Зоя, сiм'я Зоїна. Зоя дивиться перелякано. У неї чоловiка нема (був), у неї солдатський пайок i мiльйон (п'ять коп. зол. валютою) жаловання на мiсяць.
Зоя дивиться перелякано: єсть вулиця, єсть вiтрина напроти. Колись у вiтринi було порожньо, а потiм появились дамськi капелюшки, i Зоя трiшки забула Маркса.
Хая сказала:
- Бачиш, i живеш, дурочка. А то б жила в конурцi. Що значить протеже? Це менi дякуй.
Зоя дякувати не знає, а мати каже, що хлiба нема на сьогоднi i (о жах!) не варили кулiшу в ескадронi: Зоя працює в ескадронi.
I сказала Хая:
- Ну, слава Богу, скоро вже поїду в Ялту. А потiм додала з докукою:
- Тiльки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже i так, i сяк, але не можна покинути… Ну, як я буду жити без совнаркомки?
Це про Карла Iвановича…
А на покрiвлi латають покрiвлю. З'їли лiта покрiвлю, бо йдуть лiта, не вертаютьси.
А на краєвидi акварелi силуети церков, силуети будiвель, димарiв…
Iще маленька справка:
Хая їде з Карлом Iвановичем у Ялту через пiвтижня, а Яблучкiна з Райським на Кавказ за два днi.
Хая пiшла в свою кiмнату й стала напроти трюмо. Подивилась на себе.
На покрiвлi латали покрiвлю: стук! стук! З'їли лiта покрiвлю…
…Пахло розтопленим салом…
Хая дивиться в трюмо й чує: Яблучкiна знову вистукує закаблучками. Тодi Хая знову пiшла до Зої й сказала з обуренням!
- Це ж хамка!
Це про Яблучкiну. I розповiла:
- Хiба я ранiш так жила? Тепер що? За iдеї. А перший мiй чоловiк був директором у заводi… Да…
Хая задумливо подивилась на Зоїну маму, а Зоя уважно, перелякано слухала.
- А що вона, ця Яблучкiна? Потаскушка! Ну вiзьми: я ж Райського добре знаю… Ти його ранiш бачила з нею?.. Ага! Ти б подивилась! вiн неглiже, а вона перед ним, як сучка хвостиком. Ну, а потiм розфуфирилась… Розумiєш? Амури.
I вiдзначила з докукою:
- А вiн - дурень. Радий за всяку цiну одкараскатись вiд неї i не знає як. Боїться скандалу. Ех ти, теоретик!
…Виходив полудень до Зоїного вiкна. Закричали в коридорi Зоїнi й маминi дiти. В саду "Гастроль" iшла репетицiя, кiнчалась репетицiя, а за силуетами димарiв курiв шлях.
Подзвонили. Це Карло Iванович принiс обiд. Зоя перелякано дивиться на маму, пiдморгує мамi, щоб не прохала в Хаї лишкiв Хаїного обiду. Мама похитала головою й пiшла одчинити дверi. А Хая пiшла до себе.
…Обiд починається, почався звичайно з того, що Хая не задоволена з обiду. Дивується: чому не видають шоколаду? А вiд борщу смердить старим салом.
Карло Iванович:
- Це ж, дєтошька, боршь, боршь всiгда з старiм салом.
Хая не витримала:
- Дурень!
Лягає на кровать i суворить брови, Карло Iванович винувато дивиться на борщ.
…За вiкном "катеринка" грає "Розлуку". Це прийшов нiмий i закричав за вiкном по-дикунськи:
- Е-е-е!
Полетiли, мабуть, засмальцьованi грошзнаки. I знову чути: стук! стук! - латають покрiвлю. Стихли бунти, громи, революцiя - латають покрiвлю.
Коли Хая не їсть - не їсть i Карло Iванович. Тодi Хая спитала:
- А узнав, на якiй пiдставi цей оболтус Пєтушков столується в совнаркомцi?
Карло Iванович розгублено подивився:
- Ах, дєтошька! Я забуфь.
Скрикнула Хая:
- Забуфь! Забуфь! Нiчого сказать - громадянин: забуфь! Хiба ти не бачиш, що ця бездара хитра, як лисиця. А вiч - забуфь! Ну й годуй Пєтушкових совнаркомкою.
Карло Iванович ще винувато подивився на борщ, а потiм несподiвано образивси.
- Шьорт знає шьо! Шьорт!
I пiдвiвся й пiдсмикнув брюки.
Тодi Хая раптом заласкавiла:
- Що ти? Що з тобою, не хвилюйся, Карль. Ах, який ти нервовий. От як поїдеш у Ялту…
Карло Iванович зневажливо подивився на Хаю, затрусилась русява борiдка, почервонiв, як стрючковий перець. Ще раз пiдсмикнув брюки й кинувся з кiмнати.
- Шьорт!.. Прибiг до Зої:
- Тафольно… Вi, Зоя, карошiй товарiшь. Каварiтє: долько она будiт мушiть мiня? Нiфшелi она мiня не люпiт? Шьорт!