1) С. 396. «Управління кадрів КДБ УРСР, яке в той час розміщувалось на вулиці Володимирській, 34 поряд з готелем «Театральний»» - тепер у тому будинку міститься НАК «Надра України».
2) С. 398. «ШП»(ше-пе, скорочення, жарг.) - шпигунська діяльність, шпигунство; кримінальна відповідальність за шпигунство встановлена відповідно до ст. 56 (для громадян СРСР) і ст. 57 (для іноземних громадян і апатридів) Кримінального кодексу УРСР.
3) С. 398. 1-й відділ («американський») 2-го управління КДБ УРСР займався боротьбою з підривною діяльністю спецслужб США та виявленням їхньої агентури на території республіки; 4-й відділ - перехопленням каналів зв’язку іноземних спецслужб з агентами та розвідниками-нелегалами з використанням радіоелектронних засобів («розвідцентр - агент», «агент - розвідцентр»), на каналах міжнародного поштового обміну та безконтактних зустрічей (з конспектів майора Бузини О. Г.).
4) С. 401. Основи вербування агентів органів КДБ встановлювались такі: ідейно-політична; залежність на підставі матеріалів компрометуючого характеру; фінансово-матеріальна залежність; зацікавленість (з конспектів майора Бузини О. Г.).
5) С. 406. «Кафедра «СД-5» Вищої школи КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського» - умовна назва кафедри Вищої школи КДБ СРСР («Спеціальна дисципліна - 5»), викладачі якої займалися питаннями боротьби органів КДБ з ідеологічною диверсією противника і антирадянською діяльністю.
6) С. 408. Максвелл (Maxwell) Джеймс Клерк (13.06.1831-05.11.1879) - англійський фізик, професор Кембриджського університету, автор праць «Динамічна теорія електромагнітного поля», «Трактат про електрику і магнетизм», довів тезу про тиск електромагнітних хвиль (тиск світла), зробив розрахунок залежності в’язкості газу від довжини вільного перебігу молекул.
7) С. 410. Вулиця Фундуклеївська - за радянських часів вулиця Леніна, тепер вулиця Богдана Хмельницького.
8) С. 411. Забужко Оксана Стефанівна - поетеса; народ. 19 вересня 1960 р. у м. Луцьку в сім’ї службовців. Закінчила філософський факультет Київського університету (1982). Працює викладачем марксистсько-ленінської естетики у Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського. Кандидат філософських наук. Член КПРС. Автор збірки «Травневий іній» (1985). Член СП СРСР з 1987 р. (Див.: Письменники Радянської України // 1917-1987 // Біобібліографічний довідник // Автори-упорядники: В. К. Коваль, В. П. Павловська. - К., «Радянський письменник», 1988. - С. 694).
9) С. 412. Servus (лат.) - привіт, букв.: «раб, слуга».
10) С. 412. Nicht klopfen! (нім.) - Не стукати!
11) С. 414. «Плюсовий номер» - готельне помешкання (номер), обладнане стаціонарною технікою слухового контролю (з конспектів майора Бузини О. Г.).
12) С. 414. Бернштейн (Bernstein) Едуард (06.01.1850-18.12.1932) - німецький соціал-демократ, ідеолог ревізіонізму і реформізму, один із лідерів 2-го Інтернаціоналу. Проголошував необхідність повернення до філософії Канта, виступав проти матеріалістичної діалектики, яку ототожнював з ідеалістичною діалектикою Геґеля, в царині соціально-політичних наук доводив, що соціалізм - це лише етичний ідеал («кінцева мета - ніщо, рух - усе»); засуджував жовтневий контрреволюційний заколот і більшовистський переворот в Росії 1917-го р.
13) С. 417. Дегейтер, Дежейтер (Degeyter) Адольф - французький композитор, правий соціаліст, брат П’єра Дегейтера (Дежейтера) - лівого комуніста (08.10.1848-27.09.1932); 1922 р. в апеляційному суді програв своєму братові П’єру Дегейтеру (Дежейтеру) судову справу стосовно авторства музики міжнародного пролетарського гімну «Інтернаціонал»; ноти було опубліковано 1888 р. за підписом Degeyter без імені та ініціалів.
14) С. 417. Гайдеґґер, Хейдеггер (Heidegger) Мартин (26.09.1889-26.05.1976) - німецький філософ-екзистенціаліст, основні роботи: «Буття і час», «Буття і істина», «Погляд в те, що є».
15)С. 421. Draimal hoch! (нім.) - тричі хай живе!
16) С. 422. Дубчек (Dub ek) Александр- відомий чехословацький політик і державний діяч, народ. 27.11.1921 р.; 1925 р. разом з батьками переїхав до Радянського Союзу в складі групи з 300 чехословацьких комуністів-інтернаціоналістів, які заснували в Середній Азії кооператив «Інтергельпо». 1938 р. сім’я Дубчека повернулась у Чехословаччину. Член КПЧ з 1939 р. У 1955-1958 рр. вчився у Вищій партійній школі при ЦК КПРС в Москві, 1960-1968 рр. - секретар ЦК, член Президії ЦК КПЧ, 1968-1969 рр. - 1-й секретар ЦК КПЧ. В серпні 1968 р. разом з іншими керівниками ЧССР був інтернований в резиденцію під Ужгородом (Закарпатська область), де прослухав курс лекцій з питань інтернаціоналізму, які, серед інших, прочитав 1-й секретар ЦК КПУ Петро Шелест. 1969-1970 рр. - посол ЧССР в Туреччині. В 1970 р. його було виключено з лав КПЧ і направлено на роботу в одне з лісництв під Братиславою. Подальша доля Дубчека губиться у мороці історії.
17) С. 430. Косіор Станіслав Вікентійович (18.11.1889-26.02.1939) - радянський і партійний діяч, більшовист. Учасник контрреволюційного заколоту і більшовистського жовтневого перевороту в Петрограді (1917); 1918-1919 рр. керував нелегальною партійною роботою в Україні, один з організаторів КП(б)У. З липня 1928 р. - генеральний секретар ЦК КП(б)У, з січня 1938 р. - заступник голови РНК СРСР і голова Комісії радянського контролю. Іменем Косіора названо одну з вулиць Києва (відрізок колишнього Кадетського шосе, тепер вулиця В’ячеслава Чорновола).