Це каже зоологiя:
"…має сорок чотири зуби. Sus domesticus: йоркширська, темворст, суфолькська, ессекська i ще багато. I ще: sus scrofa: дик, вепер - є в Азiї, залишився i в Європi".
Iще треба розповiсти про Карла Iвановича i про Хаю - мiж iншим, а про свиню буду говорити потiм.
А тепер iще про будинок, а може, ще про кого-небудь.
Будинок…
Будинок має чотири виходи, входи. Вихiд вiсiм квартир, квартира чотири-п'ять кiмнат, а кiмнати (назад!) - дають ще квартири. У кiмнатах, у квартирi, де Хая, не де Карло Iванович, нижче поверхом,- чотири квартири: Хая, сiм'я товаришки Зої з Зоєю i два товаришi: один товариш з товаришкою, тепер жiнка (чи як там?): Райський i вона, Яблучкiна. Четвертий - Пєтушков.
От.
А от припустiм.
Два балкони: один вище, другий нижче.
…Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця… (Є такi ярки - цвiркунячi, повно точiння, коли вечiр, коли в степу блукає таємно червоний огонь: мабуть, багаття, а мабуть… не знаю). Двадцять крокiв гримає духовна музика - це сад "Гастроль". А коли стихає, тодi симфонiчна оркестра.
Дивлюсь - лiхтарi, лiхтарi, лiхтарi, як золотий горох: це над будинками, видно з будинку, що над будинками.
…А десь збираються їхати кудись. Пiд'їдуть до семафора, а там iще семафор, iще семафор…
Так от - пiд балконом гризуться собаки, зрiдка плачуть коти, мов тi дiти.
Вечiр. А потiм - нiч.
- Мяу-у-у!
Садок. Iз садка арiя з "Iвана Сусанiна". I тому, що Глинка великий композитор, i мiсто не мiсто, i огнi не огнi, сумно, тоскно, радiсно… I знову сумно…
Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильцями…
А коли вистукував цвiркун (тодi прийшов вечiр), Хая пiшла на балкон i через бильця перехилилась, щоб покликати:
- Ка-арль! Ка-арль!
Це так: язик до пiднебiння. От повторiть голосно:
- Ка-арль! Ка-арль!
Чоловiк живе i вiн не знає, що вiн мавпує. Один зробить "гав" - другий зробить "гав!", бо в природi теж: весна заплаче дощами, а потiм i осiнь заплаче дощами. Мiж iншим, чом ми бабники. Ви як гадаєте? А от Латвiя нiбито рiка i тихенько струмкує, це тому, що Латвiя нагадує латаття, а бiля латаття вода якось завжди струмкує.
Хая покликала й пiшла в кiмнату.
А тодi на схiдцях шум, тупiт, i влiтає канарейкою Карло Iванович.
- Шьо, дєтошька?
Карло Iванович "шьо" - прибалтiйський акцент: "шьо". Христосик Карло Iванович, во благообразiї: русява борiдка, а в сiрих очах смирення (вода бiля латаття тихо струмкує).
Хая показала пальцем:
- Там я напiсяла, вiзьми винеси.
Карло Iванович заметушився, спотикнувся, схопив "генерала" i вискочив.
…А тепер -
- а тепер Хая лежить на канапi. Карло Iванович, коли розсердиться - "Ах, цi жiрнi шеншiнi…" (здається: жiрнi женшини всюди, навiть, де цвiркун точить крильця, навiть сняться - всюди… жiрнi шеншiнi…).
Карло Iванович увiйшов з порожнiм "генералом" i поставив його обережно пiд кровать.
I сiв… i не сiв…
Хая сказала суворо:
- Iди. Можеш iти. Можеш сьогоднi не приходити.
…Коли б'ються пiвнi, а потiм один тiкає, тодi одному чуб настовбурчений. Так i Карло Iванович.
Карло Iванович пiшов, вiн не розсердився, стримав себе, тому що вiн пiвнiчний чоловiк, а на пiвночi довго холодно.
А прийшов сюди через пiвгодини (на п'ять хвилин) Райський - живе за стiною. Райський прийшов сказати:
- Єрунда!
Єрунда: пишуться тези, тезове царство. У Райського тезовий стiл, спецiально, стоси.- Я здихаю! - Єрунда. З жахом: - Що ви робите? - Єрунда!.. Не думаєте ви цього: коли тези згорiли, тодi вилетiла з них лiтера "з", поширяла над землею й сiла на своє одвiчне мiсце. I пiшло звучати в другiм таборi:
- З-з-з-з-з-з-з!
- З-з-з-з-з-з-з!
Звучить холодно, уїдливо, одноманiтно…
Райський мовчить. Бiльше мовчить. Коли висловиться -
- доклад по питанню… Докладач т. Райський.
…Хая взяла, за руку, а потiм на вухо, а потiм лукаво:
- Правда?
Похмуро:
- Так…
Тодi Хая розвела руками:
- А-я-я… Такий розумний, а теж попались на гачок… Ну й Яблучкiна!
I ще про Яблучкiну, жiнку (чи як там?) Райського. А потiм грала очима:
- О темпора, о морес! Де нравственiсть? От вiзьмiть Тему Касальську. Знаєте? Вона каже: менi що? сьогоднi один, а завтра другий: не все одно, з якої чашки однакове вино пити?
I брала його руку й трошки томилась:
- Я не можу! Я так не можу!
…А Карло Iванович не засне, поки в Хаї не темно. Довго не темно - прислухається, хвилюється, а коли говiрку чути, Карло Iванович сальтоморталить по-цирковому: залежить ноги в залiзнi перекладини балкона, а тулуб i голову кине вниз. Дивитись вниз не можна: в головi кружляє, упасти - розбитись на смерть. Зате так видно, що робить Хая (її балкон нижче): чи не прийшов хто, а як прийшов - що таке?
…Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильця, а потiм симфонiя в саду "Гастроль".
…А хтось поїде кудись: пiд'їде до семафора, а далi ще семафор, ще семафор…