До кабінету із зосередженим виглядом без стуку зайшов начальник секретаріату майор Борозний і мовчки поклав на стіл Свєткову течку з шифротелеграмою.
Генерал Свєтков чомусь роздратовано запитав:
- Знову ви? Чому без стуку заходите? Хіба не бачите, що я приймаю звіт у старшого лейтенанта Бездолі?
Майор Борозний розгублено проказав:
- Я ж з шифротелеграмою…
- Термінова?
- Ні, поточне інформування.
- От бачите! Не термінова!
- Та ви ж самі…
- Я знаю сам, що я сам, - вже роздратованіше кинув Свєтков. - Ну, що там таке?
- Заступник начальника УКДБ по Запорізькій області полковник Федосов доповідає про виявлення нелегальної секти баптистів-розкольників на території Мелітопольського району в селі Терпіння.
Майор Борозний поклав шифротелеграму на стіл.
Генерал Свєтков прочитав, підкреслив кілька фраз, рвучко надписав: «Тов. Цекарєву В. К. Підготувати звітність в ЦК КПУ і КДБ СРСР. Спільно з УКДБ відпрацювати заходи щодо припинення організованої ворожої діяльності сектантів-розкольників, виявити їхні зв’язки з підпільними організаціями в СРСР, закордонними релігійними центрами та їхніми емісарами. Завести справу групової оперативної розробки (ДГОР), розробку взяти на контроль», - червоним олівцем у правому горішньому кутку документа поставив жирну літеру «К» і повернув телеграму Борозному. Потім, уважно глянувши на нього, запитав:
- А чому у вас на сорочці верхнього ґудзика не застебнуто, і галстук збоку висить, ніби якась ганчірка?
Майор Борозний застебнув ґудзик, поправив краватку і хриплим голосом вимовив:
- Вибачте, товаришу генерал, забігався.
- І чому ви розмовляєте хриплим голосом, а не по уставу? Горілку з морозильника п’єте?
Майор Борозний зблід:
- Я алкоголю не вживаю, ніколи. У мене горло болить з іншої причини, вже давно.
- Так лікуватися треба, якщо болить!
- Не маю часу, я на роботі з восьми годин ранку і до одинадцятої ночі, поки ви на роботі. Сім’ї не маю, один живу.
- То що, я винен, що у вас горло болить і що ви не маєте сім’ї?
Майор Борозний ще більше побілів, по обличчю у нього потекли патьоки поту.
- Пишіть рапорт на звільнення і лікуйтеся на здоров’я, - кинув Свєтков.
Майор Борозний заплющив очі, кашлянув у хусточку і подивився.
На хусточці червоніли краплі крові.
Він знав, що у нього неоперабельний рак горла.
Знав про це і генерал Свєтков.
Майор Борозний запитав:
- Дозвольте виконувати?
- Виконуйте. - Генерал Свєтков недбало ворухнув рукою: - Я вас не затримую.
Майор Борозний розвернувся через ліве плече і майже стройовим кроком полишив кабінет.
Генерал Свєтков провів поглядом аж надто виструнчену спину майора Борозного і повернувся до старшого лейтенанта Бездолі:
- Органам державної безпеки потрібні здорові кадри. Захворів - іди лікуйся. Так на чому ми зупинилися, Олександре Івановичу?
- На призначенні Квітошинського міністром культури замість Позаклубенка. Квітошинський квитки на концерт Алли Пугачової для ваших довірених осіб організує. І все зробить, що ми йому накажемо.
- Добре, помізкуємо. - Свєтков покрутив перед очима долонею і завбачив на великому пальці чорнильну пляму. Він плюнув на палець і почав терти його об низ стола. - Тільки ви там обережно, Олександре Івановичу. Сильно не натискайте. Поясніть - винятково для оперативних потреб з метою контролю за можливими ідеологічно ущербними проявами, є сигнали, у тому числі в київській пресі, ми не можемо стояти скраю, адже це питання ідеології. Треба перевірити. У випадку підтвердження - задокументувати і повідомити в Центр 5-му управлінню Комітету Союзу для проведення з Пугачовою виховної роботи з метою потрібного впливу і запобігання з її боку подальших негативних тенденцій.
- Так, так, Філофею Алфейовичу, я ці моменти враховую. Свою агентуру із числа працівників мінкульту я вже проінструктурував на предмет реагування громадськості стосовно до київських гастролей Алли Пугачової, її репертуару і поведінки. Якщо будуть зафіксовані з її боку ідеологічно шкідливі прояви, ми задокументуємо шляхом відбору відповідних заяв з протестом.
- Правильно, результати мені особисто доповісте. Можете йти. Я вас не затримую. І готуйте квитки. Я подзвоню своїм довіреним особам, щоб готувались до концерту.
- Зробимо, товаришу генерал. Ще одне питання, Філофею Алфейовичу, особистого характеру, тобто службового. Вам генерал Четвертак щось говорив стосовно присвоєння мені звання «Почесний співробітник органів державної безпеки СРСР» за проведені заходи по справі «Радикал»?
- Поки що ні.
- Він вважає, що результати моєї діяльності дозволяють, тут я підготував проект подання і узгодив його з нашим куратором полковником Бердишем, коли він йшов на явку із своїм агентом «Лютим».
Старший лейтенант Бездоля дістав із-за своєї спини течку, вийняв з неї подання і поклав на стіл генералу Свєткову.
- В якому костюмі був полковник Бердиш - сірому чи синьому з іскрою?
- Сірому, - відповів старший лейтенант Бездоля.
- А, я вже питав, добре. А чому майор Каламарчук не підписав подання і сам згідно з встановленим порядком не доповідає?
- Він каже, що треба почекати до річниці ВЧК 20 грудня. А чого чекати? Ще дев’ять місяців.
Генерал Свєтков уважно прочитав першу сторінку проекту подання, потім перегорнув другу і третю.
- Нічого не можу сказати, оперативно дієте, товаришу старший лейтенант. А як у вас з вербуванням агентури у поточному кварталі, щось я не бачу? - Генерал Свєтков потягся до стосів паперів на столі, розшукуючи статистичні звіти про хід виконання вербувань.
- Завербував агента під псевдонімом «Фаетон» із початкуючих письменників-фантастів, - поспішливо доповів Бездоля. - Має зв’язки в середовищі осіб, що знаходяться під шкідливим впливом індуської філософії. При його допомозі ми припинили розповсюдження ідейно шкідливих документів «Кама-сутра» і «Хатха-йога». Перспективний щодо використання для поїздок з метою оперативного маршрутування і рейдирування, товаришу генерал! Планую підвести його під «Радикала» і «Шамана».
- «Кама-сутра» і «Хатха-йога», кажете? Полковник Бердиш мені показував. А якої сексуальної орієнтації ваш «Фаетон»?
- Ніякої, - сквапно відповів Бездоля.
- Що, імпотент?
- Не зовсім. Він - йог, а йоги не вступають у статеві зносини ні з жінками, ні з чоловіками. Бережуть «прану» - життєву енергію.
- Можливо, вони й мають певну рацію, - задумливо промовив Свєтков. І, згадавши про журнал «Плейбой», який старший лейтенант Бездоля обіцяв йому доповісти, сказав: - Поряд з цим мушу зауважити, що ви, товаришу старший лейтенант Бездоля, крім йога, який береже свою «прану», могли б і більше завербувать. Оперативна обстановка вимагає, як вчить нас наш голова Віталій Васильович товариш Федорчук, кардинального збільшення кількісного і якісного складу агентурного апарату на всіх ділянках і напрямах оперативної діяльності органів державної безпеки. Без потрібної кількості агентури ми в достатній мірі не зможемо виконати покладені партією на нас завдання: виявити, запобігти і припинити які б там не були, ті чи інші ворожі замисли і прояви. А ви протягом кварталу завербували лише одного агента. Як, кажете, його псевдонім?
- «Фаетон».
- Це якась бричка?
- Символіка, псевдонім він сам обирав. Фаетон - це такий грецький герой, який на колісниці катався небом.
- Знову грек? Гаразд, зупинимось на «Фаетоні». І все ж таки подання прийдеться переробити, без звітності про роботу стосовно поповнення і зміцнення нашої основної зброї - агентурного апарату нас у Москві можуть не зрозуміти. Адже вербування джерел оперативної інформації - це обличчя кожного чекіста, як неодноразово підкреслював у своїх настановах голова КДБ СРСР Юрій Володимирович товариш Андропов. Після концерту повернемося до цього питання. І не забудьте про квитки.
Генерал Свєтков повернув Бездолі його подання.
Бездоля кисло скривився, та суперечити не став.
- Дозвольте іти виконувати? Може, взяти ще квитки на концерт Сергія Захарова? Це ленінградський співак, концерт наступного тижня. В газетах пишуть, що він схильний до порушення норм комуністичної моралі в стосунках з жінками. Тому його гастролі теж потребують контролю.
- Ідіть. Стосовно концерту ленінградського співака Сергія Захарова поговоримо потім, мені треба порадитися зі своїми джерелами стосовно контролю, - махнув рукою Свєтков, і, коли за Бездолею зачинилися двері, пробурмотів: «На сто метрів бігає попереду паровоза! Меткий! І голий кар’єрист, навіть незамаскований. Якщо не дістане квитки на Пугачову, подання не підпишу. Розмовляє зі мною, ніби він генерал, а я лейтенант! Кажуть, що Бездоля племінник Четвертака, та хай він навіть лусне, не підпишу. Що ж це за «Почесний співробітник органів державної безпеки СРСР», якщо він протягом кварталу завербував лише одного агента, та й то якогось «Тарантаса», схильного до індійської «Кама-сутри» і «Хатха-йоги», та ще й імпотента, який роз’їзджає небом на бричці типу чортопхайка? Щось я не чув, щоб старші лейтенанти отримували «почьотного сотрудніка», нагороди, яка серед чекістів вважається другою після Героя Радянського Союзу, та ще й за «шайбу», яка вилізла зі стелі на півметра вкупі з «Кама-сутрою». Я «почьотним» став уже в званні полковника, на солідній посаді, завербувавши дві сотні агентів та посадивши, якщо рахувати від МГБ…»
Далі генерал Свєтков не став пригадувати.
Він відсунув убік усі папери на столі, націдив у склянку п’ятдесят крапель елеутерококу, долив води, випив з виразом, який був у Сократа, коли той пив свою чашу з цикутою, і ще запив, витягнув з шухляди червоного записника, спідньою губою прикрив верхню, зосередився і заплющив очі, чекаючи, коли знову з’являться рими, які старший лейтенант Бездоля виштовхнув у нього з голови своїми карбованими фразами про підсадного міліцейського агента «Марчелло», який переспав з усіма жінками по всіх зонах, де перебував, крім жінки начальника колонії в останній своїй відсидці, позаяк дав слово, про терориста «Ескулапа», щодо арешту якого вчасно не повідомили в ЦК КПУ і КДБ СРСР, і ще не відомо, як до цього поставиться товариш голова, про спритного антирадянщика «Езопа», а також своїм проектом подання на присвоєння почесного звання, яке доведеться все ж підписати, бо таки напевне старший лейтенант Бездоля, помимо того, що бігає попереду паровоза і завербував протягом кварталу лише одного агента, та й той імпотент, є якимось родичем генерала Четвертака.