Стежками холодноярськими. Спогади 1918 - 1923 років - читать онлайн бесплатно полную версию книги . Страница 14

Слово до земляків

Ну то що ж, землячки — "трудоробчики",посмутились тепер, причаїлися.Де ж усмішки глумливі поділися.Посміхались колись над Петлюрою,то ж посміймось тепер під комуною.Ви з своїх діячів насміхалися,до московських катів прислухалися.От і маємо вже їх мільйонами,що нас пруть на Сибір ешельонами.Ленін брехні точив, мов для дурників,а ви слухали всіх тих халтурників.Правди з Москви не діждалися,славно з себе самі насміялися.Тепер брехні Москви мохом вкрилися,а нам ярма смарі залишилися:Біло-царські брудні, засмальцьовані,на комуністично, в кров пофарбовані.До колгоспів нас голодом загнано,все, що мали, Москвою загарбано.Рідну мову, культуру задушено,для Москви, як рабів, робить змушують.В Москві норми для кожного зладжено,підганяйлів на шиї посадженоі назвали те все "стаханівщина",а насправді то є сатанівщина.За протести, Сибір та в'язниця жде,знайти правду надії немає ніде,а хто сміє бажати буть вільними,тих Москва уважає божевільними…Не з злорадости я ці слова пишу:гіркий жаль за всіх нас я в душі ношу,що нагоду таку ми прогавили,на коліна себе ми знов поставили.Сини й дочки за всіх нас караються,підняти з колін намагаються,Москві правду без страху виказують,до волі для себе і інших народів показують.І хоч в тюрмах, таборах знаходятьсяАле, імена їх по світі розходяться,світлі вчинки їх інших окрилюють,тьму в'язниці народів розвіюють.1970 Михайло Дорошенко.