Розсипається небесний дрiб по даху i спiвають ринви одноманiтну пiсню в переливах легкого дзвону.
Тиха осiння нiч, коли темно, як сажа, а десь запiзнився невiдомий птах вилетiти на пiвдень.
Над бараками лiхтар примружив своє старече око, засльозився, з сумом дивиться на провалля. Бiля города присiли бараки, а далi ховаються провалля, де навалено смiття з мiстких будiвель, з помийних ям.
А цвинтар, що праворуч, зарився в стоси жовтого листя, i по колiна загрузли могильнi верби…
Ну i прислухався Мазiй, санiтар барачний, i чути було - шарудять у листях мишенята дощовитої осенi.
То падають дрiбненькi горошинки, щоб напоїти землю невеселим сумом.
Холодно.
Вiтер iде широкою вулицею, добiгає до баракiв i тодi з важким духом трупiв несеться до провалля, щоб заритися в смiття.
До баракiв, у двiр, крiзь ворота просунулись рейки, що провели в п'ятнадцятому роцi, коли з далеких сопок Галичини привезли ранених.
Але зараз не видно рейок - темно, як сажа.
…Ах, Нiмеччино, Нiмеччино! Кожного дня заганяєм у ворота чотири-п'ять вагонiв напiвтрупiв, i бараки повнi до неможливости.
Тягнуться потяги без станцiй, без води, без хлiба на батькiвщину - i приходять потяги до баракiв.
…I от до Мазiя прибiг Юхим, кинув спрожогу:
- Ну, єсть плакат!
- Що кажеш, Юхиме?
Мазiй дивиться двома ярками. Вiд нього йде труповий дух.
- Кажу - прояви себе!
I розповiв: треба товаришам пiдсобити. Одним словом, приштокати.
Мазiй думає не довго i вже гудить голосом польової порожнечi:
- Це можна… Чого ж не можна?
Юхим дивиться непевним поглядом:
- А не брешеш?
- Навiщо брехати?
- Ну, тодi слухай: давай конкретно абсудим. Скажемо так: зробити треба. Це ясно. А як зробити - подивимось. Згодний?
- Згодний.
- Дивись… Щоб, значить, вийшло все в акурат i нiкоторої змєни вiд тiбє не було.
…Отже, в цю нiч ухвалили так: одного обов'язково приштокати, а далi буде видно.
Окупацiя - слово не наше, i прийшло воно з темних країв, щоб захмарити наше блакитне небо. Ходять по городу каски, суворо дивиться голуба одiж.
Не голубiють днi.
Мовчки бунтують вулицi, мовчки бунтує завод.
I порожньо очам, мов о дванадцятiй годинi ночi в обложенiм мiстi.
Мочить дощ i шлики з червоними китицями й червоними поверхами. Звичайно, з наших.
Але чорно на душi.
I шкiрить зуби почуття помсти, i хочеться клацнути.
…Окупацiя - слово не наше.
Вiд Мазiя Юхим пiшов до Оришки. Були у неї iншi санiтари, так би мовити, товаришi Юхимовi.
"Разговори розговарювали".
Говорили про доктора - старшого лiкаря та про iнше. Ну, i лаяли - всiх лаяли. Навiть мерцiв i хорих.
Сказав один:
- А не помiчаєте, хлопцi, як старший лiкар почав хвостом крутити?
Це не спроста.
Юхим наставив вухо.
- Невже i вiн прочитав плакат?
Гм!
I чогось образився:
- Понiмаєш, "хвостом круте". Думаєш, тiбє спужався?
Регочеться санiтар:
- Що це ти, Юхимушко, чи не з Мазiєм побував? Здригнув Юхим: "В акурат влучив":
- Перехрестись. Який мiнє антирес?
- Та хто його знає! Мазiй чоловiк темний…
А другий розповiв:
- Проходжу це я, братцi, бiля кладовиська. Дивлюсь - щось блукає там. Перелякався я, бо темно було. А потiм кричу: "Хто там такий?" Не вiдкликається. Взяв я тодi на бугайця: "Хто там такий? Стрiляти буду". Не вiдкликається i йде до мене. Конче перелякався я, але стою. Коли це пiдходить. Дивлюсь - Мазiй. "Чого ти тут шляєшся"? - "Могилу,- каже,рив".- "Це уночi?" - "А не все одно: завтра ж знову штук двадцять закопаємо". Отакий!
- Та то його, мабуть, мерцi збили з пантелику. Уже нiчого йому не страшно.
- Воно так. Та його вже страшно становиться.
Юхим заспокоївся й покликав у сiни Оришку.
Така й така iсторiя. Думаємо одного приштокати. Сам бачив плакат.
Оришка:
- Ну їх до чортової матерi! Не зв'язуйся. Коли б чого не вийшло. Юхим поважно взявся в боки:
- Сайдьоть! Лиш би тiбє турботи не було.
А потiм пожартував:
- Мiнє що - як треба, то й жистi рiшусь. Пайдьош на похорон, музика заграє марша…
Отже, говорили ще й про iншу справу, бо помiтив Юхим, що Оришка пiдморгувала комусь.
- Ти гляди, щоб нiкотрої змєни. Нащот змєни я чоловєк пронзитєльной.
Оришка в знемозi похилилась Юхимовi на груди.
…А за дверима ринви спiвали одноманiтну пiсню в переливах легкого дзвону.