ПРИМІТКА РЕДАКТОРА: З цього моменту оповіді доктор Дюк остаточно з’їхав з котушок; записи настільки заплутані, що нам довелось шукати оригінальний магнітофонний запис і занотовувати його зміст. Ми не намагалися щось змінити в цій частині, а доктор Дюк взагалі відмовився читати це. Був тільки один шанс знайти його. Єдиний зв’язок з ним був через телефон-автомат десь на трасі 61, тому всі спроби знайти Дюка завершилися невдачею. Керуючись інтересами журналістскьої компетентності, ми друкуємо цю частину такою, як вона є в на плівці – одному з багатьох диктофонних записів Дюка, які він вів паралельно з рукописом з метою збереження об’єктивності. Згідно з ним, цей розділ слідує за епізодом у кафе в Північному Вегасі, в якому брали участь Дюк, його адвокат і офіціантка. Події наступного епізоду засновані на відчутті, котре розділяють Дюк та його адвокат, що Американська мрія повинна бути десь за межами нудної Конференції окружних прокурорів.
Дія починається десь на північному сході від Лас-Вегаса – в Білому Киті, що їде по Передайз Роуд…
Адвокат: Зправа знаходиться Боулдер-Сіті. Це таке містечко?
Дюк: Так.
Адвокат: Поїхали в Боулдер-Сіті.
Дюк: Добре. Давай вип’ємо десь кави.
Адвокат: Давай тут, «Тако від Террі». Я б не відмовився від тако. П’ять штук на долар.
Дюк: Звучить жахливо. Я б краще пошукав місце, де один тако коштує 50 центів.
Адвокат: Ні… це може бути нашим останнім шансом покуштувати тако.
Дюк: Мені треба випити кави.
Адвокат: Я хочу тако.
Дюк: П’ять штук на долар, це ж як… п’ять гамбургерів на долар.
Адвокат: Ні… не суди про тако тільки за ціною.
Дюк: Думаєш ти зможеш домовитись?
Адвокат: Я зможу. Гамбургер коштує 29 центів. Тако по 29 центів. Тут все дешево, от і все.
Дюк: Іди поговори з ними.
[Нерозбірливі звуки – ред.]
Адвокат: …Здрастуйте.
Офіціантка: Чим можу допомогти?
Адвокат: Ви продаєте тако? Це мексиканські тако чи звичайні? Тобто, ви кладете туди чілі й тому подібне?
Офіціантка: Ми додаємо до них сир і салат, ну і різні соуси.
Адвокат: Мені цікаво чи ви гарантуєте, що це справжні мексиканські тако?
Офіціантка: …Ну я не знаю. Агов, Лу, у нас справжні мексиканські тако?
Голос жінки з кухні: Що?
Офіціантка: Справжні мекстканські тако.
Лу: У нас є тако. Я не знаю наскільки вони мексиканські.
Адвокат: Зрозуміло, просто я хочу переконатись, що отримую саме те, за що плачу. П’ять штук на долар? Я візьму п’ять.
Дюк: Тако бургер, що це таке?
[Звук проїжджаючої повз вантажівки – ред.]
Адвокат: Це гамбургер з тако посередині.
Дюк: Тако в булочці.
Адвокат: Мені здається, що ваші тако це просто гамбургери, але в булці.
Офіціантка: Я не знаю.
Адвокат: Ви недавно тут працюєте?
Офіціантка: Сьогодні перший день.
Адвокат: Я так і подумав, адже раніше я вас тут не бачив. Ви навчаєтесь в школі десь поблизу?
Офіціантка: Ні, я не вчуся в школі.
Дюк: А чому? Ви хворієте?
Адвокат: Не зважайте. Ми прийшли за тако.
[Пауза.]
Адвокат: Як твій адвокат, раджу тобі взяти чілібургер, гамбургер з чілі.
Дюк: Він занадто гострий для мене.
Адвокат: Тоді раджу тобі спробувати тако бургер.
Дюк: …в тако є м’ясо. Я візьму. І каву. Прямо зараз. Я можу пити її поки чекаю.
Офіціантка: Це все, один тако бургер?
Дюк: Ну я спробую його і може візьму два.
Адвокат: У вас блакитні чи зелені очі?
Офіціантка: Пардон?
Адвокат: Блакитні чи зелені?
Офіціантка: Вони міняють колір.
Адвокат: Як ящірка?
Офіціантка: Як у кішки.
Адвокат: Ні, ящірка змінює колір шкіри…
Офіціантка: Будете щось пити?
Адвокат: Пиво. У мене є пиво в машині. Тонни пива. Заднє сидіння просто завалене ним.
Дюк: не люблю змішувати кокоси з пивом і шинкою – давай розтовчемо їх… прямо посеред дороги… до Боулдер-Сіті ще далеко?
Офіціантка: Боулдер-Сіті? Бажаєте цукру?
Дюк: Так.
Адвокат: Ми ж вже у Боулдер-Сіті? Чи дуже близько до нього?
Дюк: Я не знаю.
Офіціантка: Це тут. Там на знаку написано «Боулдер-Сіті». Ви не з Невади?
Адвокат: Ні. Ми тут раніше не бували. Ми подорожуємо.
Офіціантка: Вам прямо по цій дорозі.
Адвокат: У Боулдер-Сіті щось відбувається?
Офіціантка: Не питайте в мене. Я не знаю…
Адвокат: Якісь гральні заклади?
Офіціантка: Я не знаю, це просто ммаленьке містечко.
Дюк: А де тут казино?
Офіціантка: Я не знаю.
Адвокат: Зачекайте, а ви взагалі звідки?
Офіціантка: З Нью-Йорка.
Адвокат: І ви тут всього день.
Офіціантка: Ні, я вже тут довгенько.
Авдвокат: А куди ви тут ходите? Ну, наприклад, якщо хочеться поплавати чи щось таке?
Офіціантка: До себе на заднє подвір’я.
Адвокат: Скажете адресу?
Офіціантка: Ееем, їдьте… ой… басейн ще ж не відкрили.
Адвокат: Дозвольте вам пояснити, я постараюсь коротко. Ми шукаємо Американську мрію і нам сказали, що вона знаходиться десь тут… Ми шукаємо її, тому що нас прислали сюди з Сан-Франциско, щоб знайти її. Саме тому нам видали білий Кадилак, сподіваючись, що так у нас буде більше шансів…
Офіціантка: Агов, Лу, ти знаєш де Американська мрія?
Адвокат (до Дюка): Вона питає у кухаря чи він знає де Американська мрія.
Офіціантка: П’ять тако, один тако бургер. А ви знаєте де Американська мрія?
Адвокат: Ні, ми не знаємо, нас прислали сюди з Сан-Франциско, щоб знайти її і написати про неї в журналі.
Лу: А, ви маєте на увазі місце.
Адвокат: Так, місце під назвою Американська мрія.
Лу: Це та стара психлікарня?
Офіціантка: Напевно.
Адвокат: Стара психлікарня?
Лу: Так стара лікарня. Це на шосе Передайз. Ви це серйозно?
Адвокат: Звісно ж ні, погляньте на ту машину, хіба я виглядаю як її власник?
Лу: Це може бути вона? Її перетворили на дискотеку…
Адвокат: Напевно це вона.
Офіціантка: Вона знаходиться на Передайз і що?
Лу: Рос Ален був її власником. Чи він і досі нею володіє?
Дюк: Не знаю.
Адвокат: Все що нам сказали, так це, їхати допоки не знайдемо Американську мрію. Взяти цей білий Кадилак і шукати Американську мрію. Вона знаходиться десь в районі Лас-Вегасу.
Лу: Це певно та стара…
Адвокат: …і написати дурнувату статтю, але знаєте, нам непогано за це платять.
Лу: Вам треба її сфотографувати чи…
Адвокат: Ні, жодних знімків.
Лу: …чи хтось просто відправив вас шукати вітра в полі?
Адвокат: Щось типу того, але ми налаштовані серйозно.
Лу: Тоді вам туди, правда там ошиваються тільки наркомани та їхні дилери, більш нікого.
Адвокат: Напевно нам туди. Вони працюють тільки вночі чи відкриті цілодобово…
Лу: Дорогенький, вони працюють постійно. Але це не казино.
Адвокат: А що це за місце?
Лу: Це на Передайз, стара психушка на Передайз.
Адвокат: Це місце так і називається, Стара психушка?
Лу: Ні, вона так називалась колись, але хтось викупив її… але я не чула нічого про Американську мрію чи щось таке… це місце для психів, де збираються наркомани.
Адвокат: Місце для психів? Ви маєте на увазі психіатричну клініку?
Лу: Ні, любий, там збираються наркомани і бариги. Це місце, що псує дітей… але воно не називається, як ви кажете, Американською мрією.
Адвокат: Ви не знаєте як воно може називатись? Або хоча б де воно знаходиться?
Лу: Якраз між Передайз та Істерн.
Офіціантка: Але ж Передайз та Істерн ідуть паралельно.
Лу: Так, але я завжди з’їжджаю з Істерна і їду на Передйз.
Офіціантка: Так, я знаю, але в такому разі ти виїдеш на бульвар Парадиз біля «Фламінго». Я думаю, хтось дав тобі…
Адвокат: Ми зупинилися у «Фламінго». Я думаю, що це саме те місце, про яке ви говорите.
Лу: Це не місце для туристів.
Адвокат: Саме тому вони й прислали мене. Ось письменник: я його охоронець. Всяке може статись…
Лу: Вони там усі придурки… ті дітлахи – придурки.
Адвокат: Нічого, все ОК.
Офіціантка: Так, у них там свої закони.
Дюк: Цілодобове насилля? Ви про нього говорите?
Лу: Саме так. Тепер вже у «Фламінго»… Нажаль, я не можу показати вам дістатись туди; краще розповім. Он там на першій заправці знаходиться «Тропікана», повернете праворуч.
Адвокат: «Тропікана» зправа.
Лу: Перша заправка це «Тропікана». Поверніть праворуч біля неї і їдьте прямо… вправо біля «Тропікани», направо від Передайзу і побачите велику чорну будівлю, вона виглядає досить дивно.
Адвокат: Праворуч на «Тропікані», праворуч на Передайз, чорна будівля…
Лу: На будівлі буде табличка «Психіатрична клініка», але вони все там поміняли.
Адвокат: Добре, це близько.
Лу: Це все, що я можу для вас зробити, любий… Насправді я навіть не знаю чи це вона. Але схоже на те. Здається ви їдете в правильному напрямку.
Адвокат: Добре. Ви найзрозуміліше пояснили нам, а то ми вже два дні питаємо у людей.
Лу: …я можу подзвонити і точно все дізнатись.
Адвокат: Можете?
Лу: Звісно, я подзвоню Алену і запитаю у нього.
Адвокат: Я був би дуже вдячним.
Офіціантка: Коли доїдете до «Тропікани», знайте, що це не перша станція, а друга.
Лу: Там є велика табличка, на якій аписано «проспект Тропікана». Поверніть праворуч, а коли доїдете до Передайз, ще раз направо.
Адвокат: ОК. Велика чорна будівля, направо від Передайз: цілодобове насилля, наркотики.
Офіціантка: Дивіться, ось це «Тропікана», а це шосе Боулдер, яке іде ось так.
Дюк: Це доволі дальнє містечко.
Офіціантка: Десь тут починається Передайз. Ось він. Так, а ми зараз ось тут. Бачите, ось шосе Боулдер… і «Тропікана».
Лу: Ні це не вона, тамошній бармен також ще той придурок…
Адвокат: Дякую.
Лу: Ви не пошкодуєте, що зупинилися тут, хлопці.
Дюк: Тільки якщо знайдемо те, що нам треба.
Адвокат: Тільки якщо напишемо і здамо статтю.
Офіціантка: Чому б вам не зайти в середину і не сісти?
Дюк: Ми намагаємось проводити на сонці побільше часу.
Адвокат: Вона зараз подзвонить і запитає де це точно.
Дюк: О. В такому разі, давай зайдемо.
ПРИМІТКА РЕДАКТОРА(продовж.): Касети з подальшими записами було неможливо прослухати через те, що вони були залиті якоюсь рідиною. Втім, крізь сторонні шуми все ж вдається зрозуміти, що через дві години доктор Дюк та його адвокат нарешті дісталися місця під назвою «Стара психушка» - великої обгорілої бетонної будівлі, оточену високими бур’янами. Власник заправки через дорогу сказав, що це місце «згоріло ще три роки тому.»