На контрольно-пропускному пункті варта змінилася, і майор Бузина показав черговому прапорщику своє посвідчення, яке завше носив у шкіряній обкладинці і на ланцюжку, прикріпленому до внутрішньої кишені піджака на грудях.
Прапорщик зневажливо скривив тонкі губи і проказав:
- Согласно інструкціі удостовєрєніє нєобходімо прєдьявлять в голом відє.
Майор Бузина в думці чортихнувся: «От стерво недоумкувате, я ж такому «прапору» до його зміни п’ять хвилин тому показував своє посвідчення, і він нічого не казав про інструкцію. Хіба не видно, що я не зелений салага, а досвідчений майор?» - проте змушений був вийняти посвідчення з обкладинки і показати його пильному черговому «в голом відє».
Прапорщик витягнув шию, черкнув поглядом по фотографії на посвідченні і потім по обличчю майора Бузини, перевів погляд на його закаблуки, кивнув головою, дозволяючи покинути приміщення, і знову втягнув шию в комір гімнастерки.
Майор Бузина втиснув посвідчення до обкладинки, заховав його у внутрішню кишеню піджака, відчинив важкі двері надвір і ступив східцями ґанку на тротуар.
Олексій Григорович міг би перейти на той бік вулиці навпрост по діагоналі, де у будинку під номером 36 розміщувався метрів сімдесят наліво навскіс другий корпус готелю «Театральний» під назвою «Мелодія», колишня «Прага», так було б швидше. Але він цього не зробив, позаяк ніколи не порушував правил вуличного руху, і вулиці переходив лише на перехрестях. Торік чи півтора року тому Федорчук з вікна свого кабінету на 4-му поверсі спостеріг, як на той бік вулиці Володимирської від центрального входу перебігає дорогу працівниця архівного відділення 10-го відділу КДБ УРСР капітан Карпенко. Федорчук дав вказівку комендантському відділу встановити порушницю і привести її до нього. Комендантський відділ через десять хвилин доставив капітана Карпенко в кабінет голови КДБ УРСР, і Федорчук зробив їй коротке напучування про недопустимість порушень правил вуличного руху співробітниками КДБ УРСР. Капітан Карпенко послалась на те, що змушена була поспішати, відносячи термінові документи в Управління кадрів КДБ УРСР, яке в той час розміщувалось на вулиці Володимирській, 34 1) поряд з готелем «Театральний», куди наразі поспішав майор Бузина.
Федорчук уважно оглянув постать капітана Карпенко з голови до ніг і запропонував їй перейти на роботу в центральну канцелярію КДБ УРСР, де їй, з його слів, і він мав резон, не доведеться бігати вулицями і порушувати правила вуличного руху.
Капітан Карпенко сказала, що їй більше подобається робота в архіві, запевнила, що на майбутнє вулиці буде переходити винятково у встановлених місцях, після чого її впродовж двох годин з пониженням у посаді було переведено в господарський відділ на перевиховання начальнику відділу полковникові інтендантської служби Жукову. Наказ про покарання капітана Карпенко за порушення правил вуличного руху було оголошено під розписку кожному працівникові КДБ УРСР.
Втім, майор Бузина і до пригоди з капітаном Карпенко вулиці переходив завжди у встановлених місцях - отже і цього разу, знехтувавши можливістю зекономити кілька десятків секунд, він трохи пришвидшеним кроком, сливень таким, яким мусить бігати опер-агентурист із зосередженим виглядом з 8-ї ранку і до «упора», а «упор» міг бути і 8-ю годиною вечора, і 10-ю, йшов у скерунку рогу вулиць Володимирської і Малопідвальної повз історичне приміщення, яке після виїзду з нього 9-ї служби КДБ УРСР, займала приймальня КДБ УРСР разом з бюром перепусток.
Ще тільки повернувши у бік вулиці Малопідвальної від центрального входу, майор Бузина помітив, що навпроти приймальні КДБ УРСР стоїть якийсь чоловік невизначеного віку, в зимовому пальті і мерлушковій інтелігентній шапці, з акуратною борідкою і старанно поголеними рожевими щоками. Він тримав обіч себе фанерний лист розміром півтора метра на метр, густо посипаний письмом, якимись схемами, формулами, символами та малюнками, і пильно дивився на вхідні двері приймальні, напевне, чекаючи того, хто вийде.
Біля приймальні майор Бузина трохи притишив ходу, зиркнув на чоловіка і фанеру, яку той тримав. У правому куті фанерного листа він уздрів напис:
Голові Комітету державної безпеки Української РСР
товаришеві Федорчуку В. В.
громадянина Панікадила Семена Остаповича, який постійно мешкає за адресою: 252156, м. Київ, вул. Володимира Затонського, буд. 40, корп. «З», помешк. 10, -
і посередині фанери крупними друкованими літерами:
ЛАМЕНТАЦІЯ.
- Перепрошую, - звернувся громадянин у мерлушковій шапці до майора Бузини, либонь, завбачивши, як той ще виходив з будинку КДБ, - ви працівник КДБ чи відвідувач цієї поважної установи?
- Працівник, оперативний, військове звання - майор, - увічливо відповів майор Бузина.
Відповідь майора Бузини, очевидьки, сподобалась громадянину у мерлушковій шапці, і він з довірливою надією, в Олексія Григоровича була довірлива зовнішність, далі запитав:
- Я знову перепрошую, ви не могли б мені підказати, де я можу о цій порі зустрітися з генералом Федорчуком?
Майор Бузина кинув хуткий погляд у правий горішній куток фанери, прочитав: «Панікадила Семена Остаповича», - і у свою чергу перепитав:
- А в чому річ, шановний Семене Остаповичу?