До кабінету із зосередженим виглядом без стуку зайшов начальник секретаріату майор Борозний і мовчки поклав на стіл Свєткову течку з шифротелеграмою.
- Термінова?
- Ні, поточна. Начальник УКДБ по Одеській області генерал-майор Куварзін доповідає про виявлення «ульпану» - нелегальної школи вивчення івриту для дітей євреїв, яким відмовлено у виїзді в Ізраїль з режимних міркувань.
Генерал Свєтков прочитав документ, підкреслив кілька фраз, надписав: «Тов. Проклову В. М. Включити у звітність в ЦК КПУ і КДБ СРСР. Спільно з УКДБ відпрацювати заходи щодо припинення діяльності нелегальної школи «ульпан» і організованої антирадянської діяльності сіоністських елементів на території Одеської області, виявити канали нелегальних зв’язків організаторів «ульпану» з закордонними сіоністськими центрами в США та Ізраїлі. Завести справу групової оперативної розробки (ДГОР), інформацію поставити на контроль», - червоним олівцем у правому горішньому кутку документа поставив жирну літеру «К», повернув телеграму Борозному і уважно глянув на пальці. Між вказівним і середнім і на пучці вказівного пальця утворилась брудна чорнильна пляма. Свєтков двічі плюнув на пальці і заходився старанно терти ними об нижню поверхню стола.
- Та-а-ак, і на чому ми зупинилися, товаришу Бездоля?
- На «Езопі», товаришу генерал.
- З ним ясно. Беріть ковбасу і сало і збирайтесь в Калугу. Повернемося до оперативної обстановки по лінії «Укрконцерту». То добре, що ми вчасно виявляємо антирадянські прояви серед українських колективів і дисидентів. Цього замало для повного і всебічного контролю оперативної обстановки. Треба відстежувати і приїжджих гастролерів. От, по агентурних даних, які мені доповів підполковник Довбач, у Київ на гастролі приїздить московська співачка Алла Пугачова. Є оперативні донесення, що навколо цих гастролей створюється нездоровий ажіотаж. Та й особа самої Пугачової неоднозначна. До того ж вона має виступити напередодні засідання колегії КДБ УРСР, на якому має розглядатися питання щодо посилення боротьби з ідеологічною диверсією і терором. Треба на концерт направити пару наших довірених осіб, щоб проконтролювали виступ Пугачової і дали свої відповідні реагування. А якщо вона під час виступу вдасться до ідеологічно не витриманих акцій, дати гідну відсіч прямо в залі. До мене вже звернулася одна подружня пара з числа мистецтвознавців, наші довірені особи. Треба два квитки на концерт для оперативних цілей.
- З цим складніше, товаришу генерал, - трохи знітившись від різкого переходу теми і відвівши очі, мовив Бездоля. - В продаж виділили лише вісімдесят п’ять квитків. Решта квитків розподілялась особистим списком міністра культури УРСР товариша Позаклубенка. Ажіотаж справді великий, навіть більший, ніж тоді, коли у нас гастролювали зарубіжні ВІА «Ліпс» та «Спейс». Такого по лінії «Укрконцерту» в Києві ще не було. У Позаклубенка вже нічого не залишилось. Останні два квитки він приберіг особисто для себе, я цей процес чітко відстежував. До мене вже звертався генерал Рябовіл. Він і його жінка - великі любителі Алли Пугачової, однак я змушений був відмовити йому, тому що сам міністр культури УРСР товариш Позаклубенко руками розвів - немає геть нічого.
- І правильно зробили, що відмовили! Хай генерал Рябовіл кадрами краще займається, а не на концерти якоїсь московської співухи ходить! А то у нього прапорщик то вбився і треба давати рубля на похорон, то, виявляється, не вбився, і здавати гроші не треба. Олександре Івановичу, - заглянувши в телефонний довідник, Свєтков назвав Бездолю по імені і по батькові, хоча зазвичай до своїх підлеглих звертався майже винятково по прізвищу, - а для нашого Управління, що, тепер теж нічого вже не можна зробить, навіть для оперативних цілей? Що, в міністерстві культури УРСР вже перестали поважати ЧеКа? - згадуючи ультиматум своєї дружини, наполягав Свєтков.
- Та ні, Філофею Алфейовичу, - теж перейшов на інтим старший лейтенант Бездоля. - Зробимо, я заберу квитки у заступника Позаклубенка товариша Квітошинського. До речі, Філофею Алфейовичу, нам треба подумати про можливе призначення товариша Квітошинського на посаду міністра, а то що це за міністр культури УРСР з таким прізвищем - Позаклубенко і не може нам організувати два квитки на концерт Алли Пугачової для оперативних цілей?
- Ми ж не займаємося призначенням міністрів, Олександре Івановичу, незалежно від того, яке прізвище вони мають. Це не функція органів державної безпеки. Ми працюємо виключно під керівництвом партії…
- Філофею Алфейовичу, я маю на увазі зміцнення наших позицій в інтересах бажаного розвитку оперативної обстановки у сфері культури. - Старший лейтенант Бездоля посміхнувся грайливою, як у молодиці-кокетухи посмішкою, показуючи, що він добрав, на що натякає генерал Свєтков: - Важелі знайдемо. Я підготую доповідну записку в ЦК КПУ про ідеологічно шкідливі прояви по лінії культури в республіці і бездіяльність Позаклубенка.
- А квитки?
Старший лейтенант Бездоля на хвильку затнувся, аби відповісти так, щоб і не відмовити начальнику Управління і поряд з цим натякнути йому, що квитки на концерт Алли Пугачової - то не така вже й легка справа.