— Триндиш.
— Ні, Евіто. Я навіть пам'ятаю, на чому він попікся. Показав угорцям задок, бо вони накидали йому через вікно яблук. Угорці вирішили, що він таким чином викликає їх на поєдинок, і до кінця зміни чигали на нього, готові до бою.
— І він дістав? — зажурилась Евка.
— На щастя, ні. Я наказала йому сидіти в корпусі, але де там. Він заявив, що впорається з ними.
— Який сміливий, — розчулилась Евка.
— Невигадливий, але сміливий. То були наркоділери, такі не жартують. Піку в бік і м'ясо в річку. Добре, що він потрапив у мій загін, бо Квятковська одразу повідомила б до школи.
— За голий задок?
— Ти що, не пам'ятаєш тієї каторги? Людям влітало й не за таке. Я мало не завалила іспит з математики, бо звернула увагу вчителя на те, що він не має права проводити дві контрольні на день.
— Розкажи щось про нього. Який він був?
— Що тут розповідати. Ти ж бачила. Товстий, червонопикий, мотузка замість паска. Жахливо заслинювався на вигляд дівчаток у мохерових светриках.
— Я питала про Томека.
— А, Томек. Я мало пам'ятаю. Це ж три роки минуло.
— Прошу, пригадай, — Евка зробила «чортеня». «Чортеня» слугує для того, щоб знайомі змилосердилися, і виглядає так: прикладаєш долоні до голови, робиш зі вказівних пальців ріжки, згинаєш їх і скорчуєш благальну міну. Діє.
— Спробую. Він носив сині джинси й червону сорочку з написом «Sexy boy», a на дискотеки зелену. Мав картаті плавки й кумедні шльопанці для басейну. На останню вечірку одягнувся лицарем. Змайстрував собі зброю зі шпильок.
— Ой-ой, Малино. Я мала на увазі характер, зацікавлення.
— Ага. Тоді так. Він мав пунктик на власних зубах і волоссі.
— Він і далі його має.
— Коли з'їдав шоколадку, одразу гнав до умивальної. Весь час питав мене, чи я бачу, як у нього відкладається зубний камінь і проріджуються проміжки між зубами. Що ще? Вважав, що затовстий.
— Зараз теж, — невідь-чого зраділа Евка.
— На нашому поверсі було дзеркало. Він безперервно в нього витріщався, втягав живіт, поправляв зачіску. І весь час мене мордував: «Скажіть мені відверто. Без омани. Я ж затовстий, правда?»
— А ти?
— Я йому кажу: «Томек, ти переймаєшся тим, як дівчина». А він на це: «Часи змінюються, пані Малино. Ми, хлопці, відчуваємо чимраз сильніший тиск. Ви читали Твістера?»
— Бідний Томек, — зворушилась Евка.
— Трохи зациклений на своїй зовнішності, але знаєш що? Мені зовсім не здавалося, що він марнославний чи примхливий, як Віктор.
— Бо він таким не є, — запевнила Евка. — Він уразливий та інтелігентний. Уміє прекрасно розповідати. Має чудове почуття гумору. Любить тварин і теж не їсть м'яса.
— Ходячий ідеал.
— На жаль, є один мінус.
— Який?
— Томеку тільки двадцять років. На сім менше, ніж мені.
11.06. Нині цей день. День діалогу і правди.
— Я в житті не гляну на жодного чоловіка!
— Тобі буде важко. Половина людства — це чоловіки. — Евка простягла мені чергову хустинку.
— Ну то й гляну, але ніколи не закохаюся!
— Хотіла б я в це вірити.
— Ти говориш, як Полька.
— Може й так, але визнай це сама. Я пережила дванадцять твоїх любовних розчарувань. Чому б мала не пережити тринадцяте?
— Дуже дякую.
— Може, я не так висловилась, — перепросила Евка. — Я дванадцять разів чула з твоїх уст: «Він моя половинка». Чому б не почути це ще раз?
— Бо я вже не вірю в половинки, — гарикнула я. — Не вірю в кохання! Не вірю в людську безкорисливість!
— Я казала тобі туди не ходити.
— А я не шкодую. Принаймні знаю, якими є чоловіки. І взагалі люди. Тому віднині все зміниться. Годі наївності. Годі мрій. Я перетворююся на машину успіху. Тільки кар'єра, гроші й влада.
— Хто це говорить про кар'єру? Малина? Це неможливо, — почула я.
У коридорі стояла Йолька.
— Я стукала, — почала пояснювати вона. — Ви, певно, не чули.
— Через рев Малини. Вона у розпачі.
— Рафал одружується. — Це не пролунало як питання.
— Звідки ти знаєш?
— Від Віктора, його батько товаришує з батьком Рафалової нареченої. Вони ведуть якісь спільні справи. Ну чого ти так дивишся? Я дізналася про це тиждень тому.
— І цілий тиждень нічого мені не казала? Дозволила, щоб я туди пішла й робила із себе ідіотку? Навіщо ті балачки про роман сусіди і про краплю розсудливості?