— Інші про це також знають?
— Саме над цим ми мусимо попрацювати.
6.07. Зосереджені й готові. Cosmic girl та Indian sexbomb вирушають підкорювати світ, а принаймні «Копальню».
— Котра на твоєму?
— За п'ять п'ята. У мене не розмастилася туш?
— Наразі тримається купи, тобто вій. А як там моє пір'я?
— Теж тримається, всі сто шістдесят пір'їнок.
— То що? Глибокий вдих і стартуємо?
— О'кей.
Я застукала тремтячим пальцем. Почула «прошу». Прочинила двері, і ми зайшли. Посередині зали стояв величезний чорний стіл, за ним сиділи люди. Усі в піджаках. Чоловіки в чорному. Я зашарілася аж по кінчики своїх блакитних пасемок. На щастя, ніхто нічого не помітив під покладами сріблястої пудри. Евка хотіла вийти, але я встигла вхопити її за плече.
— Ми до Бориса, — пробелькотіла я.
— Новенькі? — запитав якийсь хлопець, підстрижений під їжачка, в джинсах і звичайній майці. Напевно, Борис.
— Так. За рекомендацією пана Кароля.
— Шарля, — виправив він. — Ніколи не називайте його Каролем.
— Не будемо, — пообіцяли ми.
— Сідайте отут, під стіною, — Борис показав на вільні крісла. — Ми саме обговорюємо проект реклами кухонних ножів фірми «Blue steel».
Усі присутні воднораз потяглися до ручок і аркушів паперу.
— Для початку маленька розминка. З чим у вас пов'язується слово «сталь»? Може, почнемо з тебе? Як тебе звуть?
— Малина. Сталь пов'язується в мене з металургійним заводом.
— Металургійний завод Стальова Воля, — докинув хтось. Деякі з присутніх захихотіли.
— Ну добре, а ти, індіанко? Як твоє ім'я?
— Евка. У мене сталь асоціюється зі свистом.
— Свистом? — здивувався Борис.
— Який видає самурай, — пояснила Евка.
— Непогано, — він занотував на дошці: «сталь = самурай». — Із чим іще?
— З холодом, метал холодний, — кинув хлопець ліворуч.
— З блакиттю, — припустила я. «А чому б і ні?»
— З акулою, бо вона сіра, гостра, хижа.
— З хірургом, бо скальпель, — додала Евка.
— Добре, — Борис занотовував чергові ідеї. — Досить. На завтра кожен приносить по три проекти телевізійних роликів. Цільова група — жінки середнього віку, схиблені на куховарстві. Решта даних у релізах. Переходимо до реклами грецької оливи «Акрополіс». Прошу асоціацій.
— До оливи? Загалом, без занурення в деталі?
— Гм… — Борис став біля дошки.
— Олива — це сонце, — кинула дівчина біля мене.
— Енергія.
— Краплина, важка від вітаміну, — брякнула я.
— Літо і грецька таверна.
— Виногроно.
— Амфора.
— Сатир, що полює на німф.
— Ви шукаєте асоціації до оливи чи до вина? — втрутився Борис.
— Олива завжди справедлива.
— Спливає нагору, — докинув хтось.
— Добре, закінчуємо наш брейншторминґ. На завтра по два сценарії чи по кілька слоганів. Нагадаю вам наше гасло.
— «Креативність і крапля шаленства»! — гаркнули ми хором.
Кінець робочого дня. А властиво, початок. П'ять ідей на восьму ранку. І ні слова про заробіток.
7.07. Ми прийшли перед восьмою. Цього разу у джинсах і звичайних майках. Тільки що Евка залишила кіски.
— Я вклала в них стільки роботи, — пояснила вона.
— А насправді?
— Не мала сили розплітати.