Оперуповноважений 4-го («клерикального») відділу 5-го управління КДБ УРСР капітан Майоренко сидів у своєму кабінеті.
Перед ним на стіні висів портрет Михайла Суслова, а на сейфі стояло бронзове погруддя Фелікса Дзержинського. На шиї Фелікс Едмундович тримав вимпел товариства «Динамо» за перемогу, здобуту командою 5-го управління на змаганнях з волейболу серед команд Центрального апарату КДБ УРСР, який команді 5-го управління вручили разом з погруддям Фелікса Едмундовича.
Капітан Майоренко попивав чай і з зосередженим обличчям читав Біблію, видруковану зарубіжною релігійною організацією «Християнська місія» у видавництві «Думки про віру». Біблію капітанові Майоренку надав у тимчасове користування його колега по відділу старший лейтенант Єрмолаєнко, який займався агентурно-оперативною діяльністю в середовищі віруючих протестантських церков і нелегальних сектантів. Біблію, яку читав капітан Майоренко, було конфісковано в іноземця українського походження, підозрюваного у причетності до закордонних релігійно-підривних центрів, який під виглядом туриста в’їхав в СРСР через Чопський прикордонний пункт. Іноземець під час прикордонного контролю намагався довести, що Біблія йому потрібна тричі на день для власного читання, проте не зміг пояснити, навіщо він ввозить в Радянський Союз аж п’ять примірників тієї ідеологічної отрути, чим підтвердив підозри, що в СРСР він приїхав як емісар закордонного релігійно-підривного центру «Християнська місія», у зв’язку з чим його було попереджено про недопустимість в’їзду в СРСР для проведення ідеологічно шкідливої діяльності, уся п’ять примірників Біблії було конфісковано, а їхнього власника видворено з СРСР із забороною в’їзду на п’ять років.
Капітан Майоренко відірвався від читання і зрадів, коли побачив в дверях майора Бузину:
- Олексію Григоровичу, заходь! Ти лиш послухай, що тут написано!
- Слава Ісусу Христу! - привітався майор Бузина, побачивши в руках у капітана Майоренка Біблію.
- Навіки слава! - відзаємив капітан Майоренко. - Читаю Святе письмо, брате, - сказав він, показуючи на розгорнуту Біблію. - Позичив у Павлуся Єрмолаєнка, він біблій достобіса понавилучав у баптистів. У православних з цим ділом дефіцит. Але ти послухай, що тут написано.
Капітан Майоренко ткнув пальцем в текст Біблії і розпочав читати вголос:
- «Сталося того часу, і відійшов Юда від своїх братів, і розташувався аж до одного адул-ламітянина, а ймення йому Хіра. І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім’я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся. І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім’я йому: Ер. І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім’я йому: Онан. І ще знову, і породила сина, і назвала ім’я йому Шела. А батько був у Кезиві, як вона його породила. І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім’я їй: Тамара. І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, - і Господь його вбив. І сказав Юда до Онана: «Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, - і встанови насіння для брата свого». А Онан знав, що не його насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його. І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: «Сиди вдовою в домі батька, аж поки не виросте Шела, син мій». Бо він був подумав: «Аби не вмер також він, як брати його». І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого» 4).
- Олексію Григоровичу, брате, ти бачиш, що воно робиться! - обурено заявив капітан Майоренко. - Я вважав, та й усі так вважають, що онанізм - це суходрочка, а виявляється зовсім інше. І Онан не був онаністом, тобто не займавсяч суходрочкою, а займався, в принципі, нормальним сексом до того, тільки хотів, щоб дружина його покійного брата не могла завагітніти від нього, тому марнував насіння на землю, оскільки, напевно, презервативи на той час ще не винайшли. А, може, й винайшли, лишень були у дефіциті, як і тепер часто буває в наших аптеках. І за це Бог його убив! Жах! Слухай, а ти б хотів, щоб дружина твого брата завагітніла від тебе, чи твоя дружина завагітніла від твого брата, коли ти помреш?
- У мене немає брата. Син є.
- Значить, у тебе і проблем з первородством немає. А в мене є менший брат, у міліції служить… Ще не одружений… Оце я читаю і дивуюсь, скільки тут є повчальних історій, про які майже ніхто не знає! І думаю, чому у нас у школі вчать історії про давньогрецьких богів, а Біблію забороняють, га? Можливо, тому, що Володимир Ілліч теж марнував насіння на землю, бо власних нащадків не настругав? Але ж Надія Костянтинівна не була дружиною його старшого брата Саші, якого стратили царські поплічники? А, може, була?
- Надію Костянтинівну природа нагородила генітальним інфантилізмом, тому вона сексом з Володимиром Іллічем не займалася. Вожді сексом зі своїми жінками не займаються. Так мені пояснив один поінформований підполковник з московської «дев’ятки».
- Він, що, твій знайомий підполковник з московської «дев’ятки», Леніна і Крупську охороняв, зі свічкою стояв, тому все знає?
- Так, тільки без свічки, він має ліхтарик. А до вождя і його жінки, з якою він, тобто вождь, сексом не займався, і жінки, з якою він, тобто вождь, сексом займався, охороняв секретаря ЦК КПРС Суслова.
- У Суслова теж цей, як його?…
- Ні. Суслов до жінок інтерес проявляє.
- Нізащо б не повірив. - Капітан Майоренко впівока зиркнув на портрет Суслова. - Читаємо далі, надзвичайно цікаво. І те, що ти сказав, і те, що тут написано: «І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адул-ламітянин. А Тамарі розповіли, кажучи: «Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою». І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку. І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє. І він збочив до неї на дорогу й сказав: «А ну я ввійду до тебе!» - Олексію Григоровичу, ти бач, як гарно написано: «Я ввійду до тебе!». - Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: «Що даси мені, коли прийдеш до мене?» А він відказав: «Я пошлю козлятко з отари». І сказала вона: «Якщо даси заставу, аж поки пришлеш». А він відказав: «Яка та застава, що дам я тобі?» Та сказала: «Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй». І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього».
- Ні, ні-ні, я проти, щоб діти вивчали Біблію, - зупинив своє читання капітан Майоренко. - Це ж треба, щоб свекор та злягався зі своєю невісткою, як з повією! Хоча сей Юда молодець - трьох синів настругав, у тебе один син? - а коли жінка померла, на повій його потягнуло. Що ж воно далі там буде?
І продовжив читати:
- «І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого. А Іуда послав козлятко чрез приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її. І запитав він людей її місця, говорячи: «Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі?» Вони відказали: «Не була тут блудниця». І вернувся він до Іуди й сказав: «Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця». І сказав Іуда: «Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти». І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Іуді, говорячи: «Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд». А Іуда сказав: «Виведіть її, - і нехай буде спалена».
- Олексію Григоровичу, брате, як же так? Юда трахнув блудницю, не підозрюючи, що то його невістка, а потім дає команду спалити її! Жах! Ні-ні, таки навпаки, діти, хоч там що, мають читати такі книжки, щоб достеменно знали, яка кара може їх спостигнути за блуд. - Капітан Майоренко закрив закладкою сторінку Біблії, яку не дочитав.
- Правильно, дочитаєш потім, перед сном, - сказав майор Бузина. - Розкажи, лишень, що там трапилось з Бочонкіним у відрядженні? Здається ж міцний чоловік, а теж впав у блуд. Щойно іду повз партком, бачу біля свіжого оголошення крутиться Петро Сорока і розказує мені історію про те, що Бочонкін потрапив у витверезник, і його вже виключають з партії на парткомі.
- Виключають і, думаю, що виключать, - впевнено промовив капітан Майоренко. - А що буде потім, ближчим часом дізнаємося.
- То так серйозно? - стурбувався майор Бузина. - Тоді певно увечері рішення парткому для затвердження буде винесено на загальні партзбори. Доведеться години три просидіти на партзборах, слухати теревені Свєткова і Довбача, а я домовився зі своїм другом зустрітися увечері. Для цього трапунку і сорочку одяг, яку він мені колись подарував. Ми з ним училися разом у педінституті. Та й Бочонкіна жалко, він непоганий, здається, чоловік, хоч і кацап.
- Хоч і кацап, проте непоганий і порядний, не те, що твій Сорока, брате.
- Чому мій?
- Та це я так, до слова. «Кальоним желєзом будєм вижігать малєйшіє проявлєнія разгільдяйства і пьянства в нашєм здоровом коллєктівє!» - голосом Свєткова промовив далі капітан Майоренко і продовжив від себе: - як сказав Філофей Алфейович перед парткомом, погрожуючи Бочонкіну виключенням з КПРС, дарма що сам кацап, і Бочонкін - теж кацап, а Левко Нежердецький, хоч і прихований католик-єзуїт, який зизить під василіянця, а теж в одну дудку із Свєтковим і Довбачем грає. Він там теж на парткомі «кальоним желєзом» випалює. А вишиванка у тебе гарна. Як у тій пісні співається…
- Свєтков, чи як він себе називає - Святков, не кацап, а мордвин, - уточнив майор Бузина. - Тому й гянярал, а не генерал, Святков, а не Свєтков.
- О, тоді втямки, я не надавав цьому нюансу значення. Ти маєш рацію, а рацію ми маємо завжди, але, як кажеш ти, лише тоді ми праві, коли ми тверезі. А ми завжди тверезі, за невеликими виїмками, проте це не той виїмок. Тому партзборів сьогодні не буде, і з «кальоного желєза», маю таку версію, вийде «пшик». Гадаю, що майор Іван Бочонкін ще довго буде перебувати в лавах КПРС, якщо сам не захоче розлучитися з розумом, совістю і честю нашої епохи. І ми з тобою теж, якщо дочитаємо Біблію до кінця. Отже, не хвилюйся і готуйся до зустрічі зі своїм інститутським другом.
Так трохи загадково і дещо зарозуміло заспокоював капітан Майоренко Олексія Григоровича.
- Це все в Біблії написано? - поцікавився майор Бузина.
- Брате, у Біблії є все, як каже Павлусь Єрмолаєнко…
- Моя бабуся теж казали, що у Біблії написано все, - пригадав майор Бузина.
- От-от, а Біблію Павлусь Єрмолаєнко, як і твоя бабуся, прочитав до кінця і кожного дня читає, то одну, то другу, він їх понавилучав в емісарів багато. Ось послухай, що тут написано у передмові, я законспектував, знадобиться для вербування агентури, потім за допомогою Левка перекладу приступнішими словами, бо православні такої мови не зрозуміють, от послухай: «Богові до вподоби, коли людина діє, шукає, прознає, чинить добро ділом, словом і молитвою. Ніщо з того не йде намарно, ніщо не пропадає. - Голос у капітана Майоренка звучав суворо і урочисто. - Тож так само не йдуть намарно, не пропадуть і ті зусилля, що їх завдає собі людина, коли вона не обмежується на усвідомленні особистого ставлення до Бога, а, так би мовити, включається у долю всього людства, беручись до трудної справи читання заповідженої Божої Книги. - Капітан Майоренко підняв угору палець: - «Заповідженої!» Це читання наприкінці вам окупиться. Справді, при першому читанні читача неуникно спіткає враження, що він потрапив у хаос суперечностей, у дивоглядний світ, де наївні казки, дитячі уявлення химерно переплітаються з висловами найглибшої мудрости, де Бог виступає то у вигляді невидимої незбагненної сили, то у вигляді об’ємної, намацальної істоти… - чуєш, Льошо: - «намацальної істоти», наділеної всіма людськими властивостями любові, гніву, ревнощів, ба навіть заздрощів. І коли мова про перше з головних питань - питання вибраности, призначення, то читач насамперед буде, просто кажучи, збентежений: за віщо, мовляв, саме цей народ був вибраний, якщо його царі появляють такі недостойні приклади відступництва, якщо сам він, народ, раз у раз стягає на себе догани, ба й прокльони, з боку своїх же пророків?»
- Я теж збентежений, - сказав майор Бузина.
- Спокійно, Льошо, це не про нас. Далі мова йде про народ і пророків, тобто контингент майора Бочонкіна, очевидьки, і про нього тут щось є, зокрема, про його відступництво від морального кодексу чекіста-комуніста, наших заповідей, та прокльони членів парткому на його адресу, наших пророків, невеличких, більші, певно, у вищих парткомах. Одначе річ тут не стільки у Бочонкіні, скільки в Сороці. Левко Нежердецький має щохвилини прийти і все розказати. Зачекай.
Капітан Майоренко закрив передмову і хотів заховати Біблію в шухляду.