Миргородського полковника та всі його маєтки. Брав участь у Прутському (1711) та Перському (1722) походах як наказний гетьман українського війська. За правління Малоросійської колегії (1722–1727) обстоював автономні права Гетьманщини; перебуваючи влітку 1723 у військовому таборі на р. Коломак, організував подання цареві колективної чолобитної на захист козацьких прав і вольностей. На початку 1724 за участь в опозиційному русі був заарештований і відправлений в ув'язнення до Петербурга. Звільнений на початку 1725, протягом року перебував у столиці під наглядом. 1 жовтня 1727 А. обраний гетьманом Лівобережної України. У своїй діяльності керувався «Решительными пунктами» Петра II (1728), які значно обмежували автономний статус Гетьманщини; правив під наглядом царського міністра. Проте багато зробив для впорядкування місцевої адміністрації, реформування системи судочинства, ліквідації зловживань у користуванні державним земельним фондом (т. зв. «ранговими маєтностями»), сприяв розвиткові зовнішньої торгівлі України тощо.
апотеоза — апофеоз, прославляння, звеличення особи, події, явища.
арак — міцний спиртний напій
Арес — бог війни у грецькій міфології
арґат (татарськ.) — робітник, наймит; бурлака
арка Ноя — веселка як знак заповіту між Богом і землею про те, що жодне тіло вже не буде знищене водою потопу. Про це Бог сказав Ноєві — десятому й останньому перед всесвітнім потопом біблійному патріярхові.
аркебуз — старовинна ґнотова рушниця, яку заряджали з дула; була на озброєнні армії країн Європи в XVI–XVII ст.
Аркона — місто і релігійний центр балтійських слов'ян на о. Руґія (Рюген, Німеччина). Зруйноване данцями у 1169 р.
архистратиг Михайло — архангел Михаїл, який очолював ангелів у війні зі змієм (дияволом, сатаною) та його воїнством, у результаті якої змій та його ангели були скинені з неба додолу
Афродита — богиня любові і краси в грецькій міфології
афронт — публічна образа, зневага
Ахеронт — у давньогрецькій міфології одна з рік підземного царства мертвих, через яку Харон перевозить душі мертвих
Ахілл [Ахіллес] — один з найбільших героїв Троянської війни. Загинув від стріли Паріса, якою той поцілив у п'яту — єдине уразливе місце Ахілла. Звідси вислів «ахіллесова п'ята» (вразливе місце).
бабйо (рос.) — зневажл. баби, бабня, бабота
багра — багрянець (багрець), густо-червоний, пурпуровий колір
байрам — мусульманське релігійне свято
бандера — (морський) прапор
баранкова (шапка) — смушева
барда — сокира, тесак
бахмат — бойовий верховий кінь
Баяцет — Баязед [Баязид] I Блискавичний, турецький султан (13891402 рр.). Провадив активну завойовницьку політику на Балканах і в Малій Азії. Розбитий і полонений Тимуром у 1402 р.
бездів'я — відсутність дівчат, жінок
безеценство (польськ.) — підлість, безчесність, мерзенність, огидність
безобразний (рос.) — бридкий, поганий, паскудний
безрога — свиня
бель (польськ.) — колода
Бельзевул — Велзевул, у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол
бекеша — чоловічий верхній теплий одяг з брижами в стані
бервено — колода
бестія (лат.) — звір
Бистрицький Іван — свояк І. Мазепи, управитель Шептаківської волості у 1687–1708 рр. Виконував різні доручення гетьмана. На І. Бистрицького І. Мазепа поклав відповідальну місію — повідомити Карла XII про бажання генералітету Гетьманщини стати союзниками шведів. І. Бистрицький був відправлений до гетьмана з відповіддю короля, який згоджувався взяти запорозьке військо під свою протекцію. Отримавши її, І. Мазепа знову послав І. Бистрицького до Карла XII. І цю місію І. Бистрицький виконав успішно. Він залишився з І. Мазепою до його смерті. Помер І. Бистрицький у Івеції.
біле оружжя — холодна зброя, зокрема шаблі
білля — білизна
бішений — божевільний
бодяк — будяк
боківка — бокова кімната
болій (старосл.) — більший
боржій — швидше (від борзо — швидко)
булдимка [булдимок] — гвинтівка
бульба — тут: картоплина
бурдюг — бурдей, бурдій, землянка; халупа
бусоля — бусоль, інструмент для вимірювання магнітного азимуту, тобто горизонтального кута між яким-небудь напрямом на місцевості і магнітним меридіаном
в обморок упасти (з рос.) — зімліти
ваган — дерев'яна миска, ночви
валах — кастрований кінь
Валькіра [Валькірія] — у скандинавській міфології Валькірії — войовничі діви, які за волею бога Одина вирішували долю битви. Вони вибирали найхоробріших полеглих воїнів і відносили їх у Валгаллу — місце вічного щастя.
вальторня — валторна
варґа (польськ.) — губа
вареха — ополоник
вартівня — приміщення для сторожа або війскових вартових
вділ — униз, додолу
веґера — вегеря, вид танцю
верзуни — постоли
вертеп — ляльковий театр з біблійними персонажами, який колядники показують на Різдвяні свята
весталка — жриця римської богині домашнього вогнища Вести. Давала обітницю безшлюбності і цнотливості; була зобов'язана підтримувати у храмі невгасимий вогонь.
весь — село
вечірня — вечірнє Богослужіння
Виговський Іван (?-1664) — гетьман Війська Запорозького (1657–1659); за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді польського короля і розстріляний поляками.
видень — глядач
видиво — видіння, примара
вижки — вишки, місце над сіньми, де зберігають сіно, солому тощо; підрі
виклинати — проклинати
вильот — відкидний рукав
вилущок — лісковий (ліщиновий) горіх, який сам вилущився; перен. міцний, здоровий, гарний хлопець
випенетрувати — дослідити, вивчити
випороток — недоношене маля тварини, яке виймають з тіла убитої або загиблої матері
випощений — виголоднілий
випулити очі — витріщитися
Висока Порта [Оттоманська Порта, Блискуча Порта] — заведена в європейських документах та літературі середніх віків і нового часу назва уряду Османської імперії
вихрестка — дівчина або жінка, яка перейшла в християнство з іншої релігії
віват (лат.) — вітальний вигук «хай живе». Тут: вітальний постріл
віддоловувати — відкопувати зі сховку
відшиб'я — затишне місце: на боці, осторонь
віз — тут: сузір'я семи зірок, що нагадує віз (Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиця)
вісьта — вигук, яким повертають коней наліво
вітчина — вітчизна
вйо — окрик, яким підганяють коней; но
вносити — тут: висновувати, робити висновок
Вобан Себаст'єн Ле Претр (1633–1707) — французький військовий інженер, маршал Франції. Викладав наукові основи фортифікації, розробив метод поступової атаки фортець; один із засновників міннопідривної справи.
Водан — верховний Бог давніх германців континенту (у скандинавській міфології — Один)
Войнаровський Андрій Янович (1681/1682–1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ. Там він помер десь у 1740-их роках.
воловід — товстий шнур, налигач
воловодити — зволікати
волока — ділянка землі площею близько 16,8 гектара
волохи — населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська і молдавська нації
восвоясі (рос.) — додому, геть
впів — тут: упоперек
вразі (старосл.) — вороги
всадник (рос.) — вершник
всеп'яніший синод — зборища наближеної до Петра I верхівки російського суспільства, на яких панувало пияцтво, розпуста і богохульство
всовганий (сніг) — слизький, утрамбований ковзанням ніг
встеклий (польськ.) — божевільний; збожеволілий
вчасний — ранній
гавра — лігво звіра, барліг
газард — азарт
гайдук — виїзний лакей; слуга; придворний охоронець
гайта — вигук, яким повертають коней направо
гаківниця — довга важка рушниця з гаком на прикладі
галябарда — алебарда
гармаш — артилерист
гевал — велика, неповоротка, незграбна людина
гемонський — від слова «гемон» — демон (у лайливому значенні)
Геракл [Геркулес] — у давньогрецькій міфології герой, наділений надзвичайною силою. Здійснив багато подвигів: переміг Антея, звільнив Прометея та ін.
Герта — скандинавська богиня моря, дружина Водана (Одина). Мати-годувальниця всіх живих істот.
Герцик Григорій Павлович (? — після 1735) — син Полтавського полковника. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Виконував обов'язки наказного полковника. Ймовірно, 1708 р. перебував у Батуринській фортеці і якимсь чином врятувався. В уряді П. Орлика обійняв посаду генерального осавула. їздив з дипломатичними завданнями до кубанського султана, донських козаків, казанських татар, запорожців, до Туреччини. Проживаючи у Швеції, виконував різні доручення П. Орлика. 1720 р. його підступно викрали у Варшаві царські агенти. 1728 р. перебував у Петропавлівській фортеці, а пізніше жив як політичний засланець у Москві. Ще раніше, 1712 р., була заслана його дружина. Коли вона померла 1732 р., Г. Герцик навіть не мав грошей на її поховання. 1735 р. був звільнений з-під караулу і почав отримувати на сім'ю, в якій було четверо дітей, 25 копійок на день. У тексті прізвище цього діяча подано автором у двох варіантах: Герцик і Герциґ. Останній ближчий до німецького слова herzig, що означає «милий, славний».
гетера — у стародавній Греції освічена неодружена жінка, яка провадила вільний спосіб життя і привертала увагу чоловіків своїм артистизмом; переносно — легковажна жінка
гіпокрит — лицемір, святенник
гіпоцентавр — кентавр, у давньогрецькій міфології химерна істота — напівлюдина-напівкінь
глемезнути — гепнути, сильно вдарити глота — скупчення людей
Голгота — Голгофа, узвишшя на північний захід від Єрусалиму, де розіп'яли Ісуса Христа
голодна кутя — переддень Водохреща
гольштайнець — родом із Гольштайну (Німеччина)
гоненіє фараонове (бібл.) — гоніння на євреїв у Єгипті, щоб вони не множилися
гони — лінійна міра — чверть версти
гопліт — важкоозброєний піхотинець у Стародавній Греції
горда — орда
гордийський вузол [гордіїв вузол] — за легендою, фригійський цар Гордій зав'язав дуже складний вузол, якого ніхто не міг розв'язати. Александр Македонський, якому сказали, що, хто розв'яже цей вузол, той оволодіє Азією, просто розрубав його мечем.
горі імієм сердца (старосл.) — вгору піднесімо серця
Горленко Дмитро Лазаревич (1660–1731) — син Прилуцького полковника Лазара Горленка, вбитого і спаленого козаками в час скинення гетьмана І. Самойловича. Служив канцеляристом у Батурині. 1693 р. І. Мазепа передав йому урядування Прилуцьким полком. Д. Горленко потрапив до кола найвпливовіших довірників гетьмана. Воював проти кримських орд і шведів, заснував кілька селітряних заводів. Давав гроші на будівництво церков, Густинського монастиря. Активно підбурював гетьмана І. Мазепу до рішучих дій щодо виходу Гетьманщини з-під влади Москви. Влітку 1708 р. разом з Д. Апостолом, Д. Зеленським, І. Ломиковським клявся Мазепі бути йому вірним. Залишився вірним гетьманові і після Полтавської битви. Отримавши запевнення в безпеці, 1714 р. повернувся в Україну і наступних 15 років пробув на засланні в Москві, звідки не мав права виїжджати.
горобина ніч — бурлива ніч, зі зливою, громами і блискавицями
госанна — осанна, молитовний вигук стародавніх євреїв і християн; уславлення кого- чого-небудь; слава, хвала
гостець — ревматизм
грубник — робітник, що палить у грубах, печах і т. ін.
груз — подрібнене каміння, бита цегла і т. ін., що залишились після зруйнування чого-небудь
гуш — вигук, яким відганяють курей
Ґалаґан Гнат — 1706 р. полковник на Запоріжжі, 1708 р. полковник компанійський у Мазепи. Перейшов на бік Петра I і допоміг московському війську здобути Січ. 1709–1714 — полковник чигиринський, 17141739 — полковник прилуцький, відомий кар'єризмом і здирництвом.
Ґенуя — місто в Італії
ґаспода (рос.) — панове
ґестикулювати — жестикулювати
ґобелін — гобелен
Ґоліят — Голіаф, біблійний велетень-филистимлянин, якого убив каменем із прощі юний пастух Давид. Згодом Давид став царем євреїв.
ґоти — готи, група германських племен. У II ст. н. е. вийшли з південної Швеції і закочували на Україну, де створили державу. Племена від Дністра до Дінця і Кубані називалися остготами, на захід від Дністра — вестготами. 375 р. готську державу розбили гуни.
ґренадієр [гренадир] — гренадер, солдат або офіцер добірних (за високим зростом) піхотних чи кавалерійських частин, спеціально підготовлений для ручного гранатометання
Даліла [Деліла] — коханка біблійного силача Самсона, яка підступом позбавила його незвичайної сили
Данило — князь галицький (1205–1264) і волинський (від 1221 р.). Сорок років провадив боротьбу за звільнення Волині і Галичини від чужинців. 1239 р. заволодів Києвом. Боровся проти ворохобних бояр і «татарських людей». Будував міста (Львів, Холм та ін.). Був визначним дипломатом. 1254 р. отримав від папи римського титул короля.
данціґський — ґданський (Данціґ — нині Ґданськ)
дезерція — дезертирство
дейнека — селянин, озброєний дрючком, довбнею, вилами тощо
дереш — чалий кінь
Дескарт — Рене Декарт (1596–1650), французький філософ, математик, фізик і фізіолог. В основі філософії Декарта — дуалізм душі і тіла. Людина — поєднання безживного тілесного механізму з душею, яка має розум і волю.
дефендуватися — захищатися, оборонятися
дзиґа — вовчок, вертка дівчина
Див — у східнослов'янській міфології демонічний персонаж, зловісна сила
дике м'ясо — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється
дильований — зроблений з дилин — грубих дощок, брусів, балок
дим — тут: хата
дискурс — розмова, бесіда
дишкурс — дискурс, розмова
дідич — поміщик
ділочки — тут: ямки (на щічках)
днедавній — дуже старий
довг — борг
домашня війна (з польськ.) — громадянська війна
допрос (рос.) — допит
допрос с пристрастієм (рос.) — допит з тортурами
дорійці — одне з основних давньогрецьких племен. З Північної і Середньої Греції перемістилися в південно-західні райони Пелопоннесу, потім заселили острови Родос, Крит та ін.
Дорошенко Петро — гетьманував у 1665–1676 рр. Мав за мету об'єднання і звільнення України від польської і московської влади. Попри величезні зусилля, не зумів цього досягти. На вимогу Москви зрікся гетьманства.
драґони — драгуни, вояки кавалерійських частин, що вели бій у пішому і кінному строю
драпіжний — хижий
дрисля — пронос, бігунка, різачка
друлити — штовхнути
дурійка — безум, божевілля
евентуальний — можливий
ексцеленція — превосходительство, ясновельможність
електор — курфюрст, який мав право брати участь у виборах імператора Священної Римської імперії
електор саський — саксонський курфюрст, який мав право брати участь у виборах короля
еольці — еолійці, одне з основних давньогрецьких племен. Із Східної Фессалії поширилися по цілій Фессалії і Беотії, а тоді на північно-західну частину Малої Азії.
єґер — солдат особливо стрілецького полку
єден до Caca, а другі до ляса (польськ.) — один так, а другий інак; хто до ліса, хто до біса
єктенія — моління, яке читає священик або дяк і на яке хор і/або лик (зібрання) відповідає: Господи, помилуй і Подай, Господи; моління про царя і його дім під час служби Божої
єрепуд — малоросла людина; недомірок; карлик
єрмолой — див. ірмолой
Єфіяльт [Ефіальт] — за давньогрецьким переказом грек, який показав Ксерксові обхідну стежку, якою перси зайшли в тил спартанцям в битві при Фермопілах
жакувати — грабувати, розкрадати
жасно — страшно, жахливо
жевжик — жвавий хлопчик
жий — живи
жировище — місце жирування диких тварин
жльопати — жадібно пити
жмінка — жменька
жрекиня — жриця
з диму — з комина, з хати
з рамени — з середовища; зі складу
заблизнитися (про рану) — затягнутися, зажити
завести — не оправдати надій
завійниця — завійна, різкий пекучий біль у грудях або животі
заводити — голосно плакати, голосити
заговірник — змовник
заголюкати — задурманити людину, заговоривши її, забивши баки словами і криком
загреба — пшеничний корж, випечений у жару
заґа — сага, твір давньоскандинавського епосу
задолований — захований (закопаний під долівкою тощо)
задраснути (польськ.) — подряпати
закалений (рос.) — загартований
заков'язнути — померти, задубіти
замигтіти — з'явитися на короткий час і зникнути з поля зору
запари — зашпори, гострий біль від морозу, холоду (звичайно в пальцях рук, ніг)
зап'яток — задня частина п'яти; задник, закаблук
засібна (країна) — багата
заспа — сніговий насип, кучугура
затирати руки — потирати руки
затроювати — затруювати
защита — захист, охорона
зводжений (місток) — який зводиться, підіймається
здевастувати (з польськ.) — розорити, спустошити
здоліти — здолати, змогти
Зевес — Зевс, верховний бог у грецькій міфології. Перебував на горі Олімп.
Зеленський Дмитро — Лубенський полковник, свояк І. Мазепи. Належав до старшин, які після доносу В. Кочубея з власної ініціативи клялися у вірності гетьманові. Лише з ним, Д. Апостолом та Д. Горленком гетьман радився, чи йти на з'єднання з московським військом. Після Полтавської битви здався. 1711 р. був ув'язнений і засланий до Сибіру, де у злиднях помер.
зіло — дуже
зінський — злий, паскудний
зіскати — найти
злоги — пологи
злюзувати (польськ.) — відпустити (вартового, чергового тощо)
зментружений — занепокоєний, стривожений
змисли — відчуття
змізерований — змарнілий
змолоцок (з польськ.) — молотник
знебутися — знесилитися, перевтомитися
знеправлений — позбавлений прав
зорішливий — зоряний
Зосим і Саватій — святі, опікуни пасічництва
зуховатий — завзятий, молодцюватий, хвацький
з рамени — з середовища, зі складу
ід — до (прийж.)
ієромонах — монах у сані священика
ізмінник (рос.) — зрадник
ілюзія — самообман, обман
Інд, Ґанґ — великі ріки в Азії
індур — індик
інсиґнії [клейноди] — найчастіше дорогоцінні предмети, що є ознаками влади (атрибутами державності), гідності, спеціального відзначення. У княжі часи до них належали бунчуки, стяги. У козацтва інсиґніями були корогва (прапор-святиня), булава, бунчук, гербова печатка, литаври, сурми, тростинова палиця зі срібною кулею, пернач (полковницька регалія). Від XVI ст. ознакою найвищої військової (гетьманської) влади була булава. У духівництва інсиґніями є митра, панагія, посох, корогва.
інтенція — намір
Інфлянти (Іпііаігіу) — польська назва Ліфляндії в XVII–XVIII ст.
ірмолой — збірник
ірмосів — творів візантійської і давньоруської християнської гімнографії
Іродіада — онука Ірода Великого. Вийшла заміж за свого дядька Ірода Пилипа I, потім покинула його і зійшлася з його братом Іродом Антипою. Іван Хреститель засуджував це перелюбство, за що був ув'язнений, і на прохання доньки Іродіади, Саломеї, йому відрубали голову.
іссоп — трав'яниста або дрібночагарникова рослина, один із видів якої має ефірну олію. Давні євреї використовували цю рослину для окроплення кров'ю прокаженого, очищувальною водою — нечистого і т. ін.
Йовові вісті — з біблійної розповіді про хвороби і страждання Иова
йонці — іонійці, одне з основних давньогрецьких племен. Заселяли Аттику, частину Евбеї, острови Хіос, Самос та ін. Колонізували середню частину західного узбережжя Малої Азії (область Іонії), узбережжя Чорного і Мармурового морів.
кабиця — відкрита літня кухня (піч) у дворі або садку; похідна кухня
кагля — кагла, отвір у димоході, який затуляють для збереження тепла
когути червоні крильми б'ють — шугає полум'я
кадовб (корабля) — корпус
кандизований — зацукрований
канон — гармата
кант — хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту
капа — покривало
каптур — відлога
карвасар — суд без протокольної процедури, поспіхом
каре — бойове шикування піхоти чотирикутником з фронтом назовні, головно проти атак кінноти
Карл Великий (742–814) — франкський король, згодом — імператор створеної ним великої держави
Карл XII [Karl XII] (1682–1718) — король Швеції з 1697, син Карла XI; видатний полководець; під час Пн. війни 1700–21 переміг рос. війська під Нарвою (1700), пол. короля Августа II Сильного над Зх. Двіною і під Клішовом (1702); 1704 посадив на пол. трон Станіслава Лєщинського; 1706 зайняв Саксонію; уклав таємний союз із гетьманом І. Мазепою і 1708 рушив на Україну; 1709 зазнав поразки під Полтавою; 1710 уклав угоду про взаємну допомогу з гетьманом П. Орликом і Кримським ханством; 1715 повернувся до Швеції; загинув у Норвегії.
кармазин — дороге темно-червоне сукно
карний — дисциплінований
карність — дисципліна
Картаґо — Карфаген, місто-держава в Північній Африці. Засноване фінікійцями у 825 р. до н. е. Завоювало Північну Африку, Південну Іспанію, Сицилію, Сардинію. Після трьох Пунічних воєн з Римом 146 р. до н. е. столиця була зруйнована римлянами, а держава перестала існувати.
касетон — кессон, чотири- або багатокутне заглиблення в стелі. Виконує конструктивну і декоративну функції.
катряга — катрага, курінь на пасіці
Кафа — місто в Криму, де був великий невольничий ринок. 1783 р. перейменоване на Феодосію.
квочка — тут: сузір'я Плеяд
кебетний — талановитий
келеп — зброя у формі молота на довгому держаку
Кеніґзен [Кенігсек Фрідріх] (?-1708) — інженер-артилерист, родом із Пруссії. Генеральним гарматним осавулом Гетьманщини призначений орієнтовно на початку 1700-х років. Під контролем канцелярії Генеральної Військової Артилерії Ф. Кенігсека були ливарні, порохові та кінні заводи. Його професіоналізм виявився 1702 р. під час облоги Биховської фортеці, коли ядра, спрямовані Ф. Кенігсеком, вимусили прихильників Карла XII здатися. У жовтні 1708 р. гетьман І. Мазепа доручив Д. Чечелеві та Ф. Кенігсекові оборону Батурина. Гарматний вогонь завдав чималих втрат війську Меншикова. Через підступну зраду Прилуцького наказного полковника І. Носа зусилля оборонців були зведені нанівець. Ф. Кенігсек, за повідомленням англійського посла Чарльза Вітварта, «не встиг розставити своїх людей у належний порядок» і був тяжко поранений. Схоплений вояками Меншикова Ф. Кенігсек помер від ран у дорозі. Иого тіло колесували у Конотопі, після чого голову з виколеними очима «на столпе каменном також на шпицу железную воткано» в Сумах.
кертовиння — кротовиння
киватися — рухатися, ворушитися
київські канти — співи, побожні пісні
кирея [керея] — довгий, широкий суконний одяг, свита-сіряк з каптуром; одяг прямоспинного крою зі вставними клинами по боках
кирун — дешева матерія
кількоро — декілька
кістнер — церковний слуга, паламар
клев — зуб (кривий, гострий)
клевець — молоток
кнут (рос.) — батіг, бич
кобеняк — довгий, широкий суконний верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк
ковбаня — глибока вибоїна, звичайно на дорозі, з водою, болотом; калюжа
ковер — килим
коверза — від коверзувати — капризувати; знущатися, збиткуватися, глумитися
Кодак — у XVII–XVIII ст. фортеця біля Дніпровських порогів, побудована поляками в 1635 р. з метою ізолювати Запорізьку Січ від України
Кожухівський Юрій — компанійський полковник. За наказом гетьмана, терміново повернувся з походу проти Булавіна і брав активну участь в антимосковській акції. 7 березня 1709 р. його полк потерпів поразку в нерівному бою з корпусом Меншикова. Після Полтавської битви здався царському війську. 1712 р. по трьох роках тюрми був засланий до Архангельська.
коловатиця — коловерть
колот — колотнеча
колюмна — колона
колючкувати — колоти (словами)
комишник — розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра
коміть — стрімголов, сторчма
компанієць — козак легко-кінного гетьманського полку
кондиція — суспільне (майнове) становище
контуш — кунтуш, верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг XVI–XVIII ст.
копаниця — полоз у санях
копильчак — сани, гринджоли
копійник (рос.) — списник, воїн, озброєний списом (рос. копье)
корець — міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг, центнер
корито (Десни) — тут: річище
копіт — курява
королівці — соратники короля Карла
коряк — кругла посудина з ручкою для зачерпування і виливання води (вина, молока тощо); ківш
коси у джереґелі — вінком довкруги голови
Кочубей Василь (1640–1708) — регент військової канцелярії (1681–1687), генеральний писар (1687–1699), генеральний суддя (1699–1708) Гетьманщини. Власник великих маєтків. Учасник усунення І. Самойловича з гетьманства в 1687. Разом з Полтавським полковником І. Іскрою — автор доносу на Мазепу про його антимосковські наміри. Петро І, якому адресувався донос, не повірив авторам і видав їх у руки Мазепи. К. та Іскра були страчені в містечку Борщагівка під Білою Церквою (тепер село Вінницької обл.). Згодом перепоховані на території Києво-Печерської лаври.
Кочубей (Кочубеївна) Мотря (бл. 1688 —?) — донька Василя Кочубея, хрещениця гетьмана І. Мазепи, який був закоханий у неї і хотів одружитися (батьки не дали згоди). Збереглися листи Мазепи до неї. Роман став сюжетом для письменників, композиторів, художників; 1707 вийшла заміж за сина ген. судді В. Чуйкевича; 1709 їх було заслано до Сибіру. Повернувшись в Україну, пішла в монастир біля Полтави.
коштур — костур
краска — колір, барва
крата (польськ.) — ґратчасті ворота
кратястий (з польськ.) — картатий
крижі — поперек
криянка — від слова критися — не проявлятися відкрито, таїтися, ховатися
кріс — рушниця
кукла (рос.) — лялька
кундель — вівчарка
куншт (польськ., від ніж. Kunst) — майстерність, мистецтво
кунштик (польськ., від ніж. Kunststьck) — шедевр, майстерний виріб
Купідон — у давніх римлян божок кохання. Зображається у вигляді хлопчика з луком.
куропуд — страхопуд, інших страшить, а сам курей боїться
курпи — етнографічна група, що населяє Курпівську Пущу (північне Мазовше в басейні Нарови та її приток)
лавник — член міського суду
Лазар — брат євангельських Марії і Марфи, якого Ісус Христос воскресив на четвертий день після його смерті
лазарет — шпиталь
ласохлист — ласий на розкоші
лахмай — людина в лахмітті
лебедіти — слізно просити; жалібно молити
легіт — легкий, приємний вітерець
легувати — заповідати, записувати легатом (як заповіт)
ледняк — дуже холодний вітер
лезво — лезо
лексикон — словник
Лещинський Станіслав — познанський воєвода, обраний 1704 р. на королівський престіл. Підтримував Швецію у її боротьбі проти Московії. Польща, маючи одночасно двох королів — Августа II і Лещинського, поділилася на дві ворожі частини.
лизень — язик великої рогатої худоби
липняк — липовий мед
листатий — листяний
личман — металева прикраса, яку жінки носили на шиї; гріш
Ліфляндія — офіційна назва території Північної Латвії і південної Естонії у XVII — поч. XX ст.
Лок — Джон Локк (1632–1704), англійський філософ, творець доктрини лібералізму. Спирався на теорію природного права і соціального договору. Розробив емпіричну теорію пізнання — все людське знання випливає з досвіду.
локшина — краяне тісто, макарони
лопуцьок — молода, соковита стеблина, звичайно їстівна
лошадь (рос.) — кінь
луданний — пошитий з лудану — блискучої тканини
луна — тут: місяць
льонт — запалювальний шнур
лютер — лютеранин
люштик (з ніж.) — забава, веселощі
Ляйбніц — Ґотфрід-Вільгельм Ляйбніц (1646–1716), німецький філософ, математик, фізик, мовознавець. Вважав, що реальний світ складається з безмежної кількості психічних діяльних субстанцій — монад, які перебувають між собою в установленій гармонії. Розробив проект розвитку освіти і державного правління в Росії.
ляпалія — очевидна, давно відома істина (від імені французького офіцера на ім'я La Palice [La Palisse])
ляпіс — безбарвний кристал, що використовується в медицині як протизапальний та припікальний засіб
мажа — віз
майгаласитися — морочитися, вовтузитися
майонток (польськ. maj1tek) — маєток
Макіявель — Нікколо Макіавеллі (1469–1527), італійський політичний мислитель і письменник. Уважав головною причиною бід Італії політичну роздробленість, подолати яку зможе сильна державна влада, використовуючи для цього будь-які засоби.
Максимович Дмитро — генеральний бунчужний (1703–1708), генеральний осавул (1708–1709). Після битви під Полтавою піддався московитам і 1710 р. був засланий родиною до Архангельська, де в злиднях 1732 р. помер.
мамула — зневажл. вайло, тюхтій, телепень
мари — ноші для перенесення мерців
маркетанка — маркітантка, жінка, яка торгувала харчами, напоями та дрібними предметами солдатського вжитку в арміях XVII–XIX ст.
Марс — давньоримський бог війни
марципан — кондитерський виріб із товченого мигдалю, горіхів і т. ін. з цукром
маслак — велика кістка людини або тварини (переважно стегнова)
матір городів — столиця
матня — середня частина невода у вигляді довгого, вузького мішка, куди потрапляє ловлена риба; тенета; скрутне становище
машкара — маска, личина
машталір — візник
маєстат — велич
медляки — іменник від медлить (рос.) — баритися, гаятися
ментруга — неспокій, тривога
Меншиков Олександр Данилович (1673–1729) — російський державний і військовий діяч, князь (1707), генералісимус (1727); найближчий соратник Петра I; учасник Північної війни 1700–1721. 1708 зруйнував м. Батурин, винищивши його мешканців за підтримку І. Мазепи. За імператриці Катерини I (1725–1727) фактичний правитель Росії; ініціатор ліквідації Малоросійської колегії та обрання гетьманом Д. Апостола. 1727 усунутий від влади і засланий.
мервити (волосся) — м'яти, бгати
мерсі (фр.) — дякую
Мефісто — Мефістофель, образ біса, демона, супутника доктора Фауста в німецькій легенді. Став літературним персонажем багатьох творів, з яких найвідоміша трагедія Й. — В. Ґете «Фауст».
мимрай — людина, яка мимрить — тихо, невиразно говорить
михайлик — невеличкий дерев'яний ківш для горілки
мишкувати — стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь
мід — мед
мінея — книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця
міт — міф
міховиння — грубе полотно
млинське каміння — млинові камені (жорна)
млоїти — викликати почуття млості; нудити
мойра — у давньогрецькій міфології мойри — три богині долі, сестри Клото, Лахесіс і Атропос, що прядуть нитки людського життя; перен. доля, фортуна, приречення
Монбланк — Монблан, найвища гора в західній Європі (4807 м)
монізм — філософське вчення, яке бере за основу всього існуючого одне начало — матерію (матеріалістичний монізм) або дух (ідеалістичний монізм)
морґ — міра землі, що дорівнює 0,56 гектара
москаля везти — обдурювати
москва — московити, москалі
мосці (польськ.) — милостивий (скорочена форма ввічливого звертання wasza шilosci)
мосці пане — вельмишановний (шановний, ласкавий) пане (добродію)
Мотря Василівна — донька Василя Кочубея (див. Кочубей (Кочубеївна) Мотря)
Мочура — Мотря (знважл.)
му — йому (енклітична форма займенника)
муніція — амуніція, спорядження (крім одягу і зброї) військовика; військове спорядження коня
муравник — майданчик, на якому росте мурава
м'ясниці — час перед великим постом, коли дозволяється їсти м'ясо, одружуватися тощо
н. ст. — новий стиль (Григоріанський календар)
на відшиб'ю — на відчепі, осторонь
наборзі — наспіх, квапливо
навректи — наврочити
навшпиньки — на пальцях
надегчений — просочений дьогтем
наізуст — напам'ять
наїжений — наїжачений
напольний гетьман — польний (гетьман), помічник коронного гетьмана. Коли гетьман відходив з поля битви, він передавав булаву напольному.
напрасний — раптовий, несподіваний
настолочити — настоптати, наступити
наховстати — надягнути на коня вуздечку
наччо (польськ.) — натще
не мала доброї презенції — не виглядала гарно
невгнутий — непереборний, невідступний
невговканий — непогамовний
невирівняний — тут: незалагоджений
невідкличний — незмінний
невмоготу — несила
Немезіс — Немезида [Немесида], у грецькій міфології богиня відплати, помсти. Запам'ятовувала будь-яку людську несправедливість, спрямовувала свій гнів на тих, хто порушував закон.
необчімханий — з необрубаними сучками, необтесаний; перен. недосвідчений
непритяменний — нездатний нормально осмислювати дійсність; з потьмареною свідомістю
нечайність — несподіваність
нищий (рос.) — жебрак
нірвана — у буддизмі стан найвищого блаженства душі, яка зливається з духовною першоосновою світу; повний спокій, знетямлення
Ністер — Дністер
нормани — норманни, «північні люди». Так називали скандинавів-вікінгів у Західній Європі. На Русі їх звали варягами.
носогрійка — коротка файка (люлька)
нута — нота
обершт, оберст (нім.) — полковник
обдавати — ударяти
обморок (рос.) — непритомність, зомління
обої (рос.) — шпалери
обой — гобой, дерев'яний духовий інструмент
обполудені — вкриті полудою, більмом
обрік — дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней
обшивка — комір сорочки
оглашений — оглашенний, який поводиться безглуздо, недоладно; божевільний
Одін — Один, верховний бог у скандинавів дохристиянських часів. Приводив душі мертвих воїнів у Валгаллу — рай для загиблих лицарів, де вони проводять час у безперервних розвагах.
окап — острішок
окліп — охляп, без сідла
околіти (рос.) — вмерти; здохнути
околювати — оточувати
окорм — провіант
олеандр — південна вічнозелена рослина (кущ або невелике дерево)
Оливна гора — місце, де востаннє молився Ісус Христос перед тим, як його схопили і стратили
омшаник — утеплене приміщення для зимівлі бджіл, стебник
опасистий — товстий, огрядний
опаска — пов'язка
опир — упир, вампір
опириця — упириця
опона — завіса; покривало, ковдра
опресія — важке, скрутне становище, утруднення
Орлик Пилип Степанович (1672–1742). Народився у селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині, у шляхетській родині чеського походження. Батько загинув під Хотином. Учився у Києво-Могилянській колегії. Був одружений з Ганною Герцик. Знав п'ять мов, був віртуозним панегіристом. В одному з панегіриків оспівав І. Мазепу як організатора взяття Казикермена, Асламмістечка та ін. кримських фортець. Захоплювався теологією, філософією, літературою, що сприяло його наближенню до І. Мазепи. Служив консисторським писарем Київської митрополії, потім у Батурині канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії. 1708 р. став генеральним писарем і найближчим потаємним помічником І. Мазепи. У жовтні 1708 р. гетьман доручив П. Орликові скласти латинську інструкцію І. Бистрицькому, якого послали до Карла XII з пропозицією взяти Україну під його протекторат. п. Орлик з генеральним обозним І. Ломиковським першими виїхали на зустріч із шведськими представниками. Після смерті І. Мазепи П. Орлик був обраний гетьманом. Майже 30 наступних років присвятив відстоюванню інтересів України, провадив переговори з урядовцями європейських країн, залучаючи їх до антиросійської коаліції.
осавулчик-стойчик, осавул — виборна військово-адміністративна службова особа; стойчик (стійчик) — вартовий. Осавулчиків-стойчиків використовували як військових посильних.
осаджений — заселений
осмотрений — забезпечений
осотувати — покривати, огортати
осьмачок — осьмина (восьмина), міра сипких тіл, яка дорівнює половині чверті
отнюд(ь) — ні в якому разі
оторопіти — злякатися
офензива — напад, наступ
охлап (польськ.) — недоїдок, недогризок
охочекомонник — кіннотник-доброволець, належний до вільних (нерегулярних) кавалерійських полків
очкур — шнурок до стягання штанів
очодоли — очні ями, орбіти
пав'юк — павич
падачка — падуча хвороба, епілепсія
пактувати — переговорювати
паладин — лицар з почту короля або іншого володаря; вірний лицар, людина віддана ідеї, справі, особі
паланка — невелике укріплення, обнесене частоколом
паленище — випалене місце в лісі, в степу
Палій-Гурко Семен — правобережний козацький полковник. Боровся за звільнення України від польських загарбників. На його заклик у 1702–1704 рр. відбувалося масове переселення на Правобережжя селян і козаків з Лівобережжя і Слобожанщини. У 1705–1709 рр. був на засланні в Сибіру.
паль — паля
панікадило — велика люстра зі свічками або стоячий канделябр перед іконами в церкві
панта рей (грецьк.) — усе тече (все міняється) — слава давньогрецького філософа Геракліта з Ефесу (кін. VI — поч. V ст. до н. е.)
парастас — заупокійна відправа
парсуна — обличчя, лице
партесний (спів) — багатоголосний
пастрома — вуджена баранина
паструда — сушена риба
патериця — довга палиця; жезл як ознака вищих священнослужителів, символ влади
патинки — туфлі без закаблуків; хатні туфлі, капці
Паткуль Йоган Райнґольд (1660–1707) — ліфляндський шляхтич, політичний діяч. Служив у шведській армії, намагався домогтися від шведів відновлення прав і привілеїв ліфляндського дворянства. 1694 р. втік до саксонського курфюрста Августа, майбутнього короля Польщі. Підтримував ідею союзу проти Швеції. 1702 р. перейшов на службу до Московії. 1704 р. поїхав московським послом до Варшави і начальником загону, посланого на допомогу Августові II. За мирним договором між Августом II і Карлом XII (1706) був виданий шведам і страчений.
Пелопіди — сини Пелопа, Атрей і Фієст, та їхні нащадки. На долю Пелопідів випали трагічні випробування, причиною яких було те, що Пелопа прокляв Миртил. Цей візник царя Еномая допоміг Пелопові перемогти у змаганні на колісницях. Пелоп не тільки не дотримав обіцянки щодо винагороди, але й скинув Миртила в море.
Пенелопа — у грецькій міфології дружина Одіссея, яка чекала його двадцять років з Троянської війни. Попри настирливість багатьох женихів, вона зберігала вірність своєму чоловікові і таки дочекалися його повернення. Символ жіночої відданості і вірності.
перепуд — переляк, перестрах
перепуджений — переляканий
перун — грім
перше — тут: до цього часу, раніше
Петро I Романов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.
печать завісиста — печатка, що звисає на шнурку
пилюга — курява
писок — рот; обличчя
питоменність — характерна особливість
піднос — таця
підрі — сінник, приміщення між стелею і покрівлею, де зберігають сіно
підхопень — тут: дівчина, яка швидко все сприймає
підчаший — придворна службова особа
пікінер — вояк, озброєний пікою — різновидом довгого полегшеного списа з гострим металевим наконечником
пікна (піч) — для випікання хліба
піонір — піонер, до 80-их років XIX ст. вояк саперної частини інженерних військ
Піпер Карл (1647–1716 р.) — граф, з 1705 р. глава шведського кабінету (перший міністр Карла XII) і верховний маршал королівського двору
пірваний (з польськ.) — викрадений
пірвати (з польськ.) — захопити, викрасти
піхва — піхви, футляр для шаблі
плазування — тут: биття шаблею плазом
плеканець — тут: чорт
плі конфіданс, ке ля знайоманс (фр., укр.) — більше довірливості, ніж знайомства
побідник — переможець
погреб — льох, пивниця
погаратаний — побитий, порубаний
позір — тут: увага
покмітувати — зауважити, простежити, спостерегти
пол (рос.) — стать
поліп — кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці — рот
політичність — тут: тонкий розрахунок, дипломатичність у вчинках, поведінці, взаєминах з іншими людьми
політично — тут: з тонким розрахунком, уміло, дипломатично
Полуботок Павло — чернігівський полковник, наказний гетьман (17221724). Боровся проти засилля російської влади в Україні, домагався повернення її старих прав, у т. ч. права обирати гетьмана. Петро I наказав заарештувати Полуботка, і він загинув у в'язниці. У домах багатьох свідомих українців XVIII–XIX ст. висів портрет П. Полуботка з його словами до Петра I: «Заступаючись за вітчизну, я не боюсь ні кайданів, ні тюрми, і для мене ліпше найгіршою смертю вмерти, як дивитися на загальну загибель моїх земляків».
полудне — південь
полукішки — від кіш — короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений)
полумінь — полум'я
польний курат — фельдкурат, військовий священик
помишленіє (старосл.) — думка, роздум, помисел
помітувати — зневажати
поповнити (гріх) — тут: вчинити
посесія — оренда
послух — слухняне виконання наказів, розпоряджень; дисципліна
постинати — вкрити, скувати льодом
потолочений — потоптаний
поховзнутися — посковзнутися
почарашаний — потрощений
предкладати — пропонувати
презенція — гарна зовнішність; вигляд
президія — укріплене місто; замок, фортеця; тут: столиця
преісподня — пекло
прецінь — адже
привата — особиста справа, вигода, інтерес
пригнічувати — класти під гніт (важкий предмет для постійного тиснення)
придзиґльованка — безсоромна, розпусна жінка; кокетка
примівка — тут: приказка
припадок — випадок
припеки — обпечені місця
присок [приск] — горячий попіл з жаром; жар
приходить (тіткою) — доводиться (тіткою)
причинок — додаток, доповнення
приют — притулок
проволока — шнур
Прокопович Теофан [Єлисій, Єлизар] (1681–1738) — український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 — її ректор. Був прихильником І. Мазепи, вихваляв його задуми, присвятив йому свій найвизначніший твір «Владимир». Після поразки гетьмана взяв діяльну участь у його ганьбленні. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Помер у Петербурзі.
пудити — гнати; мчати
пустяк (рос.) — дрібниці
Пушкар Мартин (? -1658) — Полтавський полковник (1648–1658), учасник Хмельниччини. Виступав за союз із Московією. Разом із Я. Барабашем очолив військовий заколот (1657–1658) проти гетьмана І. Виговського. Загинув у бою коло Полтави.
райтар — найманий солдат важкої кавалерії
райця — радник, член магістрату
рантух — головний убір заміжньої жінки — біла тонка хустка
рапір — рапіра
распни (старосл.) — розіпни (на хресті)
ратник — вояк на московській службі
ребелія — бунт, заколот
реґімент — полк найманого війська; тут: козацьке військо і командування
резидент — дипломатичний представник
Рей Миколай — польський письменник (1505–1569)
рейвах — безладна біганина, метушня
рейментар — командувач, вождь
рейтероватися — ретируватися, відступити під час бойових дій
реконесанс — розвідка
респект — пошана, повага
ретязь — ланцюг
реченець — термін
Речпосполита (польськ.) — республіка
ритовина — гравюра
рівнобіжно — паралельно
ріле — ліра, ручний орган
рітмайстр (ніж.) — ротмістр, офіцерський чин у кавалерії, що відповідає чинові капітана в піхоті та ін. військах
рогачка — шлагбаум
розобличити — викрити
розструган — дерев'яна посудинка для пиття і зберігання рідини
розфалатати — розрізати, розрубати
розчавити — роздавити
Роман — князь волинсько-галицький (1199–1205), був фактичним володарем Правобічної України — від Карпат до Дніпра. Спирався на середні верстви суспільства, на міщан. Попри суворість, мав велику популярність у народі.
ропитися — сочитися сукровицею
руґа — хурделиця, завірюха
Руґія — острів поблизу південного узбережжя Балтійського моря. Тепер має назву Рюген
рукодія — рукоділля, виготовлення виробів, речей ручним способом; ручні вироби
рукоятка — руків'я, держак
румак — породистий верховий кінь у східних народів
рундук — ґанок
сабат — шабас, шабаш, за повір'ям — нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів, яке супроводжується розгулом
саґан — котел
саджа — сажа
саєт [саєта] — ґатунок тонкого англійського сукна; ґатунок оксамиту
Саїс — давньоєгипетське місто в дельті Єгипту за фараонів ХХVI-ої (Саїської) династії в 663–525 рр. до н. е.
саля — зала
самаритянин — самарянин, мешканець біблійної Самарії. В одній із притч Ісуса Христа йдеться про допомогу жертві розбійного нападу, яку надав добрий самарянин (між самарянами і юдеями були ворожі взаємини).
сарабанда — іспанський народний танець; музичний твір у ритмі цього танцю
Сас — польський король Август II, курфюрст Саксонський. Підтримував Московію у її боротьбі проти Швеції.
саський (з польськ.) — саксонський
сатисфакція — задоволення
сафір — сапфір
селюшка — селючка
сердюк — козак найманих піхотних полків на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана
сестринич — син сестри, сестринець, сестрич
сидження — сидіння
сильвета — силует
сиріч — тобто, або, інакше кажучи
сирно — довгий стіл з дощок із ніжками навхрест; малий низький столик
сита — мед, розведений водою; медовий відвар на воді
Сінявський — польський коронний гетьман
скити — скіфи
скіра — шкіра
скіряний — шкіряний
скіць — стриб
склеп (з польськ.) — крамниця
Скоропадський Іван — видатний полковник і однодумець І. Мазепи. Гетьманував у 1709–1722 рр. Обраний гетьманом під тиском Петра I, ніколи не називав Мазепу зрадником. Двічі звертався до царя з проханням підтвердити права і вольності України, але Петро I відмовив. Влада гетьмана сходила нанівець. І. Скоропадський пробував протестувати, але марно.
скота — нора, лігво
слобідка — слобода, поселення, яке тимчасово звільнялося від повинностей і податків
слухи (рос.) — чутки
смага — жага, сухість губ
смажний — який укрився смагою, запікся (про губи)
смок (польськ.) — дракон, змій
снасть — тут: скелет
сновихатися — сновигати, ходити без певної мети, без визначеного напрямку
соблазнити — спокусити
совіт — рада
Содома і Гомора — Содом і Гоморра, біблійні міста, мешканці яких через огидну розпусту були спалені вогнем з неба
Сомко Яким — представник заможного козацтва, брат першої дружини Б. Хмельницького. Наказний гетьман Лівобережжя. Після «чорної ради» 1663 р., на якій було обрано на гетьмана І. Брюховецького, Я. Сомка страчено.
сопух — сморід
сотнар — центнер
софіст — у стародавній Греції розумна, винахідлива людина, платний вчитель мудрості і красномовства. Пізніше — людина, яка вдається до софістики — використання навмисне хибно зроблених умовиводів з видимістю істинних.
списатися — тут: відзначитися, показати себе з кращого боку
спит — допит
Спіноца — Бенедикт (Барух) Спіноза (1632–1677), нідерландський філософ. За його вченням, природа (ототожнювана з Богом) — це єдина, вічна і безмежна субстанція, причина самої себе; мислення — це атрибут (невід'ємна властивість) субстанції.
спліндрувати — сплюндрувати
споювати — скріплювати, з'єднувати
спроневіритися — зневіритися
сріблоглавий жупан — матерія, перетикана сріблом
ст. ст. — за старим стилем (Юліанським календарем)
Стиґс — Стикс, у давньогрецькій міфології ріка в царстві мертвих, уособлення мороку й жаху
стипа (з польськ.) — поминки, тризна
стратеґія — наука про військове і воєнне діло
страховиття — страховиддя, страхіття, страховище
стремінний — стременний, конюх, який доглядає за верховими кіньми господаря і супроводжує його під час полювання
стричок (з польськ.) — мотуз із петлею; петля
стрібувати — спробувати, попробувати
стрічка — тут: рядок (у листі, пісні, вірші тощо)
ступайка — нікчемний служивий (від рос. Ступай-ка)
стябло — дерев'яний ківш; піднос, таця
субординація — військовий послух, підпорядкування
субтельний — субтильний, тендітний, ніжний, м'який (у поведінці)
суверен — зверхник, керівник
сугак — ссавець групи антилоп
суматоха (рос.) — метушня, шарпанина
супліка — писане прохання або скарга
суремка — сурма (мала)
суто — тут: добре; достатньою мірою
сфіналізувати — закінчити
ськати — шукати
сяг — сажень; тут: дерево, порізане і складене у кубічні сяги
таврований — позначений
табака — нюхальний тютюн
Талес — Фалес (бл. 625 — бл. 547 р. до н. е.), родоначальник античної філософії. Усе розмаїття явищ і речей зводив до однієї першостихії — води.
Тамерлан [Тимур] (1336–1405) — середньоазійський правитель і полководець. Створив державу зі столицею в Самарканді. Розгромив Золоту Орду. Здійснював грабіжницькі походи в Іран, Індію, Закавказзя, Малу Азію та ін.
тафельдекер (ніж.) — слуга, який накриває стіл
телепати — теліпати
тепличина — багно, що не замерзає
теребити — чистити від лушпиння
терлиця — терниця, знаряддя для тертя, тіпання льону, конопель і т. п.
Термопіли — Фермопіли, гірський прохід на південь від Фессалійської рівнини, поєднує північні і південні райони Греції. Під час грецько-перських воєн, у 480 р. до н. е., 300 спартанців очолюваних царем Леонідом, мужньо захищали прохід від величезної армії персів, і всі загинули.
теряти — втрачати
тетрапод — чотирикутний стіл у церкві, на який виставляють ікони
тим'ям — фіміам, запашна речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що виникає при спалюванні цієї речовини
тілький — такий великий
тогідь — минулого року, торік
Тома [Фома, Хома] — Фома невірний — один з 12 апостолів. Мав схильність до сумнівів. Зокрема, тільки тоді повірив, що Христос воскрес, коли вклав пальця до відцвяшеної рани і руку до пробитого списом боку Господа.
трабант — драбант, охоронець
тратва — пліт (на річці, озері)
тратувати — топтати
требник — книга з молитвами для треб — хрестин, вінчання, панахид тощо
тропак — український танець, за виконанням близький до гопака
трудний — стомлений, змучений
трунок — напій
трус (рос.) — боягуз
труский — боягузливий
трухлий — злежалий
трястя — трясця, лихоманка
тулів — тулуб
тулуп [тулуб] (рос.) — кожух
тулумбас — рід бубна
турбан — тюрбан, чалма, головний убір із тканини, обмотаної кілька разів навколо голови
туркус — бірюза
угол — кут
узвар — юшка з сушених овочів, компот
узороччя — дорогоцінності
улус (тюрк.) — назва стійбищ, поселень, громад у тюркських народів
упованіє (старосл.) — тверда надія
упрямість (рос.) — упертість
ураза — рана; несправедливо заподіяна образа, прикрість
Фавст — мандрівний чорнокнижник XVI ст.
файка — люлька
фасон — крій, форма
фаталізм — віра в фатум, призначення
фата-моргана — різновид міражу
фатум — судьба; доля
фацеція — тут: жарт, витівка, смішна бувальщина
фашина — в'язка хмизу, лози, очерету для укріплення насипів, гребель тощо
фелон — риза, верхнє вбрання священика, яке вдягається під час Богослужіння
фельчер — фельдшер, щось середнє між цирульником і лікарем
флянки — боки, крила
форейтор — верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом
фортель — підступ
фотель — крісло
фравцімер (ніж. Frauenzimmer) — жінки при дворі володаря або вельможі, згодом згірдливо, зневажливо про жінку загалом — баба
фрига (польськ.) — дзига
Фридерик — Фрідріх I, курфюрст Бранденбургський, який 1701 р. оголосив себе королем Пруссії
фузія — рушниця
фурії — у римській міфології богині помсти, докорів сумління. Карали людей за гріхи.
футро — хутро; шуба
хабета (польськ.) — кляча (зневажл.)
хабуз — бур'ян
харциз — розбишака
хахли — так з насмішкою називали москалі українців, як ці тих «кацапи»
хіснуватися — користатися
хлоп — селянин; чоловік
хов — виховання
хованець — домашній чорт, домовик
хосен — користь
храп — нижня й середня частина перенісся коня
цвітень — квітень
Цецюра, Безпалий, Суховій — самозвані кандидати на гетьманську булаву
Цицерон Марк Туллій (106–43 рр. до н. е.) — давньоримський політик, оратор і письменник. Мова його творів уважається зразком класичної латини.
цісар — австрійський імператор
Цурка Василь — гетьманський господар. 1702 обійняв уряд господаря Батуринського замку. Наприкінці жовтня 1708 пішов з І. Мазепою до шведів. 31 липня 1709 був схоплений і відправлений до московського воєводи у Києві, де він, правдоподібно, помер від катувань. Дружина з шестирічною донькою після спалення Батурина перебувала в Прилуках, потім 1709 була заарештована і до 1711 прожила під наглядом у Глухові.
цюра — джура
чада — діти
чапрак [чепрак] — вовняна підстилка під кінське сідло
часи — тексти з Часослова
чатинний — глицевий, хвойний
чезнути — тут: марніти
чепель — ніж з дерев'яною ручкою
черкеска — верхній чоловічий одяг із сукна з прорізами і відкидними рукавами
черточка — рисочка
черці — ченці, монахи
Чечель Дмитро Васильович (? -1708) — сердюцький полковник. Брав участь у виборах І. Мазепи. Як «породний шляхтич православний» після перевороту 1687 р. став гетьмана знатним військовим товаришем. 1689 був у складі делегації старшин, викликаних до Москви, 1690 супроводжував митрополита Варлама Ясинського до царів. 1696 гетьман послав його з полком для захисту південного кордону від очікуваного набігу кримських татар на українські міста після взяття Азова. В. Кочубей у доносі назвав Д. Чечеля одним із найвідданіших І. Мазепі людей. У жовтні-листопаді керував обороною Батурина, незважаючи на царський указ «господину полковнику Чечелю в тот замок немедленно великороссийских людей впустить», не відчинив ворота перед військом Меншикова. Продовжував мужньо захищати Батурин. Коли сили ворога вдерлися до міста, він утік, але був схоплений і через кілька днів колесований у Глухові. чміль — джміль
чолобитня — чолобитна, заява, скарга або прохання від окремої особи чи групи до органів управління (до XVIII ст.)
чоловічки — зіниці
чорняки — простолюд
Чуйкевич Семен Васильович — син Чуйкевича Василя Никифоровича, який за гетьмана Мазепи служив у Батурині канцеляристом, старшим канцеляристом, реєнтом генеральної канцелярії, а 1708 р. — генеральним суддею. Залишався з І. Мазепою аж до завершення битви під Полтавою. Був засланий до Сибіру, де постригся у ченці.
чура — джура
чутити — приводити до чуття
шабаш — закінчення, кінець чогось. Від єврейського «шабаш» — суботнє свято
шаг — дрібна розмінна монета
шармант (фр.) — чарівний, чудовий, милий
Шереметьєв Борис Петрович (1652–1719) — генерал-фельдмаршал Петра I
шлия — шлея
шльох (польськ.) — плач, ридання, голосіння, схлипування
шлючок — ковточок (від ніж. Schluck — ковток)
шляк би трафив — прокльон-лайка німецько-польського походження, пряме значення якого — «щоб стався апоплексичний удар»
шопа — сарай
шпада — шпага
шпакуватий — з сивиною, сивуватий (про людину); темно-сірий (про коня)
шпік — кістковий мозок
штафета — естафета
штральсундський — від німецького м. Штральзунд на Балтійському морі
штуцер — воєнна рушниця з гвинтовими нарізами в стволі
шубравець — негідник, мерзотник
шувір — вітровій
шурнути — кинути
щипта — пучка, щіпка
Юдита [Юдит] — Юдиф, біблійна героїня. Коли Олоферн обложив її рідне місто Бетулію, вона пішла до його намету, зачарувала своєю красою і вночі відрубала йому голову його ж мечем.
Юр (святий) — святий Юрій (Георгій)
Юрась — Юрій Хмельницький (Хмельниченко), син Богдана. 1657 р. проголошений наслідником гетьмана. Через місяць відмовився від гетьманату. Вдруге обраний гетьманом 1659 р., але через невдачі 1663 р. зрікся булави і пішов у ченці.
язик — полонений, від якого добувають вісті про стан ворожої армії
ярмурка — ярмулка, шапочка з м'якої матерії без околички, яка щільно прилягає до голови
Ярослав Осмомисл — галицький князь (1153–1187), наймогутніший князь тодішньої Русі. У «Слові про похід Ігоря» сказано: «Галицький Осмомисле — Ярославе! Високо ти сидиш на своєму золотокованому престолі, підперши Угорські гори своїми залізними полками, заступивши королеві дорогу, зачинивши Дунаєві ворота, рядячи суди по Дунаю. Гроза твоя по землі тече».
ятаган — холодна зброя, середня між шаблею і кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо. Була поширена на Близькому і Середньому Сході.
ad majorem gloriam (лam.) — на більшу славу
ad rem (лam.) — до речі (до справи)
alea jacta est (лam.) — важливе рішення прийнято; букв. «жереб кинуто»
allons souper (фр.) — ходімо вечеряти
altera natura (лam.) — друга вдача
amusement a la moutarde (фр.) — забава, розвага з гірчицею (чимось незначним)
ars longa, vita brevis (лam.) — мистецтво довговічне, а життя коротке
Carolus rex (лam.) — король Карл
carpe diem (лam.) — користай з нагоди (букв. лови день)
certum quia absurdum (лam.) — певне, бо неможливе (абсурдне)
circulus vitiosus (лam.) — порочне коло. (Логічне положення, яке саме потребує доведення, видається за доведене і лягає в основу міркування).
civilis sanguinis (лam.) — цивільна кров
dementia et benignitate quam armis (лam.) — ласкавістю і добротою, ніж зброєю
Curtius. De rebus gestis Alexandri Magni — Курціускторія Александра Великого.
de gustibus non est disputandum (лат.) — про смаки не сперечаються
demigenie (фр.) — напівгеній
despotice (лат.) — самовладно, деспотично
domine (лат.) — пане, добродію
eine Flohfestung (ніж.) — маленька фортеця (букв. блошина фортеця)
eine nette Emotion (ніж.) — миле зворушення; приємне почуття
errare humanuni est (лат.) — помилятися властиво людині
Euer Gnaden auch hier? (ніж.) — Ваша милість теж тут?
ex consilio (лат.) — за порадою
exempla trahunt (лат.) — приклади притягають
exemplum (лат.) — приклад; наприклад
ganz Mitteleuropa blutet (ніж.) — ціла Середня Європа стікає кров'ю
Gott mit uns! (ніж.) — З нами Бог!
gut gebrьllt, Lцwe! (ніж.) — добре сказано! Браво! (букв. добре заревів, леве!)
hic habitabo in aeternum (лат.) — тут житиму вічно
hic sunt tabernacula mea, hic habitabo in aeternum (лат.) — тут моя домівка, тут житиму довіку
hic sunt tabernacula tua! (лат.) — тут твоя домівка!
histoires galantes (фр.) — фривольні історії, анекдоти
homme d'etat (фр.) — державний діяч, державний муж
impossible (фр.) — неможливо
keine Ursache, Bagatalle (ніж.) — нічого, дрібниці
keine Ursache, Herr Luxemburg (ніж.) — нема за що, пане Люксембург
Kleinigkeit, eine kleine, aber nette Emotion (ніж.) — дрібниця, мале, але приємне зворушення
la picce est finie (фр.) — вистава закінчена
Lapalien, mein Herr, Lapalien (ніж.) — пусте, мій пане, пусте
lentissimo passu (лат.) — найповільнішим кроком
les bons principes (фр.) — добрі засади; гарні основи
les extremes se touchent (фр.) — полярності (крайнощі) збігаються
malum necessarium (лат.) — зло з необхідності
monsieur (фр.) — пан
natura artifex perfectrix (лат.) — природа — досконалий мистець
nec Hercules contra plures (лат.) — навіть Геркулес не в змозі проти багатьох
nihil novi sub soli (лam.) — немає нічого нового під сонцем
non armis sed dementia et benignitate (лam.) — не зброєю, а ласкавістю і добротою
non est ad astra mollis a terris via (лam.) — не легко до зірок земною дорогою, перен.: нелегко здійматися вгору
non est desperandum (лam.) — геть зі зневірою; без зневіри
odi profanum vulgus (лam.) — ненавиджу низький натовп
Pax vobiscum! (лam.) — мир вам!
prae strepitu armorum verba legum non audiuntur (лam.) — під час війни закони втрачають свою силу; через звуки зброї слів не слухають
primo (лam.) — перше, по-перше
primo voto (лam.) — за першим чоловіком
prosit! (лam.) — будьмо!
qui tacet consentire videtur (лam.) — мовчання — ознака згоди; хто мовчить, той згоджується
rudis indigestaque moles (лam.) — необроблена, невпорядкована величезна маса
salus patriae suprema lex (лam.) — добро вітчизни — найвищий закон
secundo voto (лam.) — за другим чоловіком
si parva magnis comparare licet (лam.) — якщо можна порівнювати мале з великим
suprema lex — dura necessitas (лam.) — найвищий закон — сувора необхідність
theatrum (лam.) — театр
tres bien, monsieur (фр.) — дуже добре, пане
tu ne cede malis, sed contra audentius ito (лam.) — іди без страху вперед
utinam falsus vates sim (лam.) — аби я не виявився злим пророком; аби я не наврочив
vanitas vanitatum (лam.) — марнота марнот, суєта суєт
virum quam viraginem (лam.) — чоловіка, ніж жінку з вдачею чоловіка
vis major (лam.) — незборима сила, створена стихією чи обставинами
Vivat Carolus rex! (лam.) — Хай живе король Карл!
Vôtre Majesté (фр.) — Ваша величність
vult ludi mundus, ludatur (лam.) — хоче світ бавитися, хай бавиться