Перед призначенням Віталія Васильовича Федорчука 1) головою КДБ УРСР, а на той час Петро Юхимович Шелест 2) ще займав посаду першого секретаря ЦК Компартії України і був членом Політбюро ЦК КПРС, з новим керівником українських чекістів провів напутню бесіду Леонід Ілліч Брежнєв 3) і між іншим зронив:
- Ти там, Віталію, придивись за Шелестом. Мені доповідають, що він занадто самостійним став, молоко п’є від власної корови і возить її всією республікою в окремому вагоні, заохочуючи розвиток націоналістичних тенденцій, які можуть негативно позначитися на темпах стирання історичних ґраней. Та й націоналістів там притиснути треба, а то щось вони при Шелесті голови почали піднімати. В першу чергу націоналістів, а усуміш з ними і усіх дисидентів. Не мені тобі розказувати, як усілякі антирадянські елементи намагаються розхитати Радянський Союз і зашкодити створенню… - чого створенню? - сам себе запитав Брежнєв, взяв з течки доповідну записку секретаря ЦК КПРС Михайла Андрій овича Суслова до закритого засідання Пленуму ЦК КПРС і прочитав: - «…нової історичної, соціальної та інтернаціональної спільності людей з єдиною територією, економікою, соціалістичною змістом культурою, державною мовою і спільною метою - побудовою комунізму у нашій країні».
Леонід Ілліч декілька разів спіткнувся при читанні документу.
Федорчук стояв, щільно притиснувши руки вздовж лампасів генеральських штанів, і майже не дихав. У правій руці він тримав товстий записник, поки що нічого не записував, і тільки їв очима обличчя Генерального секретаря ЦК КПРС.
- Щось накрутив тут Мишко, - сказав Брежнєв і кинув короткий погляд на Федорчука. - Геть нічого не зрозуміло. Як говорив Наполеон, треба писати коротко і ясно - підмет, присудок і ніяких інших зайвих слів. А тут і довго, і накручено. А може так і треба писати про нову спільність людей і спільну мету оцих людей? Щоб потім неухильно втілювати наші настанови в життя. Ти теж так думаєш?
Леонід Ілліч знов поглянув на Федорчука, і в його очах промайнули гострі та уважні зблиски, як погляд крізь прорізи маски на обличчі.
Федорчук несподівано для себе скулився, ніби йому хтось кинув за комір генеральського мундира жменю снігової крупи. Він миттєво, без жодного поруху лицевих м’язів поміняв вираз обличчя з дурня і служаки, який він повісив, входячи до кабінету, на маску служаки, що без слів розуміє своє начальство, і переклав записник із правої руки в ліву.
Леонід Ілліч помітив, як змінилась у Федорчука твар, і сказав:
- От так. Значить, розумієш. Значить, не дурень. - І закінчив багато обіцяюче: - Твій досвід ми потім застосуємо по всьому СРСР. Порядок почнемо наводити з України. Берись за роботу. Встанови робочий контакт з Володею Щербицьким, я його попередив, дій разом з ним. Але свої стосунки з ним не афішуй, контакти мають бути робочі. Як з членом Політбюро ЦК КПРС. Щоб Шелест не здогадався поки що. І доповідай. - Брежнєв знову гостро глянув на Федорчука.
- Єсть доповідати, товаришу Генеральний секретар! - Федорчук ще більш виструнчився.
Не прощаючись, Брежнєв зробив жест рукою, ніби прибираючи з кабінету все зайве, а разом з ним і самого Федорчука.
Результатом вивчення політичної і оперативної обстановки в Україні стала надіслана Брежнєву цілком таємна депеша, в якій Віталій Федорчук повідомив про те, що сигнал про корову і підозри стосовно націоналістичного нутра Петра Шелеста підтвердились.
«Зокрема, як свідчать дані агентури 5-го управління КДБ УРСР (політичний розшук) із числа авторитетних працівників Інституту історії Академії наук Української РСР і літературних критиків, - інформував вище політичне керівництво держави новопризначений голова українського КДБ, - Шелест перебуває під впливом окремих націоналістично налаштованих представників творчої інтелігенції і українських емігрантів, які, за даними 1-го управління КДБ УРСР (розвідка), підозрюються у зв’язках з іноземною спецслужбою - Королівською Канадською Кінною поліцією (скорочено - КККП, англ. «Royal Canadian Mounted Police Security Service» - RCMPSS 4)) і Центрального розвідувального управління США (скорочено - ЦРУ, англ. Central Intelligence Agency - CIA 5)); на столі у своєму кабінеті тримає булаву, якою користується, коли сварить своїх підлеглих і дає їм вказівки; виношує намір про вихід України зі складу СРСР і створення самостійної Української Народної Республіки (скорочено - УНР), про що в завуальованій формі виклав у своїй книзі під назвою «Україно наша радянська» (скорочено - «УНР»). Згідно з висновками агентів 5-го управління КДБ УРСР із числа авторитетних членів Спілки художників України та мистецтвознавців, обкладинка книги Шелеста («УНР») виконана в кольорах, які асоціюються націоналістично налаштованими представниками творчої інтелігенції з націоналістичним жовто-блакитним прапором 6) (примірник книжки Шелеста «УНР» додано). Аналіз змісту книги, окремих виступів Шелеста та його приватних гутірок свідчить про те, що він може схвалювати перехід українського гетьмана Івана Мазепина бік шведського короля Карла ХІІ і засуджувати Емський указ (1876 року) Олександра ІІ, на підставі якого куратор київської шкільної округи Михайло Юзефович цілком правомірно закрив газету «Кієвскій ТєлєграфЪ», що дозволяла собі друкувати відверто націоналістичні і антиросійські матеріали, стала осередком діяльності затятих 7)націоналістичних елементів, не виключено, що й автора антирадянського гімну т. зв. Української Народної Республіки (скорочено - УНР) «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського, і створювала серйозну сепаратистську загрозу для Російської держави. Варто звернути увагу на те, - вказувалося в депеші, - що газету «Кієвскій ТєлєграфЪ» було засновано президентом Міжнародної асоціації євразійської преси німецьким бароном фон Юнком-молодшим на кошти польської меценатки Ядвіґи Рогоцької, підозрюваної в причетності до підпільної націоналістичної організації «Жонд народови». Водночас Шелест встановив прямі зв’язки з Міністерством сільського господарства Корейської Народно-Демократичної Республіки, запросив з Кореї (корей. - «Чосон») фахівців, які налагодили в південних і східних регіонах республіки вирощування рису, цибулі, баштанних культур і в спілкуванні з місцевим населенням вказують на портретну схожість Кім Ір Сена 8) і Петра Шелеста. Як свідчать дані 2-го управління КДБ УРСР (контррозвідка), є вірогідні підстави вважати, що серед корейців перебувають особи, причетні до спецслужб КНДР, зокрема т. зв. «Відділу зв’язку» (корей. - «Йоньлак пу») і Розвідувального управління Генерального штабу Корейської Народної Армії (корей. - «Чоньч халь гук»), які виявляють інтерес до деяких стратегічних секретних об’єктів, розташованих на Півдні і Південному Сході України. Зокрема, вони запропонували командуванню військової частини ракетних військ стратегічного призначення (РВСП), дислокованій у Миколаївській області, цибулю і кавуни вищої якості, ніж надають місцеві колгоспи, по знижених цінах».
Доповідну записку Федорчук надіслав у Москву спецкур’єром. Документ мав назву «Гетьман Мазепа» 9), був видрукований на трьох сторінках, без підпису і реєстраційного номера, прізвища Шелест, Юзефович, Чубинський, Юнк, Рогоцька, Кім Ір Сен, КНДР, назви іноземних спецслужб, польської підпільної організації «Жонд народови», газети «Кієвскій ТєлєґрафЪ», назви гімну «Ще не вмерла Україна» і книги «Україно наша радянська» («УНР») були вписані в текст від руки; в правому горішньому кутку стояло: «Цілком таємно. Для інформування. Після ознайомлення - знищити».
До депеші в окремому пакеті додавалась книга Шелеста «Україно наша радянська».
- Дивись, Мишку, і справді, як бандерівський прапор, - сказав Брежнєв, ознайомлюючи Суслова з донесенням Федорчука і демонструючи йому книжку Шелеста в жовто-блакитній обкладинці. - Знахабнів Петро!
- Все ясно, - повів Михайло Суслов, - в тій обкладинці два натяки: на Петлюру 10) і на шведський прапор, у шведів державний прапор теж жовто-блакитний. Шелест нічого нового не придумав. Він намагається зробити те, що не змогли реалізувати у свій час шведський король Карл Дванадцятий, Юзеф Пілсудський, Симон Петлюра та Іван Мазепа. Але робить свою справу з урахуванням допущених помилок в минулому і сучасних геополітичних тенденцій. Чітко проглядається євразійська вісь «Корея-Україна-Польща-Швеція» від Тихого океану до Атлантичного. Зверніть увагу, Леоніде Іллічу, - Суслов підійшов до карти світу, яка висіла на стіні брежнєвського кабінету, і прокреслив лінію від Пхеньяна до Стокгольма, - як ця євразійська геополітична вісь розрізає пів світу, відділяючи на Заході Радянський Союз від країн Варшавського Договору і Ради Економічної Взаємодопомоги, і на Сході створює умови для розповсюдження ідей чучхе.
- Чукчів? - здивовано запитав Леонід Ілліч.
- Чучхе, Леоніде Іллічу, - поправив Генерального секретаря Михайло Суслов. - Це корейці так називають свою ревізіоністську ідеологію і практику. За даними нашого посольства в Північній Кореї, якщо раніше згідно з рішенням Політвиконкому Трудової партії Народно-Демократичної Кореї щоранку кожний кореєць мусив кинути десять каменів у бік США - на Схід, то тепер вони почали кидати таку ж кількість каміння і в напрямку СРСР - на Захід. Треба негайно готувати закрите засідання Політбюро з усіма наслідками, що випливають.
Намальована Сусловим вісь вразила Брежнєва своєю прихованою небезпечністю.
Він уважно роздивився карту згори донизу і знизу догори.
- І дати завдання нашим чукчам, - підхопив він думку Суслова, показуючи на карті протоку Вітаса Беринґа, - щоб вони кидали каміння у бік Америки. Тут недалеко, докинуть. Це буде наша відповідь і корейцям, і американцям, на боці яких об’єктивно грає Кім, розколюючи разом з Шелестом соціалістичний табір. Але з висновками на Політбюро поспішати поки що не будемо. Мені мій помічник Алєксандров-Агентов розповідав, що Петро Перший на доносах Таємної канцелярії 11) про антидержавну діяльність бояр писав резолюції: «К єбєні матєрі», що означало - «Відправити на Соловки». Потім йому набридло писати такі довгі резолюції, і він давав вказівки коротко, абревіатурою: «КЄМ», - що означало те ж саме: «К єбєні матєрі».
Суслов знаку не подав, що йому не подобаються матюки в устах Генерального секретаря ЦК КПРС, лише під лівим оком у нього сіпнувся нерв.
Він слухав не перебиваючи.
- Потім той соловецький острів, куди відправляли бояр на перевиховання, і пристань на березі так і назвали - «КЄМ», потім географи під наглядом Таємної канцелярії додали в кінці м’який знак для зашифровки, й дотепер і острів, і річка, що впадає у Біле море, і пристань у її гирлі називаються Кємь. - Брежнєв знайшов на карті Соловки і ткнув пальцем в острів Кємь і містечко на березі Білого моря під тією ж назвою. - Стосовно тих, кому треба було відрубувати голови, Петро писав: «В пізду», - коротше не скажеш. Значить, капець, точніше - пиздець. - Брежнєв повторив: - Пиздець. Ми, в такий спосіб, як російський імператор Петро Перший, робити не можемо, хоча Шелест заслуговує, щоб його рішенням Політбюро ЦК КПРС відправили на Соловки. Туди, здається, Петро Перший, відправляв і українських гетьманів, а Сталін - прихильників Мазепи. Але ми не допустимо, щоб Шелест став гетьманом, не хвилюйся, Мишку. Він перебуває під щільним наглядом Володі Щербицького вкупі з Федорчуком та його чукістами, тобто українськими чекістами. Я ще переговорю з Федорчуком. Треба трохи зачекати, вивчити питання вшир і вглиб, знайти переконливі підстави для звільнення Шелеста, не акцентуючи уваги на його кінцевих планах стосовно створення вісі… Як ти сказав?
- Євразійська геополітична вісь від Швеції через Польщу і Україну до Кореї, Леоніде Іллічу, і в зворотньому напрямкові.
- Так-так. - Брежнєв глянув на карту: - Від Балтійського моря до Японського і Жовтого - зигзугом. От тобі й Шелест! Зигзугом хоче порвати нашу єдність і стати гетьманом, як Мазепа! Але поспішати не будемо. Це було б неправильно з політичної точки зору. У нас не повинно бути сумнівів у нашій політичній єдності, коли соціалізм в СРСР переміг остаточно і безповоротно, що обов’язково треба зафіксувати в новій Конституції СРСР. Остаточно і безповоротно! Незважаючи на зрадницьку політику Кім Ір Сена, Мао Цзедуна, Тіто, Енвера Годжи і Мазепи, тобто Шелеста, а Дубчеку ми голову скрутили!
- Зафіксуємо, Леоніду Іллічу, цей історичний етап, - запевнив Суслов. - Дубчеку голову скрутили.
- Щодо блокування Шелеста з Кім Ір Сеном через проникнення в УРСР корейців, то цю проблему, гадаю, потрібно вирішити таким чином. Підготуйте проект постанови ЦК КПРС про мобілізацію жителів нечорноземних областей Росії для будівництва Північно-Кримського каналу і заселення ними Півдня України спільно з Кримським півостровом. Оголосимо Всесоюзну комуністичну будову. Корейців, а також тих українців, яким вони показували портрет свого вождя, вказуючи на його портретну схожість з Шелестом, тим часом вивеземо з України в Росію для осушування боліт Нечорнозем’я. Там каміння немає, секретні об’єкти і військові частини теж відсутні.
- А дачі 9-го управління КДБ СРСР і мисливські помістя для членів Політбюро? - нагадав Суслов.
- Знайти болото, де дач, помість і каміння немає.
- Мудре рішення, - згодився Суслов. - Стосовно Шелеста підстава вже є не одна. То він палац культури збудував у Києві, кращий ніж Кремлівський палац з’їздів у Москві, і назвав його не імені Леніна чи Жовтневий, а «Україна»!
- В Києві Жовтневий палац уже є. Я там медаль Києву вручав.
- От бачите, Жовтневий палац уже є, а йому ще треба й «Україну»! Кращий на весь Союз!
- А ти куди дивився?
- Леоніде Іллічу, та він же нікого не слухає! Тепер свою книгу «УНР» випустив у жовто-блакитній обкладинці, а це вже демонстративний виклик нашій ідеології! Підготуємо закриту рецензію і притягнем. Не за вісь, а за націоналістичні збочення в його книзі. Потім, коли Шелеста знімемо, рецензію опублікуємо, щоб наш радянський народ зрозумів, яке націоналістичне кубло могло з’явитись у Києві. І ще щоб міцніше з’єднався в єдиній історичній спільноті, яке вже так і називається - радянський народ. Мені подобається Федорчук, глибоко оре. Про Україну ми можемо тепер не турбуватися, він виростає в перспективного політика, і в його відданості, як і Щербицького, сумніву ніколи не виникне. Пригадую, то була ваша пропозиція? Хоча Андропов 12), як я пам’ятаю, заперечував, казав: «Хіба можна такого солдафона ставить на Київ? Він свого сина довів до самогубства. І там дров таких наламає, що нам буде соромно перед усім світовим співтовариством».
- В кадрових питаннях я помилок ніколи не допускаю. Щоб сон був міцним 13). А із своїм сином Федорчук, справді, повівся круто. Я б так не вчинив, у мене м’який характер.
Леонід Ілліч зітхнув і глянув у бік столу, де стояла в рамці його сімейна світлина.
«А дарма», - подумав Суслов, теж глянув на фото і сказав:
- У вас гарні діти: і Юрко, і Галинка. - І подумки, дивлячись через сухі червоні повіки в обличчя Брежнєву, запитав: «А скільки ще байстрюків і таких же густобрових халамидників ти настругав від Алма-Ати до Кишинева?»
Брежнєв перевів погляд на Суслова і не зовсім впевнено мовив:
- Еге ж, гарні…
«Гарні… П’яниці і розпусники», - подумав Суслов.
Брежнєв помовчав, потім, ніби вперше помітивши на столішниці донесення Федорчука, запитав:
- Що це ти мені приніс? «Гетьман Іван Мазепа», - прочитав він, надівши окуляри. - Який ще Мазепа?
- Шелест - це «Іван Мазепа», - підказав Суслов. - Федорчук повідомляє вас про те, що Шелест йде шляхом зрадника Мазепи, враховуючи помилки Петлюри, під жовто-блакитним прапором.
- Ага, Шелест! - ніби згадав він. - Це я тобі хотів показати для ознайомлення. Розпишись.
Суслов на останній сторінці в нижньому куточку поставив розпис і дату.
- Так-так, на шведський прапор дивиться при підтримці корейців, - сказав Брежнєв, забираючи донесення Федорчука. - На самостійність, як Мазепу і Кім Ір Сена, потягнуло? Чи не так?
- Не дозволимо, - сказав Суслов. - Скрутимо голову як Дубчеку.
- Працюй, Мишку. А Федорчук у Києві порядок наведе. А як наведе, повернемо його в столицю.
Брежнєв підійшов до паперорізальної машини виробництва Німецької Демократичної Республіки, увімкнув і вклав у її прорізь документ.
Машина тихо захурчала, по черзі втягнула аркуші цілком таємної доповідної Федорчука, і Суслов завважив, як у кошик під нею одна за одною почали вилізати подібні до локшини чи на білі довгі черви вузькі паперові смужки.
«Гаплик Шелестові, - подумав Суслов. - Федорчук - то такий вовкодав, що, якщо схопить зубами, то вже не відпустить. І так і треба, а то цей Шелест, - як його назвав Федорчук? - «Мазепою»? Правильно, Мазепа! - поводить себе так, ніби це тільки при його допомозі Льонька став Генеральним секретарем. Ми з Льонькою поряд зі Сталіним пліч-о-пліч працювали, а Шелеста в ті роки навряд чи й якийсь інструктор ЦК ВКП(б) пам’ятав в обличчя. Пора з ним кінчати, Сталін йому б за один день в’язи скрутив, не кажучи вже про Петра Великого. Нічого, і цьому самостійнику покажемо, де мазепинці зимують».
- Федорчук - молодець, - сказав Брежнєв і знизу подивився в отвір паперорізальної машини, звідки виповзала остання смужка з доповідної голови КДБ УРСР. - Поки будемо знімати Шелеста, ти там підготуй нового секретаря з ідеології на підмогу Федорчуку.
- Кандидатура є, Леоніде Іллічу, - піднявся Суслов, - в резерві маємо надійного кадра - Маланчук його прізвище. Він наводить порядок в українській освіті, плануємо перевести його в ЦК Компартії України на ідеологію. Він з Федорчуком спрацюється.
- О! - зрадів Брежнєв, - дуже правильно! Хай і ідеологією на Україні керує чукіст.
Брежнєв усмак засміявся від власного дотепу.
Він вийняв хусточку і витер куточки очей, в яких від сміху виступили сльозинки.
Його щоки порожевіли.
Обличчя Суслова залишилось сірим і незворушним.