Старший лейтенант Бездоля розкрив рота і залишився так і сидіти.
В кабінет без стуку із зосередженим виглядом зайшов начальник секретаріату майор Борозний і мовчки поклав на стіл Свєткову течку з шифротелеграмою.
- Термінова?
- Ні, поточне інформування. Начальник УКДБ по Дніпропетровській області генерал-майор Щекатуров доповідає про виявлення нелегального групування «панків» в середовищі молоді, не залученої до громадсько-корисної праці, очолюваного якимось Десятериком на прізвисько «Ірокез», виключеним з комсомолу і Дніпропетровського гірничого інституту імені Артема за антигромадську зачіску і джинси.
Генерал Свєтков прочитав шифротелеграму, підкреслив кілька фраз, надписав: «Тов. Довбачу Д. Д. Підготувати звітність в ЦК КПУ і 5-е управління КДБ СРСР. Спільно з УДГБ відпрацювати заходи стосовно припинення ідеологічно шкідливої діяльності «панків». Завести справу групової оперативної розробки (ДГОР); «Ірокеза» взяти під щільний оперативний контроль з метою виявлення його зв’язків, інспіраторів та недопущення розширення ідеологічно шкідливої діяльності групування; для її припинення задіяти органи внутрішніх справ і громадськість; розробку взяти на контроль. Термін реалізації - 6 місяців», - червоним олівцем у правому горішньому кутку документа поставив жирну літеру «К», повернув телеграму Борозному і запитав старшого лейтенанта Бездолю, який сидів з відкритим ротом, чекаючи поки генерал Свєтков дасть йому змогу продовжити звіт:
- Та-а-к, і на чому ми зупинилися, товаришу Бездоля?
- На надійності агента «Марчелло».
- Добре, покажете мені агентурно-оперативну характеристику «Марчелло».
- Буде зроблено, товаришу генерал! Можна й контрольну зустріч організувати з «Марчелло», я його взяв на паралельний зв’язок.
- Не треба. За «Радикалом» контроль надійний встановлено?
- Надійний, товаришу генерал, весь комплекс заходів: «Тетяна»…
- З «Тетяною» 13) у вас стався прокол?
- Так, проте не з моєї вини. Працівник ОТУ, який з горища ставив «шайбу», забув, де її поставив, так замаскував, і коли виходив, наступив на неї. «Шайба» вилізла із стелі в квартиру…
- І «Радикал» та «Шаман», прийшовши в квартиру, помітили мікрофон і почали проголошувати здравиці на честь КПРС, КДБ та його керівництва. Чи не так? Які здравиці вони проголошували?
- Патріотичні, товаришу генерал: «Слава КПРС!», «Слава генералові Федорчуку і його доблесним чекістам!», «Вперед до перемоги комунізму!», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», «Хай живе…»
- Ясно. А чому після постановки техніки не зайшли в квартиру перевірити, з квартири, а не з горища, чи техніка надійно замаскована, до того, як у неї зайшли «Радикал» і «Шаман»? Дублікати ключів від квартири у вас є?
- Немає, товаришу генерал, поспішав, треба було оперативно ставити «Тетяну».
- Попереду паровоза бігаєте, товаришу Бездоля, а на працівника ОТУ звалюєте прокол.
- Генерал Четвертак провів розслідування і зробив висновок, що винен за прокол працівник ОТУ, який ногою наступив на «Тетяну». Ми під приводом проведення навчань з цивільної оборони в присутності «Радикала» і «Шамана» вилучили «Тетяну», пояснивши їм, що то навчальний прилад для виявлення можливої газової атаки. Обох відправили на півдня укупі із сусідами у бомбосховище, і потім знову поставили «Тетяну». За успішне проведення заходу генерал Четвертак пообіцяв представити мене на звання «Почесний співробітник органів державної безпеки СРСР». Надто, що завдяки техніці, яку ми на квартирі «Радикала» і «Ренати» все ж поставили, ми отримали сигнал про терористичні наміри «Ескулапа» і вчасно змогли його ізолювати.
- Добре, доповідайте далі.
- По об’єкту ДОР «Фальсифікатор» 14) здійснюються заходи впливу у місцях відбування покарання з відповідною обробкою для того, щоб примусити його розкаятись за вчинений злочин і виступити з заявою. Але він оголосив голодування і його рішенням прокуратури піддано примусовому харчуванню шлангом через…
- Я знаю як це робиться.
- У нього нефрит, у зоні він довго не протягне. Штучної нирки у тюремній лікарні немає.
- Туди йому й дорога, на одного націоналіста стане менше. Далі.
- Зв’язки «Фальсифікатора», які не дали на нього належні покази, нами профілактовані в КДБ, а також через громадськість. Залишився об’єкт ДОР, колишній об’єкт ДОП «Езоп» 15). Він після арешту «Фальсифікатора», побоюючись за себе, зник з місця проживання і роботи в газеті «Літературна Україна», не попередивши керівництво редакції про своє зникнення.
- А чому ви такі дивні оперативні прізвиська придумуєте своїм об’єктам, товаришу старший лейтенант Бездоля? Ну, «Фальсифікатор» - ясно, більш-менш вдало. Ви придумали кличку?
- Ні, майор Каламарчук, він писав постанову про заведення справи.
- Хіба майор Каламарчук завів справу на «Фальсифікатора»?
- Майор Каламарчук написав постанову, а прізвище вказав моє. Я з капітаном Юткевичем в той час бігав містом у пошуках друкарки, яка виготовляла об’єкту націоналістичні документи, з метою легалізації отриманих даних і документування практичної антирадянської діяльності об’єкта. Наковтався тополиного пуху, а в мене алергія. З температурою 39,5 градусів бігав і запаленням слизистої оболонки носа. Лікарі поставили діагноз - риніт і поклали в госпіталь…
- От-от, ви бігали, а «Езоп» зник? Що за «Езоп»? Прізвисько придумали в госпіталі з ринітом?
- Так, придумав. Оперативна кличка відповідає нахилам об’єкта. Пише антирадянські байки…
- Зачекайте про нахили і байки. Тиждень тому доповідаю нашому голові Віталію Васильовичу товаришу Федорчук справу на об’єкта ДГОР «Блок» - оперативна зашифровка «Лисиця», у зв’язку з грубим провалом по справі, допущеним бригадою зовнішнього спостереження. Вона мешкає на Куренівці у приватному будинку на вулиці Верболозній і кожного дня у будь-який мороз зранку катається на лижах, одягнена у чоловічу майку, жіночі рейтузи на резинках до колін з начосом, футбольних гетрах, теж на резинках, і в лижній шапочці на голові. І своїми рейтузами з начосом приспала пильність наших розвідників: «Лисиця» каталась на своїх лижах, а наші розвідники в цей час грілись у своїй машині, попиваючи чайок з термоса і чекаючи її появи після лижного кросу. Замість того, щоб на лижах у відповідній екіпіровці, замаскувавшись, самим стежити об’єкта! І допились!
- Минулого тижня «Лисиця», - обурливо продовжував генерал Свєтков, звертаючись віртуально більше до невправних працівників зовнішнього спостереження, аніж до старшого лейтенанта Бездолі, - минулого тижня «Лисиця», катаючись на лижах у майці, рейтузах на резинках до колін, футбольних гетрах і лижній шапочці «Адідас», - де вона взяла ту шапочку, невідомо, певно, якийсь невстановлений емісар зарубіжних центрів ОУН передав для маскування, - зникла з-під «наружки»! І повернулась до свого помешкання через три дні, без лиж, у пальті та чоботях і в мохеровому береті з помпоном на голові. А їй вже за сімдесят років! Де вона була усі ці три дні, які підпільні акції здійснювала, з ким конспіративно зустрічалась, залишилось невідомим. Голова Віталій Васильович товариш Федорчук звільнив з посади «за службовою невідповідністю» начальника 7-ї служби Узварова-Коржевського за втрату об’єкта під час стеження і перевів його в 2-е управління ловити шпигунів. 7-му службу перетворив в Управління, збільшивши удвічі штат - там тепер полковник Чуніхін з Київського управління наводить порядок. А мене голова питає, коли я йому особисто доповідав справу на «Лисицю»: «Чому таке невдале зашифрування справи - «Лисиця»? Яка ж це лисиця, якщо вона змогла обкрутити навколо свого пальця дві бригади зовнішнього спостереження, складеного з найкращих розвідників 7-ї служби, і, не залишивши жодних слідів, зникла на три дні?» Розробник з 2-го відділу майор Гопанчук виніс постанову про зміну оперативної зашифровки справи на «Лисицю», надавши їй прізвисько «Карга» 16), що в перекладі з турецької мови означає «ворона». Ворони літають і каркають. Ви володієте турецькою мовою?
- Ні, в школі і військовому училищі я навчався німецької. До військового училища я служив у прикордонних військах у Туркменії на кордоні з Іраном…
- І як по-туркменськи ворона?
- Забув.
- Ясно. «Карга» Віталієві Васильовичу товаришу Федорчук, нашому голові, сподобалась. Втім, спочатку хотів, щоб назвали «Фурією», та «Фурія» в нас вже є, це - архітектор Лариса Скорик 17), суща відьма. Зупинились на «Карзі», «Карга» більше підходить.
Генерал Свєтков зиркнув на проколоту циганською голкою пучку.
Ранка почала загнивати.
«Ще ґанґрену підхопиш від цієї «Карги», - подумав він і натиснув кнопку прямого зв’язку з начальником секретаріату:
- Товаришу Борозний, викличте медсестру, у мене пошкодження пальця з гнойним наривом. Хай візьме з собою йод, вату і бинта і зайде після Бездолі.
- На руці чи нозі? - перепитав майор Борозний.
- На руці, - уточнив генерал Свєтков, поклав слухавку, відсосав гній на пальці, сплюнув і знову звернувся до старшого лейтенанта Бездолі.
- Так-так, з цим ясно. Так що це у вас за «Езоп»?
- «Езоп», товаришу генерал, це був такий байкар у Греції, придумував байки проти існуючого на той час ладу, і наш об’єкт теж виступає…
- Товаришу старший лейтенант Бездоля, що ви мені басні розказуєте? Я Лафонтена прочитав від початку до кінця, мені мій агент «Степовик» подарував його книжку на мій день народження. Я і сам вірші пишу, тільки не байки, і риму до вашого «Езопа» придумати можу. Ви знаєте, хто такой Ла-фон-тен?
Старший лейтенант Бездоля наморщив лоба.
Останнім часом від довгого сидіння за паперами у генерала Свєткова почастішали головні болі в потилиці, знімала біль лише спиртова настойка елеутерококу, яка входила до набору медикаментів, встановлених головою КДБ УРСР Федорчуком для підтримання стану і рівня здоров’я керівного складу після смерті від інфаркта заступника начальника 5-го управління полковника Білкуна. Помимо усіх інших обставин, елеутерокок викликав у Свєткова творче натхнення, коли він писав вірші на чекістську тематику.
Бездоля говорив рубаними фразами, вони посилювали біль, якісь рими до нового вірша у Свєткова вже почали з’являтися в голові, успіх після написання вірша «Любітє Родіну, вашу мать!» і натяку Євдокії Степанівни його надихав, йому захотілося витурити Бездолю з кабінету, відсунути всі документи зі столу, випити елеутерококу, взятися за перо і почати римувати, однак ще треба було вирішити проблему щодо квитків на концерт Алли Пугачової, позаяк з натяку Євдокії Степанівни без квитків міг вийти «пшик».
- Ла фон Тен? - перепитав Бездоля. Він знову наморщив лоба. - Здається, помічник Отто Бісмарка, німецького канцлера.
Генерал Свєтков скептично наставив око на підлеглого. Його голову трохи відпустило:
- Ви який навчальний заклад закінчили, крім середньої школи?
- Львівське вище військово-політичне училище.
- А потім?
- Отримав призначення на роботу у 5-й відділ Львівського УКДБ на ділянку обслуговування культури. Моїм вчителем у Львівському УКДБ був підполковник Горбаль, старий бандолов, нагороджений орденами і медалями.
- Начальник УКДБ по Львівській області генерал Полудень у доповідній повідомляв, що режисер ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу, керуючись ідеологічними мотивами, перетрахав половину курсантів Львівського вищого військово-політичного училища, змінюючи орієнтацію майбутніх політкомісарів з правильної на збочену.
Генерал Свєтков пойорзав сідницею і пильно подивився на старшого лейтенанта Бездолю.
Той очі не відвів:
- Режисер Роман Дриґайло, про якого ви говорите, викладає в училищі хореографію на відділенні клубних працівників, а не політкомісарів. Тут генерал Полудень помиляється.
- Яка різниця? Не виключено, що Дриґайло прихований націоналіст і діє за завданням закордонних центрів ОУН. Клубні працівники, яких готує Львівське вище військово-політичне училище, де працюють? В армії! Може, в такий спосіб закордонні центри ОУН створюють канал для проникнення в армійське середовище?
Генерал Свєтков поперегортав проект доповідної записки, знайшов потрібний аркуш і зробив на ньому позначку.
- Роман Дриґайло не може виконувати завдання закордонних центрів ОУН, - заперечив старший лейтенант Бездоля. Генерал Свєтков вельми здивувався такій його поведінці, бо в його практиці ще не було випадку, щоб йому міг заперечити підлеглий. А Бездоля продовжував рубати фрази: - Тому що за завданням обкому партії і особисто секретаря з ідеології товариша Маланчука Валентина Юхимовича, коли той працював у Львові, і під керівництвом начальника обласного управління культури товариша Квітошинського, він тепер заступник міністра культури України, створив спектакль «Обережно: У. Б. Н.» за мотивами п’єси прогресивного французького драматурга Ежена Іонеско «Вбивці за покликанням» про бандерівців. Роман Дриґайло каже, що Іонеско є симпатиком Французької комуністичної партії і у своїх творах викриває абсурдність буржуазного ладу. Роман Дриґайло взяв його метод на озброєння, щоб викривати ворогів нашого ладу. Поставив свій спектакль в Запоріжжі, Москві, а тепер готує постановку на сцені Львівського театру Червоної Армії і Військово-Морського Флоту. Підполковник Горбаль консультував Дриґайла, тому балет відтворює реальну картину нашої боротьби з бандоунівським підпіллям на Західній Україні та проти Української повстанської армії (УПА) і користується успіхом. Ансамбль у Львові, а також театр і військове училище обслуговує Управління особливих відділів КДБ СРСР по Прикарпатському військовому округу. Я проінформую про підозри щодо сексуальної орієнтації режисера Дриґайла особістів і візьму сигнал на контроль. - Старший лейтенант Бездоля глянув на генерала Свєткова і вийняв ручку.
- Не треба, - мовив генерал Свєтков. Він нічого не міг заперечити старшому лейтенантові Бездолі і все ж заперечив: - Ми не маємо права втручатись у заходи, здійснювані партійними органами. - І відійшовши від слизької теми, пов’язаної з особами Іонеско та Маланчука, запитав: - На курсах КДБ ви підготовку проходили?
- Ні. Зразу після закінчення Львівського училища отримав призначення в органи державної безпеки на ділянку культури, мене вчив начальник мого відділення підполковник Горбаль, бандолов, нагороджений…
- Ясно. Що ж ви ще, крім Езопа і Бісмарка, вивчали в училищі?
- Ще труди класиків марксизму-ленінізму.
- З класиками теж ясно. Ну, так в чому суть оперативних матеріалів на «Езопа»?
- «Езоп» в усній і письмовій формі систематично займався написанням і поширенням ідеологічно шкідливих матеріалів у вигляді афоризмів. З найвідоміших «езопівських» афоризмів, які мають ходіння у деяких колах творчої інтелігенції, я маю на увазі нашого «Езопа», а не грека, виявлено і задокументовано такі: «Черги в магазинах зникнуть тоді, коли зникне черга в Мавзолей Леніна» і «Комунізм є радянська влада плюс русифікація всієї країни».
- Який же це байкар, та ще й «Езоп»?! - обурився генерал. - Нутро ж у нього явно вороже! На найсвятіше посягнув - ім’я вождя і основоположника Леніна! На його невмирущі гасла! Які ж це афоризми, товаришу Бездоля? Це прямі заклики до боротьби з радянською владою! - Де, ви кажете, він працював?
- В газеті Спілки письменників на вулиці Орджонікідзе.
- І цей антирадянщик працював у республіканській літературній газеті, поряд з ЦК КПУ на вулиці Орджонікідзе?! Та він же екстреміст! Хто дозволив?
- Ми вже вичищаємо штат, від головного редактора до коректора. Колектив зміцнюємо перевіреними і надійними журналістами. Редакцію переведемо подалі від ЦК КПУ з вулиці Орджонікідзе на бульвар Лесі Українки.
- І, кажете, «Езоп» зник?
- Зник після арешту «Фальсифікатора». Нашому агенту «Зайцю» перед втечею заявив, що, мовляв: «Вони мене не знайдуть і в Бомбеї!» 18) З урахуванням отриманої від «Зайця» інформації ми до окраски «антирадянська агітація і пропаганда в усній і письмовій формі» додали окраску «зрада Батьківщини у формі втечі за кордон». Справу оперативної перевірки перевели в оперативну розробку і негайно дали орієнтування за підписом полковника Бердиша по всіх УКДБ і прикордонних округах в напряму Індії. З додатком фотографії «Езопа» по формі шість.
- Є реагування?
- Є шифротелеграма з Туркестанського прикордонного округу.
- Там, де ви служили?
- Так, відповідають, що ми помилилися з фотографією - замість «Езопа» до орієнтування приклали копію портрета Володимира Ілліча Леніна.
- Як же трапився такий прокол - підсунути прикордонникам замість терориста і зрадника Батьківщини портрет основоположника?! Де сталася накладка? Ви ж там служили! І, певно, «Езоп» вже й кордон перейшов! Орієнтування з фотографією Леніна замість «Езопа» підписував полковник Бердиш? В якому він був костюмі, коли підписував документ?
- Не пам’ятаю.
- Не пам’ятаєте! Полковник Бердиш підписує все, що йому підсовують, не підписує тільки рапорти на вербовки жіночої агентури і постанови про заведення справ оперативного обліку на антирадянщиків. А як же ви, товаришу старший лейтенант Бездоля, могли особисто допустити такий недогляд? Теж не пам’ятаєте? Проведемо службове розслідування - згадаєте! Разом з полковником Бердишем будете відповідати! Аж до звільнення з органів державної безпеки! А що про нас туркмени подумали?! Сором на всю Євразію!
- Та ні, товаришу генерал, - відповів Бездоля. Він спокійно спостерігав за розбурханим генералом Свєтковим. - Ніякої накладки не сталося. Просто «Езоп» має напрочуд велику зовнішню схожість з 30-річним Володимиром Іллічем. Борідку відпустив, лисина у нього така ж. Загалом, точнісінько як основоположник перед підпіллям. До того ж, чисто випадково, і ім’я та по батькові у нього - Володимир Ілліч.
- Навіть так? - Генерал Свєтков трохи охолов. - Ось до чого антирадянщики розперезались, до яких підступних методів почали вдаватися! В Київському УКДБ є об’єкт розробки із дисидентів, його лейтенант Рядченко періодично возить вночі у Биківню для проведення профілактичних бесід, поки що без результату. Прізвище дисидента - Канаденко, а ім’я, як у Енґельса - Фрідріх, тому такий і впертий. Не розумію, куди дивляться працівники ЗАГСів, дозволяючи давати такі імена потенційним антирадянщикам? Ну і як, ці турки затримали «Езопа» при переході кордону? Їм же що Ленін, що Езоп. Кажете, він у Бомбей хотів дременути?
- Не втік, товаришу генерал. Через всесоюзний розшук ми його знайшли в іншому кінці Радянського Союзу, міліція допомогла. У місті Калуга Російської Федерації. На батьківщині основоположника радянської космонавтики Костянтина Едуардовича Ціолковського.
- Куди добрався! Володимир Ілліч! Це ж треба - «Езоп», антирадянщик і купно з тим Володимир Ілліч! А у нього прізвище випадково не Ульянов-Ленін? І яка у нього освіта?
- Ні, його прізвище Голобородько, він закінчив філософський факультет Московського державного університету імені Михайла Ломоносова.
- Філософ? З борідкою? Як же це так - Го-ло-бородько, а борідку має, та ще й ленінську?!
- Товаришу генерал, я по «ВЧ-зв’язку» вже домовився з Калузьким УКДБ СРСР, щоб взяли «Езопа» під цілодобову «наружку». Я вилітаю в Калугу, і там ми разом з калузькими колегами поголимо йому борідку, щоб не був схожим на Володимира Ілліча. Вони обіцяли у всьому посприяти. Але попросили привезти їм кілограмів п’ять ковбаси. В Калузі з м’ясними продуктами дефіцит. Вони один раз на місяць вскладчину збирають гроші і відряджають свого працівника в Москву за ковбасою.
- Закупіть по дев’ятій статті десять кілограмів ковбаси, «свіжо копченої мархальовської» сорту «СКМ», продукцію нашої свиноферми у Мархальовці. Та ще по десять кілограмів сорту «домашня» і «докторської». Я спишу витрати. Скажіть начальнику госпвідділу полковнику інтендантської служби Жукову, що це для підтримки наших російських колег на батьківщині батька радянської космонавтики товариша Ціолковського. Він випише. Якщо відмовить, я подзвоню. Сало теж треба?
- За сало нічого не казали.
- Візьміть і десять кілограмів сала.
- Візьму.
Старший лейтенант Бездоля знайшов у кишені зужиту контрамарку на концерт групи «Ліпс» і розписав на ній кількість ковбаси і сала, які він мав відвезти російським колегам у Калугу.