П'ятий роздiл пишу, заплющивши очi:
…Жила-була велика iмперiя - дроти, лiси, тракти. Сходились тракти, були станцiї, були допотопнi наглядачi: гужевих трактiв, гужевих станцiй. Iдуть лiси, а там, десь у гущавинi, дзвоники - це дрижула, поштовi конi. Раптом дзвоники стихають - це злодiї… А потiм посунули стовпи, за стовпами - шинки… А от iде до царя хохол iз скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив… А далi ще станцiя, а за нею корчма… за лiсами оселi, за оселями туман… I знову чути дзвоники…
…Це ж до чого? - Так собi.
…А з повiтового мiста, де пахне Гоголем, передають, що дехто з комунiстiв хазяйствечком обзавiвся й будиночок збудував.
…"Е-е-ех, мамочко, замiж хочеться".
…Поле, поле й оберемки з сонця.
Пролiтає весна, iде лiто.
Комуна живе так: о 4 годинi вдень, як курчата пiд квочку, в будинок, до себе.
А втiм, високолоба Валентина рiдко буває вдома: на коростивих клячах через бандитськi лiси тягнеться вона по волоснiй периферiї - агiтувати, органiзовувати, iнспектувати, iнструктувати й ще "вати" й "вати".
Високолоба Валентина - завжiнвiддiлом повпаркому.
Iванов каже:
- I в Пiтерi б згодилась.
А Мура каже з апломбом:
- Пiтер - цитаделя революцiї, й форт його - Кронштадт.
…А Же ще не прийшла, замiсть чорної дошки (за буйство) комуна ухвалила: два рази зверх норми прати комунальне шмаття.
Мура зазначає:
- Так i треба. Буде знати, сволочишка. В комунi "сволочишка" - слово ласкательне, i буржуа тепер сволочами не називають, а називають так: "человєцi в благоволєнiї".
…Коли всi сходяться - гармидер.
Мура кричить:
- Ан-дре!
…А от про телефон так i забув сказати: в комунi є телефонний апарат без дроту.
Андрiй пiдскакує до телефону, бере трубку i -
- Агов!
Мура з апломбом:
- Не агов, а альо!
Всi:
- Ша!
- Ша!
…Тиша.
Андрiй голосно:
- Агов!
Комуна:
- Агов!
Потiм вiд телефону урочисто-надхненна промова:
- Ша. Перекличка йде по соцiалiстичнiй федеративнiй радянськiй республiцi… Вiдкiля? Ага, чую. Передавайте далi по лiнiї. Чумакiвська комуна в бурю непiвського лихолiття почуває себе твердо й непохитно. Комуна певна, що вона є шматок мудрого серця республiки. Капiтан комуни, Iванов, салютує в усi кiнцi, в гнiзда братерських комун федерацiї. Румпель в наших руках. Ганьба нудьгуючим. Смерть неврастенiї. Комуна ще раз салютує своїм буйним переконанням: шлях важкий, але шлях до комунiзму. Гряде час свiтової революцiї. Слава комунам федерацiї! Слава Чумакiвськiй комунi!
В комунi крик:
- Слава!
- Слава!
Екзальтований Андрiй скочив на стiл, приймає позу диригента й заводить:
- Чуєш, сурми заграли.
- Слава! Слава!
…А потiм сiдають пити чай.
…Манастирський годинник.
- Бов! Бов!
Iз сходу надходить синя гроза. Пiвнеба обхопила важка хмара. Завмерли дерева. Нi шелесне. Далеко гримає, а блискавицi рiжуть безкраї степи.
Ой буде горобина нiч! Буде!
…Мура похилила голову на Андрiєве плече, а Андрiй у задумi. Бiдний хлопчисько: гiгантськi образи рiжуть його мозок - вiн поет. Завтра почуємо вiд нього чудову поезiю "громовиця".
…Iз сходу надходить синя гроза. Iванов сидить за ломберним столом, але там не карти, а звичайнiсiнькi iнструкцiї: треба переробити й розiслати завтра по волостях.
Же:
- Iване! Подивись - гроза.
- Не мiшай, Же.
Мура надхненно:
- Нещасна гроза. Коли б вона знала Iвана, не одну б молонню послала сюди.
…А Варвара хреститься в куточку, щоб не бачили. За столом усi, крiм Валентини: Валентина в Дубiвськiй волостi на роботi.
Же язвить:
- Товаришу Йосипе. Вiдкiля це: "гонителi земства й анiбали лiбералiзму"?
Гордiєнко спокiйно вiдповiдає:
- Здається, записано… (виймає записну книжку)… Це з книги "за 12 лет" Вл. Iльїна (Н. Ленiна), видання Петроградської ради депутатiв 1919 року, сторiнка 157.
Iще говорить спокiйно:
- Можна взнати й це, наприклад: "Ернст Геккель i Ернст Мах" - є роздiл теж iз книги Ленiна "Матерiялiзм i емпiрiокритицизм", Держ. видав. 1920 р. Або, скажiмо, передмова до третього видання "Анти-Дюрiнг" написано… зараз скажу… Лондон, 23 травня 1894 року, цебто за три роки, три з половиною мiсяцi й один день пiзнiш мого народження.
Кiмната не витримала - регiт.
Гордiєнко спокiйно п'є чай.
…Гроза йде.