Семен Остапович хвильку помовчав, видко, роздумуючи, чи розказувати далі про Христину, чи ні; вирішив, що стосовно подруги Ланкастера досить, лиш сказав:
- Я хочу, щоб цього американського шпигуна заарештували, тільки-но він повернеться з відрядження.
І продовжив наповнювати версію причетності свого сусіди до іноземних спецслужб вже не евентуальними здогадами, а конкретними аргументами, які він віднайшов, з його слів, після того, як Христина переконала його практично у тому, що його сусіда згори - «не наш»:
- Я ніяк не міг спочатку розібратися в його шифровках - ті-ті-таті, хоча і маю вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. Поки не застосував теорію еліптичних функцій Кронекерав сукупності з рівнянням циклоїди при визначенні перетину поверхень ортогональної системи Дюпена. А також формулу про зв’язки між поняттями абелевої групи з операторами і лінійним представленням груп Крулля та теорією конформних відображень при дослідженні багатозначних аналітичних функцій Рімана. Ви мене розумієте, товаришу майор?
- Авжеж, - проказав майор Бузина, шукаючи виходу із становища, у яке він так необачно втрапив.
- І таки розшифрував усі його телеграми - і вихідні, і вхідні! І виснував, що в країні діє не один американський шпигун, а ціла потужна американська розвідувально-диверсійна резидентура. Резидента я викрив, а є ще ж і його мережа! Де мережа, питаю я вас? І чому до цього часу не заарештовано Ланкастера і не припинено його ворожу розвідувально-підривну діяльність? Ви ж мене розумієте!
На сей раз майор Бузина промовчав.
- Розумієте, але не знаєте, товаришу майор! Чекаєте, поки він виконає поставлене ЦРУ завдання і доведе свою чорну справу до кінця, перетворивши Радянську Україну в сателіт США і приєднавши її до агресивного блоку НАТО?! Отже, я вимушений констатувати, що органи державної безпеки, яким я передавав результати своїх досліджень у вигляді двадцяти чотирьох списаних зошитів, не кують, не мелють, мух не ловлять і американських шпигунів не хочуть ловити теж! За що ж їм гроші платять?
Запитання адресувалось майорові Бузині, який уважно слухав громадянина в мерлушкові шапці, в той же час міркував, як без обтяжливих для себе наслідків обійти перепону, яка, ні сіло - ні впало, постала перед ним у той відповідальний момент, коли він поспішав на зустріч зі своїм інститутським приятелем Йосипом Швайкою.
«Говорить він досить переконливо, проте у мене і своїх таємниць доста. Навіщо ж мені вислуховувати ще чужі секрети про американських шпигунів, викриттям яких займається 2-е управління, тобто «чиста контррозвідка», а не 5-е управління, хоч в наказах КДБ СРСР 5-те управління теж відноситься до контррозвідувальних підрозділів з деякою специфікою, а ряд авторитетних вчених з кафедри «СД-5» Вищої школи КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського 5) висунули тезу про те, що роботу органів КДБ по 5-й лінії потрібно називати «політичною контррозвідкою», і керівництвом 5-го управління КДБ СРСР цю новацію було підтримано; тадже до викриття резидентур ЦРУ США у Києві ця специфіка не відноситься і викриттям американських шпигунів мусть таки займатися 2-е управління, тобто «чиста контррозвідка» - навіщо ж їм гроші платять?» - сушив собі голову майор Бузина, необачно втрапивши у складну ситуацію з негласним помічником контррозвідки, таємного псевдоніма якого він не знав і знати не хотів, хай буде він навіть «Еідсоном». Але поки що змоги для зручного обхідного маневру не знаходив.
- Я не про вас кажу, - намагався змікшувати свої претензії до української контррозвідки громадянин Панікадило. - Я бачу, що ви людина достойна і по виду не гультяй. Тому слухайте далі. Я списав двадцять чотири зошити і конспіративно передав їх вашому підполковникові Юлію Валер’яновичу, а він, замість того, щоб заарештувати шпигуна ЦРУ США мого сусіду Ланкастера і всю його шпигунську мережу, певно, передає мої матеріали заступникові Федорчука генералу Мусі, а той безвідповідально кидає мої нотатки про Ланкастера у кошик для сміття.
Я в цьому переконаний, бо за ці шість місяців реагування на мою заяву та інші матеріали з боку органів державної безпеки не побачив, резидентура ЦРУ в Києві продовжує безкарно посилювати свою ворожу діяльність, оскільки кількість шифротелеграм, як на мої підрахунки, зросла. Тому я виклав свою заяву вже не на папері, а на фанері, і вирішив звернутися не до Юлія Валер’яновича і не до генерала Мухи, а прямо до Федорчука. Фанеру товариш Федорчук у кошик для сміття не викине, як раніше, напевно, вчиняв з моїми попередніми матеріалами генерал Муха, викладеними у зошитах на папері під псевдонімом для конспірації. Але й вам я його не скажу, бо Юлій Валер’янович категорично заборонив розказувати будь-кому про моє співробітництво з ним, а змушений буде прочитати і відповідно зреагувати. Ви читали мої зошити? - запитав Панікадило у майора Бузини.
- Не читав, - зізнався майор Бузина.
- От бачите, ім’я моє ви знаєте, а матеріалів моїх не читали. А яка у вас посада?
- Старший оперуповноважений.
- О, солідно! Уповноважений, та ще й старший! А Юлій Валер’янович - лише якийсь заступник у когось, не сказав, у кого. Це ще раз підтверджує, що мої зошити, які я передавав Юлію Валер’яновичу, товариш Муха повикидав у кошик для сміття. Хай тепер Федорчук спробує кинути у кошик фанеру! Я хочу звернутися прямо до Федорчука, тому що загаяння може вельми дорого коштувати нашій країні. Ось тут я показав, як викрити мережу.
Вільною рукою Панікадило обвів розгалужені схеми і формули, намальовані на фанерному дикті:
- Дивіться, як я в узагальненій формі виклав на фанері свої дослідження, про які раніше повідомляв у зошитах на папері, і незаперечно довів, що Джон Ланкастер і його агенти, використовуючи винайдені Максвеллом 6) методи циркуляції векторів Е і Н вздовж довільних замкнутих контурів і потоків векторів Dі B, підключилися до нашої трансляційної радіо- і телемережі і електромагнетними хвилями міліметрового діапазону здійснюють тотальний вплив на біологічно активні точки радіослухачів і телеглядачів по всій Україні.
Декілька перехожих сповільнили свою ходу, яку зазвичай вони пришвидшували, коли поминали квартал від вулиці Ірининської до Малопідвальної, і почали прислухатися до промови громадянина у мерлушковій шапці та приглядатися до його фанерної супліки.
Громадянин Панікадило помітив інтерес перехожих і, привертаючи їхню увагу і говорячи вже не тільки до майора Бузини, а й на загал, продовжив голосніше:
- Внаслідок такого впливу руйнується цілісний електромагнетний каркас людського організму і воднораз деформується його коґерентне поле, яке функціонує в діапазоні акустичних хвиль, тобто від 20 до 20000 герц, внаслідок чого радянська людина починає сприймати політичну аудіоінформацію у перекрученому вигляді. Наприклад, диктор говорить: «Вірний ленінець Леонід Ілліч Брежнєв», а слухач сприймає ці слова, як «Брежнєв - дурень і маразматик», диктор каже: «Комуністична партія Радянського Союзу - розум, честь і совість нашої епохи», а нам здається, що він говорить: «Комуністична партія Радянського Союзу - банда кар’єристів, крадіїв і захребетників, які сидять на шиї у власного народу». Я в собі почав таке відчувати з рік тому, але ніяк не міг здогадатися, щт на мене може діяти в такий спосіб, поки не переконався, що це тотально працює американська розвідка з використанням методу Максвелла!
- Мені теж інколи таке вчувається, - сказав перехожий, який стояв найближче до Панікадила. - Вмикаю київську програму, якийсь наш діяч запевняє: «Життя радянських людей покращується з кожним днем», а мені чується, що він торочить инше: «Життя радянських людей погіршується з кожним днем»; перемикаю на Москву, там москаль із ряшкою на весь екран переконує мене, що «Совєтскоє, значіт, отлічноє», а мені вчувається: «Совєтскоє, значіт, паскудноє». І те, й друге йде паралельно, так що й не розрізниш, де правда, а де брехня. Як не крути, а без півлітри не розберешся. А жінка потім лає: «Чого напився?» Чого напився, чого напився?! Якби знав, чого напився, то не напивався б!
- Буває, буває, - підтвердили й інші перехожі і стали уважніше прислухатися до промови громадянина в мерлушковій шапці, вже не звертаючи особливої уваги на вивіску будинку, біля якого вони притримали ходу, оскільки, либонь, подумали, що вони слухають офіційного речника тієї установи, під стінами якої вони затримали свою ходу.
- О! Гляньте, товаришу майор, на вікна приймальні! - шарпнув вільною рукою громадянин Панікадило майора Бузину за рукав. - Підполковник Ковальчук визирає із свого вікна! З телефонною трубкою біля вуха! Значить, він сидить на службі і додому не пішов! Я його дочекаюсь, бодай до ранку тут буду стояти!
Майор Бузина обернувся, глянув на вікна другого поверху і справді помітив, що штори у кабінеті підполковника Ковальчука заколихалися.
- Сидить, чекає, коли я звідси піду, - обурено сказав громадянин Панікадило. - Але не дочекається!
Майор Бузина микитнув, що з приймальні можна вийти іншим виходом - через двір.
Певно, підполковник Ковальчук мав якісь наміри, затримуючись у своєму кабінеті.
- Втім, справа цим не закінчується, - продовжив надихнутий підтримкою слухачів товариш Панікадило. - При зруйнованому коґерентному полі (зазначу, що така руйнація фізіологічних змін в організмі людини не викликає зниження потенції, в окремішніх випадках навіть може її підвищити, експериментально я це перевірив), радянська людина взагалі починає сприймати будь-яку інформацію в слуховому режимі перекручено, тобто в протилежному від її справжнього змислу напряму, і починає шукати на свою голову чи на іншу частину організму пригод. Дисидентство, пияцтво, розпуста, гомосексуалізм, наркоманія - ці шкідливі явища мають одне походження. Я б їх назвав «побічними результатами ефекту Максвелла».
Майор Бузина і в свою чергу змушений був погодитися, що теж інколи сприймає інформацію, яку в осібних випадках чує з радіоприймача чи телевізора, або ж з вуст генерала Свєткова та іншого свого начальства, не так, як потрібно її сприймати чекісту-комуністу.
«Так ось у чому заковика! Виявляється, то Максвелл стає на перешкоді, то Максвелл іноді штовхає у пивничку, чи до дівчат, хоча, як подумати, не завжди потреба у тому буває», - повернув він розумом і після такого розмірковування постановив ще кілька хвилин послухати метикуватого, кебетного і пильного заявника, оскільки той уже свою увагу на майорові Бузині не акцентував і говорив до людей, які його оточували.
Та зненацька обіч бордюра верескнули гальма карети швидкої допомоги, з машини вискочили два дужих молодики у білих халатах, заткнули рот громадянину Панікадилу кляпом, накинули на нього довгу сорочку з рукавами до колін, рукава зав’язали за спиною і кинули разом з фанерою у пащеку авта.
За Панікадилом таким же макаром вони кинули в карету і перехожого, який першим підтвердив практичну доведеність здійснених товаришем Панікадилом науково-контррозвідувальних досліджень.
Хряпнули дверці, карета через осьову лінію круто розвернулася прямо перед будівлею КДБ і на форсажі помчалась у бік Подолу, залишивши лиш хмарку бензинового чаду та мерлушкову шапку громадянина Панікадила в калюжі під вуличним бордюром. На другому поверсі в кабінеті підполковника Ковальчука колихнулись шторки і загорілось світло.