До слобожанських Млинкiв пiдiйшли могутнi лiси Полтавщини i за три верстви зупинилися.
Стоять стiною, хмуряться.
В гущавину дорiжка по папоротi, повз сизi кущi, до Солонського Яру.
Солонський Яр: як i село.
В селi пахтить дубовим молодняком, стоїть над яром - селом, а нижче в провалля поплентались стрункi й темнi явори, i тiльки за десять верстов виринають, щоб мовчазно вiдiйти на захiд, на пiвдень.
Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар, а вночi хмари зникають за проваллям, тодi Солонський Яр горить огняницями - i лiс, i село, i небо.
Тодi горить, чарує папороть.
Солонський Яр - природна фортеця.
- Солонськi острожники казали:
- Є Холодний Яр, це - Солонський Яр… Атож…
А в Млинкiвськiй волостi скаржилися:
- I сукинi ж сини! Прохвости! Чортового батька видереш їх вiдтiля.
Чухали потилицi. Збирались на сходку. Мiркували. Iще чухали потилицi.
- Яку тут прахтiку зробити? Га? Запетлювали, як той казав…
…Коли приходить нiч, Млинки напружено дивляться на темну стiну полтавського лiсу й чекають. Але невiдомо, в яку кошару забредуть солонськi вовки. Тiльки вранцi шумить село.
Вранцi дiзнаються, кого обiбрано "до цурки".
…Стоїть могутнiй дуб. на пiвдорозi до лiсу, а до нього сiрiє ранковий шлях, од вiтрякiвперехиляється на дiлянку молодняку.
…У немите вiкно волосної Ради дороги майже не видно.
Савко Гордiєнко, безусий голова з гострим обличчям, подивився у вiкно й пiдiйшов до натовпу.
- Ну, що? I сьогоднi обiбрано кого?
- Аякже: Матвiя Юхименка.
Пiдiйшов ще один селянин i безпорадно розвiв руками:
- Не iнакше, як дивiзiю треба сюди. Притакують.
У кiмнатi смердить архiвним папером, а писарчуки перами риплять.
Савко вдарив себе по чолi:
- От напасть… Прийдеться воювати.
Згодились.
- Дивiться, вам виднiше… А що напасть - то правда.
Але Савчин сусiда попередив:
- Ти гляди, Савко, п'ять предсiдателiв ухекали, то… може, й тебе отправлять на той свiт. Це, брате, тобi не австрiяка.
…А в село iз Солонського Яру вилазили постатi й зникали за тинами. Iще чути було там про Савка:
- Така йому фортуна: плохий буде - хай головує, а зачепить - лихо буде…
Над Солонським Яром розтанув останнiй промiнь, у лiсi почало темнiти. Iз пiвночi попливла хмара, теж iшла на захiд.
…Пахло дубовим молодняком.