З громадянином Панікадилом Семеном Остаповичем майор Бузина не був знайомий і бачив його вперше. Тим часом громадянин Панікадило С. О.у в КДБ звертався не вперше. Шість місяців тому він прийшов до приймальні КДБ, яка тоді ще розміщувалася навпроти центрального входу у будинок КДБ у будинку на вулиці Володимирській, 32, і вручив начальнику приймальні підполковнику адміністративної служби Ковальчуку С. В. заяву, викладену на вісімнадцяти сторінках загального зошиту. У своїй заяві громадянин Панікадило С. О., кандидат фізико-математичних наук, старший науковий працівник Науково-дослідного інституту електрифікації сільського господарства, повідомляв КДБ про те, що він виявив ознаки розвідувальної діяльності в столиці Української РСР американського шпигуна, прописаного за місцем помешкання як громадянин СРСР Степанов Олег Миколайович по ймовірно виготовленому в ЦРУ фальшивому паспорту, у тому ж будинку, де жив заявник, поверхом вище (вказувалось у заяві).
Підполковник Ковальчук С. В. оформив заяву громадянина Панікадила С. О. відповідно до вимог інструкції по роботі із заявами і зверненнями громадян у КДБ УРСР та його органах на місцях і доповів зошит голові КДБ Федорчукові. Голова КДБ зеленим чорнилом написав резолюцію своєму першому заступникові Степанові Несторовичу Мусі, кураторові української контррозвідки: «Сигнал вартий уваги. Пр. організувати перевірку».
Степан Несторович, уважно вичитав заяву громадянина Панікадила С. О. стосовно припущеної наявності у місті Києві американського шпигуна, належно оцінив її значення і ручкою, заправлену чорним чорнилом, написав на обкладинці зошита: «Начальнику 2-го управління полковнику Ледащому В. В. Терміново! «С» взяти в розробку, результати доповідати щотижня! Підготувати оперативну групу для захоплення «С» на гарячому під час проведення ним шпигунської діяльності! «К»!»
Начальник 2-го управління полковник Ледащий В. В. теж чорним чорнилом, оскільки перебував на генеральській посаді, хоч і був ще полковником, вчинив резолюцію своєму заступникові полковникові Якимову М. П.: «Пр. зареєструвати як сигнал на «ШП» 2);доповісти відповідно до звітності у 2-е Головне управління КДБ СРСР; створити оперативну групу з числа найдосвідченіших співробітників 1-го і 4-го відділів 3) на чолі з підполковником Фурсою Ю. В.; скласти план і провести глибоку і всебічну перевірку сигнала, звернувши особливу увагу на виявлення каналів зв’язку підозрюваного у «ШП» гр. «С» із зарубіжними розвідувальними центрами (радіо, поштових, контактних, безконтактних); посилити стеження іноземців, які перебувають на території республіки, особливо за дипломатами США, які підозрюються у приналежності до резидентур ЦРУ і РУМО США, під час їхніх розвідувальних поїздок по території республіки. Передбачити заходи щодо реалізації інформації шляхом затримання «С». Доповідати двічі на тиждень. «К»!»
Полковник Якимов синім чорнилом написав: «Тов. Фурсі Ю. В. До виконання».
Згідно із встановленою формою звітності КДБ УРСР про результати оперативно-пошукової роботи стосовно виявлення шпигунської діяльності іноземних спецслужб на території Української РСР підполковник Фурса зареєстрував сигнал по розділу «шпіонаж» і надіслав про виявлені ознаки діяльності у Києві американського розвідника-нелегала шифротелеграму в 2-е Головне управління КДБ СРСР, звідки прийшла теж шифрована відповідь: «Взято на контроль і введено в Систему обліку оперативних даних (СООД) КДБ СРСР. Доповідати в порядку надходження поточної інформації».
Новостворена оперативна група найкращих контррозвідників 2-го управління КДБ УРСР на чолі з підполковником Фурсою в короткий термін розробила план перевірки сигналу під грифом «Цілком таємно», який, після деякого корегування, був затверджений полковником Ледащим. Його вказівкою для всіх підрозділів 2-го управління по вертикалі і горизонталі, в Центрі і на місцях, з метою виявлення шпигунської діяльності «Олега Миколайовича Степанова» було задіяно систему контррозвідувального пошуку (СКП). Проінструктована відповідним чином агентура негайно включилась у роботу.
Громадянина Степанова О. М. силами 7-ї служби КДБ УРСР було встановлено за місцем помешкання, попередньою перевіркою, здійсненою найкращими аналітиками 2-го управління КДБ УРСР на чолі з підполковником Фурсою, виявлено, що установочні дані і спосіб життя «Степанова» повністю збігаються з ознаками розробленого 2-м Головним управліням КДБ СРСР орієнтовного портрета розвідника-нелегала американських спецслужб на стадіях легалізації і виконання практичних завдань, зокрема:
1) «Степанов» народився не за місцем постійного мешкання, тобто в Києві, а у місті Краснослободськ Мордовської АРСР;
2) архів районного відділу ЗАГСу міста Краснослободська шість років тому згорів з невідомих причин, у зв’язку з чим встановити, чи дійсно «Степанов» народився у місті Краснослободську, виявилось неможливим;
3) в армії «Степанов» не служив, в лавах ВЛКСМ і КПРС не перебував, у вищих навчальних закладах не вчився, батьки померли, інших родичів не має, неодружений, тому ідентифікувати його по обліках державних установ виявилося неможливим;
4) до Києва «Степанов» нібито працював на Півдні Східного Сибіру і на Далекому Сході за трудовим наймом без записів у трудовій книжці;
5) у Києві придбав однокімнату кооперативну квартиру, а також автомобіль марки «Москвич-408» і гараж, тобто мав крупні суми грошей, які власноруч заробити не міг, навіть враховуючи його роботу в Сибіру і на Далекому Сході;
6) влаштувався на роботі з ненормованим робочим днем і з можливостями частих і неконтрольованих відряджень, у тому числі і з використанням власного автотранспорту.
Підполковник Фурса зробив запит у 16-е управління КДБ СРСР стосовно наявності даних про можливі радіопередачі розвідувальних центрів спецслужб противника в бік України, звідки отримав відповідь про те, що дислокований у Мюнхені (ФРН) Мюнхенський розвідувальний радіоцентр Центрального розвідувального управління США (МРРЦ ЦРУ США) останнім часом активізував свою роботу в режимі «Центр - Агент» у напрямі території, до якої ймовірно може належати і місто Київ та Київська область.
На Степанова О. М. було заведено справу оперативної розробки (ДОР) з окраскою «шпіонаж на користь США» під кодовим прізвиськом «Ланкастер». За об’єктом було встановлено зовнішнє цілодобове спостереження, включаючи стаціонарний пункт за місцем його проживання з радіоапаратурою, здатною виявляти і фіксувати понадшвидкострільні радіопередачі в режимі «Агент - Центр»; квартирний телефон через АТС обладнано підслуховуючим пристроєм; кореспонденцію і почерк поставлено на контроль із завданням ОТУ КДБ УРСР на виявлення тайнопису у відправленнях на адресу Степанова О. М., «до запитання» чи від його імені, а також у всіх вихідних відправленнях, виконаних почерком, подібним до зразка почерка Степанова О. М.
Начальник ОТУ КДБ УРСР полковник Нікітов О. О. отримав санкціоноване Степаном Несторовичем завдання обладнати квартиру Степанова О. М. підслуховуючою апаратурою. Полковник Нікітов прослужив в органах державної безпеки майже п’ятдесят календарних років і чекав ювілейної дати, щоб піти на заслужений відпочинок. Після обіду полковник Нікітов мав звичку подрімати за робочим столом, що і зробив, отримавши завдання підполковника Фурси. Втім, дотримуючись усталеної післяобідньої звички, полковник Нікітов необачно поклав голову на перший аркуш завдання, у зв’язку з чим запис адреси об’єкта - Степанова О. М., відбився на його лівій щоці. У відповідній графі завдання, де мала бути адреса об’єкта, залишилось лише кілька нерозбірливих плям. Технічні працівники змушені були при допомозі дзеркала та інших пристроїв відновлювати адресу Степанова О. М., записану синім чорнилом, з лівої щоки полковника Нікітова та переносити її на бланк завдання (до ініціатора завдання підполковника Фурси працівники ОТУ остереглися звертатися за допомогою, враховуючи гриф «Цілком таємно»). Відновити пошкоджений документ їм майже вдалося за винятком невеличкої помилки, пов’язаної з нумерацією квартир, внаслідок чого на слуховий контроль було поставлено сусідню із помешканням Степанова О. М. квартиру.
На час постановки техніки весь під’їзд було виселено за легендованим сигналом про можливий витік газу. Працівники ОТУ і підполковник Фурса, який очолював операцію, з метою дотримання вимог конспірації техніку («шайби» з мікрофонами і модем для передачі інформації на пункт контролю) ладнали в протигазах під виглядом майстрів аварійної служби «Київміськгазу». Накладку виявив сам підполковник Фурса, коли впродовж перших п’яти днів уважно вичитував зведення за результатами прослуховування: контролери фіксували розмови трьох малолітніх дітей і двох жінок, одна з яких була матір’ю-одиначкою, друга - їхньою бабусею, в той чаc як за даними «установки» 7-ї служби КДБ УРСР Степанов О. М. був навпаки - чоловіком-одинаком, жінок і дітей, прописаних в квартирі, не мав.
Підполковник Фурса прийшов до висновку, що помилка сталася внаслідок роботи в протигазах, нове завдання полковникові Нікітову вирішив тимчасово не виписувати, оскільки треба було відпрацьовувати нову легенду проникнення в квартиру з одночасним проведенням негласного обшуку, і щільно приступив до безпосередньої роботи із заявником.
На зустрічі, конспіративно проведеній в одному із номерів готелю «Москва», підполковник Фурса детально опитав заявника Панікадила, завербував його на ідейно-політичній основі 4)з відбором підписки і присвоєнням псевдоніма «Едісон» і дав завдання стосовно подальшого стеження за Степановим («Ланкастером»).
Враховуючи вимоги чекістської теорії і практики, а також керівних документів щодо дотримання найсуворіших правил конспірації та встановлений по справі гриф, підполковник Фурса домовився з новозавербованим агентом «Едісоном» про безконтактний спосіб зв’язку, заборонивши йому передавати інформацію через приймальню КДБ УРСР, яка на той час передислокувалась з будинку номер 32 на вулиці Володимирській у будинок номер 35 на тій же вулиці. Для цього спеціалісти ОТУ КДБ УРСР обладнали таємну схованку біля сходів, які вели з вулиці Ірининської (на розі вулиці Паторжинського) вниз до Михайлівського провулку. «Едісон» періодично закладав у схованку підготовлені матеріали за результатами виконання завдання і отримував підготовлені підполковником Фурсою інструкції. Про закладення матеріалів до схованки «Едісон» сповіщав міткою жовтого кольору, яку він ставив на будинку № 5 на вулиці Рейтарській; підполковник Фурса після закладки до схованки інструкцій «Едісону» сповіщав його міткою синього кольору на будинку № 34 на вулиці Володимира Затонського. На роботу підполковник Фурса приходив о 7-й годині ранку, додому повертався за північ. В процесі надходження від «Едісона» та інших джерел інформації полковником Ледащим було прийнято рішення про здійснення на базі ДОР «Ланкастер» контррозвідувальної операції (КРО) «Павутина». Рішення полковника Ледащого підтримав генерал Муха, який погодився бути керівником операції. Підполковник Фурса підготував відповідний план, затверджений після деякого коригування керівником операції. Відповідно до звітності, в процесі реалізації заходів, передбачених планом КРО «Павутина», було виявлено і поставлено на оперативний облік 79 іноземців, підозрюваних у причетності до спецслужб противника, 147 радянських громадян, які встановили позаслужбові контакти з іноземцями, 238 радянських громадян, які в приватних розмовах вихвалювали західний спосіб життя і допускали ідеологічно шкідливі вислови та міркування, 184 радянських громадянина, які займалися незаконними валютними операціями, 77 радянських громадян, які виношували наміри втечі з СРСР шляхом незаконного переходу державного кордону, у Науково-дослідному інституті хімічних речовин і барвників імені Берцеліуса викрито факт розповсюдження антирадянських творів «Собачье серце» і «Роковые яйца», на невстановлених авторів «самвидаву» було заведено справи оперативного розшуку, які після перевірки по системі обліку «самвидаву» (СОС) були припинені на тій підставі, що розшукуваних авторів вдалося встановити, тобто результативні, і здані в архів з відповідною відміткою, розповсюджувачів «самвидаву» затавровано на зборах колективу, звільнено з роботи і поставлено на оперативний облік як осіб, які займаються антирадянською агітацією і пропагандою у письмовій формі, додатково завербовано 95 агентів і встановлено довірчі контакти з 121 особою.
Завдяки здійсненим заходам показники роботи української контррозвідки зросли на 58,3 %. Наказом голови КДБ СРСР за клопотанням керівництва КДБ УРСР і 2-го Головного управління КДБ СРСР підполковнику Фурсі достроково було присвоєно військове звання полковник (на сходинку вище займаної посади). Начальник 2-го управління полковник Ледащий отримав очікуване звання генерал-майора відповідно до займаної посади і був введений до складу колегії КДБ УРСР. Ночувати додому полковник Фурса уже не приходив і спав у своєму кабінеті, вікна якого світились до 2-ї, а то й 3-ї години ночі.
Проте практичну розвідувальну діяльність американського шпигуна Степанова О. М. («Ланкастера») викрити поки що не вдавалось.