«Пронесло, про концерт голова не знає», - з полегшенням подумав Свєтков і став підніматися.
Федорчук спинив його.
- Зачекайте, Свєтков.
Свєтков завмер у напівзігнутому стані і краєм ока помітив, що інші члени колегії продовжують залишатися на своїх місцях і уважно дивляться на нього.
«Чому це голова знову звернувся до мене на «ви»?» - встиг подумати він.
- Колегія ще не закінчилась, продовжуємо обговорення про стан виховної роботи і дисципліни в 5-у управлінні. Є ще одне питання, воно стосується вже до начальника Управління.
Генерал Свєтков заціпенів.
- Товаришу Свєтков, чи, як ви ще себе називаєте «Алфєй Свєтлов», а ну лиш, розкажіть членам колегії, які кренделя ви учора в Жовтневому палаці культури, в якому Леонід Ілліч Брежнєв вручав місту-герою Києву медаль «Золота Зірка», витворяли, коли я був у Москві? Хто кого все ж таки трахнув - ви Пугачову чи вона вас? І як поставилась до цієї вакханалії ваша законна жона?
Заскочений зненацька, Свєтков не встиг випростатись, так і залишився стояти напівзігнутим. В очах у нього потемніло: «Таки вляпався, донесли якісь гади! І що тепер робити? Розжалує Віталій Васильович, розірве, як Пугачова газетку, тессезеть, незважаючи на всі мої заслуги й особисту відданість».
В мозку шалено заклубочились думки - що говорити, як виправдовуватись? Федорчук - це ж не власна жінка, яка покричить і потім вгамується!
«Треба каятись, і найжалкіше, можливо, простить».
- Товаришу голово, доповідає генерал-майор Святков… Доповідаю, товаришу голово, щодо вакханалії на ваше запитання, - почав він повільно, з паузами. Підняв голову, надав своєму обличчю покаянний вираз і, невипростовуючись, схлипнув і глянув в очі Федорчуку:
- Товаришу прядсядатєль, не винен я, простіть. То все старший лейтенант Бяздоля підстроїв!
- Який Бяздоля? Старший лейтенант Бездоля, той що, тессезеть, завжди бігає попереду паровоза? Тільки причому тут Бездоля? До нього ми ще сьогодні повернемося в плані недоліків у службово-виховній роботі по 5-му управлінню, тессезеть. Цей Бездоля, я бачу, як той Фіґаро: де й не посій, то вродиться. Я поки що питаю про ваші шури-мури з Пугачовою на сцені, а потім в її уборній? Відповідайте чесно членам колегії!
- Так, так, товаришу прядсядатєль, старший лейтенант Бяздоля, який бігає попереду паровоза і де не посій, то вродиться, я чесно все розповім! Учора цей старший лейтенант Бяздоля заходить до мене в кабінет і каже: «Товаришу генерал, до вас особисте прохання від заступника міністра культури УРСР товариша Квятошинського. Він передає вам два квитки на концерт Алли Пугачової з «Укрконцерту», щоб ви особисто подивились, послухали концерт і потім дали політичну оцінку її виступу і репертуару. Особисте прохання заступника міністра. Оскільки в нашій пресі вже з’явились насторожуючі публікації…» Вас у Києві, товаришу прядсядатєль, не було, тому я не міг взяти санкції здійснити політичний контроль…
- Те-е-ек, - протягнув Федорчук, - політичний контроль у сфері культури потрібний, але яким чином ви опинились на сцені, потім усамітнились з гастролеркою за лаштунками і чимось там з нею займались під ідейно ущербну музику, тессезеть, в її уборній?
- Нічим, присягаюсь, товаришу прядсядатєль, вона переодягалась, а я стояв біля її вбиральні…
- І скільки стояв?
- Хвилин десять, не більше!
- Га-а-арний контроль! Товариші члени колегії, ви теж хотіли б таким робом контролювати ідейно-художній рівень репертуару артистів із числа жіночої статі біля, чи все ж таки - у вбиральні, якщо чесно зізнатися?
Обличчя присутніх набули масляного виразу, але дуже швидко масло з їхніх фізій зникло, а натомість виступила серйозна рішучість.
- Я думаю, - почухав ручкою за вухом генерал Муха, - тут товариш Свєтков не зовсім щирий: і взагалі, і зокрема. Він дозволив на ґрунті сексуальної нездержливості втягнути себе у брудну провокацію і тим самим дискредитував високе звання чекіста-комуніста!
- Я не дискредитував! В складних умовах оперативної обстановки, що склалася на сцені і поза нею під час гастролів Пугачової, я твердо стояв на партійній лінії і гідно тримав честь генерала КДБ! - далі намагався виправдатися Свєтков.
- Ви щось інше тримали, товаришу Свєтков, а не свою честь! - обурився, як на його думку, нещирою поведінкою Свєткова генерал Муха.
Федорчук мовчав.
Всі члени колегії з осудом дивилися на Свєткова.
- Що тримав чи за що тримався начальник 5-го управління КДБ УРСР товариш Свєтков, членам колегії зрозуміло, - порушив мовчанку генерал Муха. - В той момент він забув про те, що повинен у будь-якій ситуації берегти, як зіницю ока, моральне обличчя чекіста-комуніста, керівника одного із найвідповідальніших в системі органів державної безпеки УРСР підрозділів. Він мусить бути беззастережним прикладом для своїх підлеглих. А що ви собі дозволили, товаришу Свєтков?
- Така поведінка не личить генералові КДБ, - суворо блискуючи скельцями, вдруге вставив і свої п’ять копійок начальник української контррозвідки генерал Ледащий.
У Свєткова засосало під грудьми, і він нервово заходився мацати по кишенях штанів в надії знайти хусточку. Проте цього разу дружина її туди не поклала, як робила це зазвичай, і він витер спітнілого лоба рукавом.
Не дочекавшись відповіді на поставлене запитання, Муха продовжив:
- Я думаю, що питання стосовно поведінки генерала Свєткова треба вирішувати…
Одначе, як треба вирішувати, 1-й заступник голови КДБ УРСР сказати не встиг, тому що в шпарці дверей кабінету з’явилася голова капітана Дзеньзібара.
- Віталію Васильовичу, - звернувся він до Федорчука, - по урядовому дзвонить помічник «Першого» Рублевський.
Члени колегії піднялись, щоб вийти в приймальню, Федорчук показав: «Можете залишитись», - і підняв трубку:
- Федорчук на проводі.
- Добрий день, Віталію Васильовичу, це Рублевський вас потурбував.
- А, Костянтине Віталійовичу, добрий день, день добрий! Як поживає ваша дорогоцінна половина Василина Валеріївна? П’єси пише? «Кафедру» закінчує? А то мій начальник Управління генерал Свєтков каже, що немає нічого дивитися в наших театрах, такий поганий репертуар.
- А щт, у вас генерали цікавляться спектаклями? У порядку відпочинку, чи як?
- Та це в нас лише Свєтков такий театрал. У порядку відпочинку ходить на спектаклі, з вірною дружиною. Я слухаю вас, Костянтине Віталійовичу, що ви хотіли сказати?
- «Перший» попросив мене передати вам, що він вас чекає сьогодні о 19-й годині.
- Буду обов’язково.
Рублевський відключився, Федорчук заплющив очі, послухав переливи подібної до «Турецького маршу» Моцарта музики в трубці (тірлі-тірлі), сів і навпомацки завченим жестом поклав важку слухавку на важелі апарату урядового зв’язку. «Що ж скаже мені Володимир Васильович? - поворушив мізками. - Чому сам мені не подзвонив? Остерігається? Нічого, надамо йому сміливости». Мелодія зникла. Мовчки посидів кілька хвилин, розплющив очі, глянув на годинника над вхідними дверми кабінету і відтак зирнув на упрілого Свєткова, неначе побачив його уперше.
- Так-так, товаришу Свєтков, кіт із дому - миші в пляс? Не встиг голова виїхати у відрядження, як ви теж пустились в пляс?
Федорчук покрутив олівця, знову глянув на годинника, подумав: «По цьому козлові Свєткову питання спустимо на гальма, хай поки що посидить на гачку», - і вже без сталі у голосі продовжив:
- Втім, може, на перший раз ми простимо товариша Свєткова, товариші члени колегії? Почекаємо, як пройде тривога для працівників його Управління, і поки що не будемо робити із мухи козла… - Федорчук зиркнув на генерала Муху і поправився: -…із слона - козла-відбувайла. Оскільки це буде не зовсім вірно. По-перше, з оперативної і політичної точки зору. По-друге, ми не повинні йти на повідку у нашого ідеологічного противника. Мухи, тессезеть, мають лежати окремо, а шніцеля - окремо. Я думаю, що насправді ми маємо справу з ретельно спланованою і скоординованою при безпосередній участі Пугачової операцією, тессезеть, щодо дискредитації і наступної компрометації керівника республіканського підрозділу, що виконує надзвичайно важливе доручення нашої партії - тессезеть, бореться з ідеологічними диверсіями противника, і, по суті, вона сама є знаряддям ідеологічної диверсії, тессезеть. Це не перший випадок підривної діяльності з її боку, я вам скажу. Коли я був у Москві на останній колегії Комітету Союзу, начальник секретарітау КДБ СРСР товариш Крючков Володимир Олександроввич розповів мені, що аналогічна операція, тессезеть, була здійснена Пугачовою проти начальника 5-го управління КДБ СРСР товариша Бобкова, і яку не можна не розглядати як акт ідеологічної диверсії, оскільки вона була здійснена проти начальника ідеологічного Управління в системі органів державної безпеки СРСР, тессезеть. Бобков таким же чином пішов на концерт Пугачової, щоправда сидів у другому ряду, але також біля проходу. Квитки йому також передали із «Москонцерта», де кожний другий або сіоніст, або абстракціоніст, крім Йосифа Кобзона, тессезеть. І ось Пугачова, як і в нашому випадку, безпомильно знаходить в залі начальника 5-го управління КДБ Союзу, як і в нашому випадку витягає його на сцену, і він не дуже опирався, а потім веде за куліси в свою уборну. Різниця лише в тому, що у Бобкова стояв не десять хвилин, як у Свєткова, а цілих півгодини, тобто вона усамітнилася з Бобковим на тридцять хвилин, після чого ще примусила його під ручку танцювати козлом кадриль на сцені, називаючи Бобкова: «Мій Філіпок».
Федорчук заплющив очі, уявив, як Бобков танцює козлом кадриль на сцені, і захрюкав, що означало сміх. Бобкова Федорчук не любив за те, що той зизив під рафінованого інтелігента і великого філософа, до того ж ще й довго опирався створенню у 5-му управлінні КДБ СРСР відділення по українському буржуазному націоналізму.
Члени колегії КДБ України теж захрюкали.
Федорчук перестав хрюкати.
Обличчя його набуло серйозного вигляду.
Обличчя інших членів колегії теж стали суворими.
- Товариш Крючков мене попередив про наступні гастролі Пугачової у Києві і попросив проконтролювати, чи не з’явиться знову, уже в Києві, товариш Бобков інкоґніто і не станцює кадриль з Пугачовою під час її гастролей у Києві на сцені Жовтневого палацу культури. Генерал Рябовіл сьогодні перед засіданням колегії моїм розпорядженням дав команду заступникові начальника 5-го управління КДБ УРСР полковнику Бердишеві встановити, чи не було в залі під час концерту Пугачової чоловіка з прикметами - Рябовіл описав йому Бобкова, не називаючи його прізвища, чи не усамітнювався цей чоловік з Пугачовою і чи не танцював він потім з Пугачовою на сцені кадриль. Полковник Бердиш здійснив перевірку і підготував письмовий звіт. Рябоволе, зачитай рапорт полковника Бердиша.
Федорчук підсунув Рябоволові кілька друкованих аркушів, які лежали біля нього на столі текстом униз.
Генерал Рябовіл взяв друкований текст з вписаними від руки прізвищами.
- Так, одну секунду. - Рябовіл прокашлявся і почепив на носа окуляри в золотій оправі. - Читаю:
Прим. № 1
Реєстр. № 342879
Заступнику голови КДБ УРСР
генерал-майору Рябоволові В. О.
Рапорт щодо обставин перебування артистки Алли Борисівни Пугачової в місті Києві (об’єкт «Сирена»)
Відповідно до наданих Вами прикмет чоловіка, що ймовірно міг бути присутнім у Київському Жовтневому палаці культури на концерті «Сирени», начальник відділення 1-го відділу 5-го управління КДБ СРСР підполковник
За даними агента «Лютого», який був присутній у залі під час концерту «Сирени» в Жовтневому палаці культури, концерт відвідав зі своєю дружиною
Працівник 5-го управління КДБ УРСР
Контроль за обстановкою продовжується.
Заступник начальника 5-го управління КДБ УРСР
полковник В. В. Бердиш
- Ну, що ви на це скажете? - запитав членів колегії Федорчук.
Члени Колегії поки що своїх думок не висловили, чекаючи думки голови КДБ УРСР.
- Я думаю, - сказав Федорчук, - що в даному випадку було здійснено, тессезеть, черговий акт ідеологічної диверсії, заздалегідь спланованої. Свєтков, хто вам запропонував піти на концерт Пугачової?
- Старший лейтенант Бяздоля сказав, що просить заступник міністра культури товариш Квятошинський, який передав два квитки, щоб і моя дружина пішла для прикриття…
- Зрозуміло. При участі заступника міністра культури Квітошинського… Звідки цей Квітошинський?
- Доповідаю, товаришу голово. Західняк, зі Львова, - відповів генерал Свєтков. - Там завідував культурою. При ньому режисер львівського театру імені РСЧА і Червоного Флоту перетрахав, вибачаюсь, половину курсантів вищого військово-політичного училища, змінюючи їхню політичну орієнтацію на протилежну.
- Ясно,…за участю заступника міністра культури Квітошинського зі Львова, якого організатори операції використали, можливо, «наосліп», а можливо, він був безпосереднім учасником ворожої акції, тессезеть. В той же час стосовно старшого лейтенанта Бездолі, який постійно бігає, тессезеть, попереду паровоза, виникають підозри, що його роль у цій операції не така вже й технічна. Не встиг мені доповісти генерал Рябовіл про надзвичайну, тессезеть, подію в Жовтневому палаці культури, як дзвонить завідувач Відділу адміністративних органів ЦК КПУ товариш Чумаченко, тессезеть, і говорить: «Ваш працівник старший лейтенант Бездоля дав команду начальнику Київського міського Управління міліції заарештувати, тессезеть, дільничого лікаря у Кончі-Заспі. Цей лікар обслуговує працівників з числа персоналу санаторію ЦК КПУ «Жовтневий» і урядових дач, які проживають у відомчих житлових будинках, тессезеть, на території господарського двору. Лікар, тессезеть, дуже шанований і досвідчений спеціаліст. Його хворі написали колективну скаргу в ЦК КПУ про це свавілля, тессезеть». Товариш Чумаченко просить розібратися. Степане Несторовичу, ви розібрались?
- Так точно, Віталію Васильовичу, я подзвонив міністру внутрішніх справ товаришу Головченку Іванові Харитоновичу 8), він знає про цей випадок. Йому теж жителі Кончі-Заспи передали скаргу на лейтенанта Бездолю, коли товариш Головченко з дачі їхав на службу. Навіть намагалися заблокувати виїзд автомобіля. Товариш Головченко страшенно обурений. Він каже, що, як йому сьогодні доповіли, це не перший випадок з боку лейтенанта Бездолі незаконного використання працівників міліції у власних кар’єрних цілях. Каже: «Так можна і до політичних рецидивів докотитися. Я, - каже, - закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС, сам тривалий час, - каже, - працював в органах КДБ за партійним направленням, скільки художньо-документальних книг написав про чекістів і міліцію, багацько різних артистів зустрічав, але такого авантюриста ще не бачив! Він наших міліціонерів зовсім задовбав! На порушення соціалістичної законності штовхає наші внутрішні органи!»
- Товаришу Свєтков, а ви що можете сказати з цього приводу? - Федорчук суворо подивився на начальника 5-го управління.
- Товаришу голово, доповідаю, - генерал Свєтков рукавом витирав піт із лоба. - Мені старший лейтенант Бяздоля доповідав, що цей лікар у вузькому колі об’єктів ДОР «Шамана» і «Радикала»…
- Відомі антирадянщики. «Радикал», тессезеть, близький зв’язок академіка Сахарова, «Шаман» у своїх творах і усних виступах в завуальованій формі пропагує ідеалізм, підриваючи, тессезеть, марксізьм-лєнінізьм, в той же час спільно з «Радикалом» і його жінкою «Ренатою» займається підпільною ворожою діяльністю, - зауважив Федорчук. - Правильно, товаришу Свєтков?
Генерал Ледащий закохано дивився на Федорчука. Він нахилився до вуха генерала Рябовола і прошепотів: «Яка пам'ять, яка пам'ять у нашого голови Віталія Васильовича! Кожну справу знає, як свої п’ять пальців! Унікально! Феноменально!»
- Так точно, товаришу голово, - відповів Свєтков. - Вони у своєму колі намагаються розширити свою антирадянську діяльність, яку ми припиняємо. Цей лікар з Кончі-Заспи у колі відомих антирадянщиків «Шамана» і «Радикала», як ви правильно вказали, товаришу голово, висловлював зафіксовані технікою терористичні наміри стосовно одного із членів Політбюро ЦК КПРС, одна із дач якого міститься в Кончі-Заспі, ви розумієте, про кого я говорю…
- Терористичні наміри стосовно члена Політбюро ЦК КПРС?! - обурився Федорчук. - А чому я про це нічого не знаю?
- Не встигли доповісти, товаришу голово. Старший лейтенант Бездоля, отримавши сигнал, зразу ж приступив до виконання заходів щодо запобігання можливому терористичному замахові і дав вказівку начальнику міського Управління міліції генералові Захарову заарештувати лікаря за хабарництво - цей лікар з одного пацієнта зідрав банку розчинної кави за оформлення лікарняного листка.
- Не встигли? На концерт московської співухи ви, тессезеть, встигли, а доповісти про отриманий сигнал і отримати санкції не встигли? Вам що, невідомо, що будь-які арешти на Україні по матеріалах КДБ, чи то слідчим відділом КДБ, чи міліцією або ж прокуратурою, здійснюються, тессезеть, лише за узгодженням з першим секретарем ЦК Компартії України чи першим секретарем обкому партії на периферії? Товариш Бездоля повинен був, прийнявши рішення про арешт об’єкта, не стрибати, тессезеть, перед паровозом, а сісти за стіл і негайно підготувати за моїм підписом доповідну записку Володимиру Васильовичу Щербицькому і отримати його згоду на арешт «Ескулапа», тессезеть. А «Ескулапа» взяти під щільний контроль, документуючи його терористичні наміри! Де проект доповідної? Немає…
- Товаришу голово, я попереджував старш… гм-гм… лейтенанта Бездолю, щоб він не затягував підготовку проекту.
- Мало попереджувати, потрібно контролювати виконання. Для того ви поставлені партією і керівництвом КДБ, тессезеть, на таку важливу посаду. Другу добу сидить у міліцейському СІЗО, тессезеть, терорист без санкції ЦК КПУ! Це ж неподобство! Це ж явне порушення соцзаконності!
- Дозвольте продовжити, Віталію Васильовичу? - Генерал Муха перегорнув кілька сторінок свого записника і поглянув на Федорчука.
- Кажіть.
- Вважаю, що ви, Віталію Васильовичу, дуже правильно, слушно і своєчасно підняли важливе питання щодо стану службової дисципліни і морального виховання у 5-му управлінні, пов’язаного з волюнтаризмом і порушенням соцзаконності. Про це свідчать недоробки у виховній роботі з майором Бузиною, який завтра отримає заслужене стягнення і якого післязавтра буде розжалувано до рядового і звільнено з органів держбезпеки. А також ганебний вчинок майора Бочонкіна і посібництво старшого лейтенанта Бездолі ідеологічній диверсантці Пугачовій в організації спланованої проти керівника 5-го управління КДБ УРСР політичної провокації, що, така моя думка, не знімає відповідальності з комуніста товариша Свєткова, як ви правильно, вказали, Віталію Васильовичу, і як від нас вимагає Фелікс Едмудн… Фелікс Едмундович, основоположник наших органів товариш Дзержинський, - поправився Муха. - Не зумів чекіст-комуніст Свєтков дати бій заїжджій гастролерці у відповідь на її провокацію, не виявив потрібної політичної пильності.
Генерал Свєтков хотів заперечити: «А що ж я повинен був робити у тій ситуації?» - проте згадавши, як під час концерту Пугачової голова у нього стала гарячою, серце похололо, руки змокріли, а потім стало мокро і в промежині, всупереч настановам Фелікса Едумундовича, промовчав і покаянно нахилив голову, своїм виглядом показуючи: «Винного двома батогами не б’ють».
Муха знову заглянув у свій нотатник:
- Політична пильність, як вказується в керівних документах КДБ СРСР, є стан повсякчасної зосередженості працівників органів державної безпеки, спрямований на своєчасне виявлення загроз інтересам безпеки радянської держави з боку противника і завдання йому попереджуючих і запобіжних ударів з метою ліквідації цих загроз. - Муха повернувся до Свєткова: - Чи перебував генерал Свєтков під час концерту Пугачової у стані зосередженості, щоб виконати вимогу керівництва КДБ СРСР? Не був, і його вина сумніву не підлягає. Але я хотів би сьогодні на цьому засіданні загострити питання, поставлене Віталієм Васильовичем, про посилення партійного контролю за діяльністю органів державної безпеки, щоб ми не скотилися до політичних рецидивів, арештовуючи терориста без санкції ЦК Компартії України. У цьому зв’язку я хотів би сказати таке…
Муха знову заглянув у свій записник і продовжив:
- Незважаючи на ускладнення оперативної обстановки в республіці, викликане посиленням підривної діяльності спецслужб противника і закордонних центрів ідеологічної диверсії, які в своїх ворожих устремліннях намагаються використати деякі ідейно не витримані прошарки населення, в першу чергу, радянської інтелігенції, про що свідчить намір націоналістично налаштованого об’єкта розробки «Гайдамаки» вчинити терористично-диверсійний акт у Москві, який ми вчасно припинили…
- Припинили після втручання керівництва КДБ СРСР і КДБ УРСР, а могли й прогавити, - зауважив Федорчук. - Це стосується до стиля керівництва 5-го управління.
Свєтков покаянно нахилив голову.
- …намір затятого націоналіста «Гайдамаки», - продовжив Муха, - який ми вчасно припинили після втручання керівництва КДБ СРСР і КДБ УРСР, а також демонстративно зухвалі націоналістичні акції, вчинені диверсантами-екстремістами, умовно названими до їх викриття «Сажотрусом» і «Мазилою»…
- Організацію розшуку «Сажотруса» й «Мазили», а також контроль за здійснюваними заходами покладено на вас, тессезеть. - Федорчук вимогливо подивився на Муху.
- Так, Віталію Васильовичу, з першого дня, коли коли ви були у від’їзді, а я тимчасово виконував обов’язки голови КДБ УРСР.
- З першого, Степане Несторовичу. Мене в той час справді у Києві, тессезеть, не було, на жаль. Скільки часу минуло? Вже місяць.
- Не попередили за вашої відсутності, Віталію Васильовичу, ворожих акцій - взагалі і зокрема. На жаль.
- Про що я й кажу. Заспокоїлись, а заспокоєння для нас гірше за будь-який злочин, тессезеть. Ми - озброєний загін нашої партії, як вказував Леонід Ілліч, тессезеть. Про це не слід забувати кожної хвилини і секунди.
- Запевняю вас, Віталію Васильовичу, і у вашій особі Політбюро ЦК Компартії України і особисто Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнєва, що розшукаємо, викриємо і покараємо. Це справа честі наших органів і моя особиста честь, - ствердив генерал Муха і повернувся до свого записника: - В той же час, як політична обстановка в республіці і в цілому по країні неухильно покращується, про що свідчить виступ Леоніда Ілліча Брежнєва на останньому з’їзді Комуністичної партії Радянського Союзу і поставлене на сьогоднішньому засіданні колегії питання головою КДБ УРСР Віталієм Васильовичем товаришем Федорчук…