Михайло Суслов у записці-відповіді вказав, що ЦК КПРС підтримує ініціативу товаришів Валентина Маланчука і майора Бузини з України, але зазначив, що з реалізацією пропозицій треба зачекати, оскільки Політб’юром ЦК КПРС уже були заплановані заходи, присвячені святкуванню 140-ї річниці з дня смерті Олександра Пушкіна.
Крім того, вказав Суслов, вилучення творів Олександра Пушкіна, на контраверзійну думку вчених Інституту країн Азії і Африки АН СРСР, може зашкодити запланованому візиту в Москву голови Тимчасової військової адміністративної ради Ефіопії Менґісту Хайлє Маріама, який збігався зі святкуванням 140-ї річниці від дня смерті Пушкіна та одночасним виходом на екрани кінотеатрів в СРСР та Ефіопії фільму «Сказ про то, как царь Пётр арапа женил» про прадіда Пушкіна Абрама Ганнібала, знятого на замовлення Менґісту Хайлє Маріама, а також підписанням Декларації про основні дружні взаємостосунки і співробітництво між СРСР та Ефіопією, оскільки прадід Пушкіна Абрам Ганнібал походив з ефіопського племені фалаша.
На думку ж членів Антисіоністського комітету СРСР, до якої ЦК КПРС теж не міг не прислухатися, далі було вказано в записці Суслова, заходи проти Пушкіна можуть інспірувати з боку Ізраїля чергову наклепницьку кампанію із звинуваченнями СРСР в утисках євреїв (що, на думку членів Антисіоністського комітету СРСР, не відповідає дійсності), оскільки ефіопські предки Пушкіна з фалашського племені сповідували юдаїзм.
Водночас Суслов рекомендував партійним органам Української РСР посилити боротьбу з українським буржуазним націоналізмом на всіх скерунках ідеологічної роботи, в тому числі в закладах науки і освіти, приділивши особливу увагу розвінчуванню антирадянських поглядів Івана Мазепи, пов’язаних зі зрадою російського царя Петра І та його намаганнями при підтримці шведського короля Карла ХІІ створити самостійну українську державу.
Поряд з цим було рекомендовано вилучити з підручників та інших книжок і з усіх освітніх програм в навчальних закладах поему «Полтава», портрет Ганни Керн і вірш «К***» («Я помню чудное мгновенье») - до встановлення, чи була Ганна Керн родичкою Мотрі Кочубеївни, у яку був закоханий гетьман Мазепа, есе «Нарис історії України» (французькою мовою), а також вірші «Прости, украинский мудрец», «Нет, ты влюблён, Пирон Украйны», замінивши їх віршами «Клеветникам России», «Смирись, Кавказ, идёт Ермолов» та «Бородинская годовщина» як такими, що відображують справжню природу творчості російського поета, суттєво збільшити кількість годин на вивчення російської мови і літератури за рахунок скорочення викладання української мови і літератури з наданням права батькам добровільно відмовлятися від вивчення дітьми української мови і літератури, а також підвищити заробітну плату вчителям російської мови і літератури на 15 відсотків за рахунок бюджетних скорочень на викладання української мови і літератури.
Пропозицію щодо вилучення усіх творів Олександра Пушкіна, пообіцяв Суслов, буде розглянуто напередодні святкування чергової круглої дати від дня його смерті, якщо знову не втрутяться Ефіопія та Ізраїль.
Перший примірник документа, підписаного Михайлом Сусловим, того ж дня фельд’єгерською авіапоштою було надіслано Щербицькому В. В. для виконання, другий Федорчуку В. В. - для ознайомлення, підготовки пропозицій щодо посилення боротьби з українським буржуазним націоналізмом в республіці.
В приписці копії документа, надісланого Щербицькому, було вказано, що з документом треба ознайомити працівника КДБ УРСР комуніста Бузину - в частині, що до нього стосується.
Майор Бузина не зміг прочитати Указ про нагородження його орденом Дружби народів, оскільки майже у той час, коли документ надійшов з Москви в Україну, у його долі сталися значні зміни і він ніколи не дізнався, які хвилювання, на яких колах і які зрушення спричинило його запитання лекторові ЦК КПУ стосовно Івана Мазепи та ленінських тез про націю, мову і право націй на самовизначення, викладених у короткій, але місткій формулі: «Sprachgemeinschaft und Staatenbau». І навіть тоді, коли його син Олесь Бузина-молодший повідомив, що у школі дозволено бажанням батьків і учнів не вивчати українську мову, а замість неї вивчати вірші російського поета Олександра Пушкіна «Клеветникам России» та «Бородинская годовщина», майор Бузина не пов’язав такі зміни в шкільних програмах з його запитанням на лекції. «Синку, - мовив він, гладячи свого нащадка по голові від тім’я до потилиці і назад, як вчив його знайомий лікар, - мову ти вчити будеш, тому що без Sprachgemeinschaft виростають яничари. І Пушкіна вчи, я тобі буду приносити його твори з нашої бібліотеки». Що таке «Sprachgemeinschaft» яничари, Олесь Бузина-молодший не запитав. Пушкіна він вивчав за принесеними з бібліотеки КДБ творами, і продовжив вивчати в університеті на російському відділенні філологічного факультету, оскільки мати його вирішила, що українську він знає достатньо, де зосередив основну увагу на епістолярній спадщині російського поета.
Частину листування Пушкіна Бузина-молодший законспектував, зокрема, витяги листів поета своєму приятелеві В’яземському від 5 листопада 1830 року: «Когда-то свидимся? заехал я в глушь Нижнюю, да и сам не знаю, как выбраться? Точно еловая шишка в пизде; вошла хорошо, а выйти так и шершаво. Кстати: о Лизе голенькой не имею никакого известия. О Полиньке тоже. Кто плотит за шампанское, ты или я?» і від 10-13 січня 1831 року: «Майков, трагик, встретя Фонвизина, спросил у него, заикаясь по своему обыкновению: видел ли ты мою «Агриопу»? - видел - что ж ты скажешь об этой трагедии? - Скажу: Агриопа - засраная жопа. Остро и неожиданно. Не правда ли?» Бузина-молодший займався вивченням ситуації, у яку втрапив Александр Пушкін у Нижньому, протягом усього навчання в університеті.
На 5-му курсі він написав наукову розробку, в якій вказав на суттєву помилку, допущену російським поетом при написанні назви жіночого статевого органу. Застосувавши науковий метод визначення правильності написання літер у ненаголошеному складі, Бузина-молодший довів, що російською мовою назву жіночого статевого органу треба писати „пЕзда”, а не «пИзда», бо ж: «звезда» - «звЁзды», «пЕзда” - „пЁзды». Похідні від лексеми «пезда»: емоційно-експресивні - «пёздочка», «пездище», «пездюлечка», «пездушечка», «пездюрочка»; метафоричні - «пездорванец» (бабій, несерйозний чоловік); «пездюк» (чоловік, що знаходиться під п’ятою жінки); «пездючка» (жінка з невдоволеними сексуальними потребами); «накрыться пездой» (зникнути, стати непридатним); «пездаремонтник» (гінеколог) тощо. При цьому Бузина-молодший вказав, що слово «пИзда» (у наголошеному складі - «пИзды», «отпИздить») має інше етимологічне походження, аніж назва жіночого статевого органу в російській мові. «Пезда», встановив він, походить від інд.-євр. [pei-sd] - піхва (отвір у жінки спереду), в той же час, як «пизда» - від інд.-євр. [pi-sd], - анус (отвір позаду), при спільній морфемі [sd] - частина тіла людини, на якій вона сидить: сідниця, сідало, сідло, звідси - зад (розм.). Слово «пиздеть» (праслов. - [pьzdti]), висновком Бузини-молодшого, означає говорити дурниці, базікати (порівн. розм. - «бздіти»). Похідні від лексеми «пиздеть»: «отпиздить» - висварити, дати словесного прочухана; «надавать пиздюлей» - побити; «получить пиздюлей» - бути побитим; «спиздить» - вкрасти; «распиздяй» - нехлюй, роззява; «пиздануться» - втратити глузд; «опизденеть» - здивуватись; «пиздун» - базікало, демагог; «пиздюк» (омофон, порівн. «пездюк») - парвеню, чоловік з низьким рівнем інтелекту чи моральних якостей; «пиздючка» (омофон, порівн. «пездючка») - «пиздюк» жіночого роду; «пиздёныш» - малий базікало, дрібне стерво; «пиздюля» - брехлива жінка; «пиздоватый» - недоумкуватий; «пиздятина» - дурниці; «запизделся» - забазікався; «пиздец» - стан, у який потрапляє базікало, крах, катастрофа, загроза спокути за вчинені дії; «пиздоплюй» - безвідповідальна людина; «пиздобол» - професійний базікало; «пиздатый» - тлустий широкомордий чоловік з товстою сідницею; «пиздота» - група «пиздоболов» або ж «пиздюков», ситуативно чи стало об’єднаних ознаками соціального, політичного, мистецького, медійного та іншого характеру тощо.
Опріч того, Олесь Бузина вказав і на другу суттєву помилку, допущену Пушкіним, що стосувалась переказу оцінки Фонвізіним трагедії Василя Майкова «Агріопа». Зі слів Олеся Бузини, на основі здійснених ним ретельних досліджень він встановив, що в Росії у XYIII-му столітті слово «жопа» вживалось винятково у позитивному плані, тобто, коли метафорично називали якусь річ «жопою», то це означало, що речі дають найвищу оцінку. Отже, зробив висновок Олесь Бузина, Фонвізін похвалив трагедію Василя Майкова «Агріопа», назвавши її «жопою», а Пушкін, невідомо з яких причин, сфальсифікував вислів Фонвізіна, приписавши до слова «жопа» епітет «засрана» (можливо, Пушкін заздрив своєму попереднику на ниві драматургії, оскільки, на думку Олеся Бузини, трагедія Майкова «Агріопа» за художнім рівнем набагато перевищувала п’єсу Пушкіна «Борис Годунов»). Більше того, писав Олесь Бузина, фальсифікація Пушкіним виразу Фонвізіна призвела до того, що слово «жопа» з першої половини ХІХ-го століття почало вживатись у Росії як лайка, що геть не було характерним для літературної мови росіян аж до ХІХ-го століття.
Про своє відкриття Бузина-молодший повідомив Президента Російської Федерації Бориса Єльцина, підписавши своє послання «Олэсь Бузына» (він не любив, коли в російській транскрипції чи вимові спотворювали його прізвище - «Бузі-і-іна?!»; батько йому розказував, що їхня сім'я походить від козацького роду, і, ясна річ, їхній пращур запорозький козак Омелько голову б відтяв своєю гострою шаблею кожному, хто насмілився б назвати його Бузіна, а не Бузина»), з пропозицією внести відповідні зміни в російський правопис, а також переглянути ставлення росіян до слова «жопа», тобто відповідним указом зняти з нього негативну експресію, ввести його до всіх словників, глосаріїв, лексиконів і тезаурусів як літературне і загально вживане з приміткою, що і прямому, і в метафоричному плані його слід вживати як еталон краси, та зобов’язати російські театри ввести до своїх репертуарів трагедію Василя Майкова «Агріопа», щоб увесь російський народ переконався, що вона заслуговує на оцінку - «жопа».
На поданні Бузини-молодшого Борис Єльцин вчинив резолюцію: «Что за пиздёж? Пр. разобраться. Ср.!» і дав вказівку вивчити це питання силами науковців Інституту російської мови РАН. Російські мовознавці визнали слушність результатів наукових досліджень українського студента, проте вказали на недоцільність внесення змін в російський правопис і російську лексику, оскільки, на їхню думку, такі радикальні зміни можуть негативно вплинути на сформований менталітет російського народу, призвести до втрати його авторитету серед молодших братів - народів країн СНД та завадити впровадженню в Росії демократії. Виправляти Пушкіна чи виступати з критикою його переказу слів Фонвізіна про трагедію Майкова «Агріопа» російські академіки теж визнали недоцільним, пославшись на відомий його вислів з роману «Евгений Онегин»: «Как уст румяных без улыбки, // Без грамматической ошибки // Я русской речи не люблю».
В КДУ наукову розробку Олеся Бузини-молодшого було зараховано як дипломну роботу і після закінчення університету він отримав призначення на посаду вихователя приватної школи гувернанток, де продовжив наукові пошуки на вказану тему, основну увагу приділивши дослідженню проблеми, чи відповідають реаліям вжиті Пушкіним і Фонвізіним метафори та епітети, у зв’язку з чим захопився вивченням проктології і гінекології; після конфлікту з директором звільнився, зайнявся літературною працею, втілюючи результати проведених наукових пошуків, зокрема, у написаному ним невдовзі романі «Секонд-генд».
Свій роман Олесь Бузина-молодший опублікував в газеті «Украінскіє вєдомості», куди його було призначено як вправного проктолога і гінеколога у відділ української літератури, історії та культури і де він вчився журналістської майстерності, спільно з майбутнім редактором газети «Кієвскій Тєлєграф» з єром на кінці, у колишнього кореспондента газети «Вечірній Київ» Григорія Швеця - такі кульбіти може інколи витворювати життя.
Свої статті Олесь Бузина в залежності від змісту підписував відповідно: «Олесь Бузина, письменник, літературний проктолог газети», або ж: «Олесь Бузина, письменник, культуролог-гінеколог», матеріали російською мовою: «Олэсь Бузына, писатель, литературный проктолого газеты», або: «Олэсь Бузына, писатель, культуролог-гинеколог». Враховуючи незвичний ракурс, під кутом якого Олесь Бузина розглядав постаті письменників, письменниць, поетів і поетес, діячів культури і мистецтва, а також учасників тих чи інших історичних подій чи літературних явищ, його публікації мали шалений успіх серед певного кола читачів.
Твір Олеся Бузини «Секонд-генд» було відзначено міжнародною премією Пукера, після чого він одружився з популярною співачкою Вєркою Сєрдючкою, популярнішою навіть більше, ніж Алла Пугачова, відкинувши шлюбні домагання культової української письменниці Прісцили Пиркало-Сазан. У відповідь на видання її роману «Відкриті mail`и до Тараса Шевченка», написаного, зі слів культової письменниці, у стані «хронічного недойобу», та інші публікації, у яких автори, на думку Олеся Бузини-молодшого, виявили не зовсім поштиве ставлення до геніального українського Поета, він виступив з резонансною заявою «Не можу мовчати: на захист українського Пророка від недойобаних дівиць і підорасів».
Але то було значно пізніше, коли Олесь Бузина-молодший виріс, закінчив університет і став відомим письменником, журналістом, дослідником літератури та історії в царині проктології та гінекології, справдивши певним чином надії, які покладав на нього батько - майор державної безпеки Олексій Григорович Бузина 6).
наснився сон: я на хрустких простирадлах
займаюсь із тобою коханням
але ми не самі принцесо
ліжко стоїть у великій концертній залі
і в залі присутні численні твої коханці
Олег Соловей, «Мене убивають твої коханці» (з циклу «Двадцять віршів, які все одно не врятують світ»)