1) С. 436. КоrolenkostraЯe, dreiunddreiЯig (нім.) - вулиця Короленка, 33; кол. вулиця Велика Володимирська, тепер вулиця Володимирська, на якій у будинку № 33 розміщується Служба безпеки України.
2) С. 438.Ich bin damit alle einverstanden: «Kommunisten hibt es haplyk!» Aber wir mьssen scneller fahren. DerGauleiterwartet. WirwerdenheutedasStabsquartiervonKGBeinnehmen (нім.) - Я все зрозумів: «Комуністам буде гаплик!» Але ми мусимо їхати швидче. Ґауляйтер чекає. Нам треба сьогодні зайняти штаб-квартиру КҐБ.
3) С. 438. Власовець - вояк Російської визвольної армії (РОА) під командуванням генерал-лейтенанта Андрія Власова, яка воювала на боці Гітлера. У серпні-вересні 1941 р. «власовцями» називали бійців 37-ї армії Південно-Західного фронту під командуванням генерал-майора Андрія Власова, які обороняли Київ від нападу німецько-фашистських загарбників (Київська оборонна операція 1941 р.). 11-13.08.41 р. бійці 37-ї армії відкинули німців від Києва майже до першої лінії оборони Київського укріпрайону, після чого Гітлер вимушений був зняти частину сил з групи армій «Центр», що вела наступ на Москву, і кинути їх на Київ. 15.09.41 р. частини 1-ї і 2-ї німецьких танкових армій з’єдналися в районі Лохвиці, над радянськими військами нависла загроза оточення. Після наказу Сталіна про відступ, що надійшов увечері 17.09.41 р., Власов зумів вивести своїх бійців з оточення, врятував з’єднання від загибелі і взяв участь в обороні Москви (5-а, 26-а армії і частина сил 38-ї та 21-ї армій на чолі з командувачем Південно-Західного фронту Михайлом Кирпоносом із оточення не вийшли; Кирпонос переодягся у форму рядового бійця, під час перестрілки загинув, німцями був ідентифікований за білизною для вищого комскладу). У березні 1942 р., будучи командувачем Волховського фронту, на території Ленінградської області Власов потрапив у полон і перейшов на службу до Гітлера, створивши т. зв. «Російську визвольну армію» (РОА), після чого «власовцями» почали називати комбатантів РОА.
4) С. 438. Кудря Іван Данилович (07.07.1912-листопад 1942) - працівник НКВС, керівник підпільної групи в Києві у роки 2-ї світової війни. За деякими джерелами, групою з використанням радіокерованих мін були підірвані будинки на вулиці Хрещатик та Успенський собор у Києво-Печерській лаврі в той час, коли німців в приміщеннях не було. В липні 1942 р. заарештований ґестапо і закатований. Герой Радянського Союзу (посмертно, 1965).
5) С. 439. «Підстава» (жарг.) - оперативна комбінація, метою якої є створення умов для контакту агента з об’єктом розробки чи оперативної зацікавленості (з конспектів майора Бузини О. Г.).
6) С. 439. Wir sind angereist gekommen! Bitte, Her Obergruppenfьrer! Wьnsche das Gelingen! (нім.) - Ми приїхали! Прошу, пане оберґрупенфюрер! Бажаю удачі!
7) С. 440. Народно-трудовий союз (НТС) - одна з найактивніших антирадянських емігрантських організацій, пов’язана із спецслужбами США і ФРН; центр розміщується за адресою: Флуршайдеверґ, 5, Зосенгайм, Франкфурт-на-Майні, ФРН; голова НТС - Поремський В. Д., голова виконавчого бюро - Романов (Островський) Є. Р., він же керівник «закритого (оперативного) сектору» НТС, який безпосередньо займається організацією підривної діяльності проти СРСР і країн соціалістичної співдружності. Для виконання завдань на території СРСР у складі оперативного сектору діють 120 активних членів (нелегалів) НТС (з конспектів майора Бузини О. Г.).
8) С. 440.Heil Fьhrer! Sieg heil! Siegoder Tod! (нім.) - Слава фюреру! Хай живе перемога! Перемога або смерть!
9) С. 440. Es ist ein lдppische Fahrer. Ich bin verstanden nicht, warum ruft er: „Heil Fьhrer! Sieg heil! Siegoder Tod! (нім.) - Це якийсь недоумкуватий водій, і я не зрозумів, чому він кричить: «Гайль фюрер! Зіґ гайль! Перемога чи смерть!»
10) С. 443. Меїр (Мейєрсон, уродж. Мабович) Ґолда Іцхоківна (03.05.1898-08.12.1978) - прем’єр-міністр Ізраїлю 1969-1974 рр. Народилася у м. Києві, разом з батьками 1906 р. емігрувала в США. Водограй у Золотоворотському скверику на розі вулиць Володимирської та Великої Підвальної (тепер - Ярославів вал) названо на її честь («Фонтан Ґолди Меїр») у зв’язку з тим, що юна Ґолда, з батьками, друзями або ж усамітнено, полюбляла відпочивати на цьому місці.
11) С. 447. Площа Жовтневої революції (кол. Хрещатицька, Думська, Радянська, Калініна) - центральна площа Києва, тепер Майдан Незалежності.
12) С. 450. «Фердинанд» (нім. Ferdinand) - німецька важка самохідно-артилерійська установка (САУ) класу винищувачів танків, інша назва -«Elefant» (з нім. - «Слон»); один з наймогутніших видів панцерної техніки гітлерівських військ у 2-й світовій війні.
13) С. 451. Кошерна їжа - їжа, дозволена євреям згідно з комплексом законів юдаїзму про дозволене і недозволене харчування «Кашрут». Слово «кашер» перекладається з івриту приблизно як «підходящий», «правильний», може мати відношення до будь-якої речі, якщо вона відповідає вимогам «Галахи» («Галаха» - законодавча частина рабинистичної літератури і вся нормативна сфера юдаїзму). Добропорядного єврея, який виконує усі обов’язки перед Всевишнім, називають «кашерною людиною».
14) С. 452. Місто Донецьке - обласний центр, на р. Кальміус; засноване 1869 року як робітниче селище Юзівка (за прізвищем англійського підприємця Дж. Юза) на місці козацького поселення - адміністративного центру Кальміуської паланки Запорозької Січі (Вольностей Війська Запорозького Низового); 1924 р., після того, як В. І. Леніна-Ульянова поклали в Мавзолей, Юзівку, йдучи назустріч проханням її жителів, ВЦВК СРСР перейменував на Сталіне; 1961 року, коли Сталіна винесли з Мавзолею В. І. Леніна, м. Сталіне, йдучи назустріч проханням її жителів, Президія Верховної Ради СРСР перейменувала на м. Донецьк; таку ж назву (м. Донецьк) має місто, розташоване у Ростовській області на річці Сіверський Донець, впритул до кордону з Ворошиловградською областю - до 1955 р. м. Гундоровка, колишнє козацьке поселення, назване за прізвищем козака Гундора, з роду якого походить відомий український літературознавець Тамара Гундорова; без перейменування у Ростовській області залишилось селище Гундоровське, також засноване козаком Гундором.
15) С. 456. Парабола (грец.) - притча, коротка алегорична історія, оповідь повчального змісту, взята з історії чи нвколишнього життя. Для параболи не обов’язково, щоб усе, про що говориться в оповіді, мало місце насправді, події могло і не бути, крім того, не всі вчинки осіб, які згадуються в оповіді, безумовно гарні і бездоганні (та й мета параболи полягає не у безумовно точній передачі події чи явища, якщо вони були насправді). Для параболи характерна піднесена топіка (у тих випадках, коли топіка, навпаки, знижена, цей прийом розраховано на специфічний контраст з високим смислом змісту); центр і еталон для інших повчальних жанрів: «Повчань Акіхара», «машаліма Талмуду», Старого Заповіту (див: Суд. 9:8 і далі; 4 Цар. 14:9), Нового Заповіту (Див.: Лук. 4:23, 16:19; Ів. 4:37, 16:25, 29; Мат. 15:15; 1 Тим. 1:4, 4:7; 2 Тим. 4:4; Тит. 1:14) тощо. Намагання підпорядкувати прозу законам жанру параболи спостерігається у творчості таких видатних письменників і мислителів ХІХ-ХХІ ст. ст., як Лев Толстой, Фрідріх де ла Мотт Фуке, Міґель де Унамуно, Менделе-Мохер-Сфорим, Шмуель Йосипович Агнон (Нобелівський призер в галузі літератури з Галичини), Джеймс Джойс, Олдос Гакслі, Самуїл Барклі Беккет, Вільям Єйтс, Відьядхар Сураджіпрасад Найпол, Імре Кертес, Ое Кендзабуро, Петар Гек (Гекторович), Павло Вольвач, Пауло Коельо, Павло Кее, Улас Самчук, Богдан Бойчук, Валерій Шевчук, Василь Слапчук, Микола Рябчук, Юзьо Обсерватор (Він Не Чук), Андрій Бондар, Ігор-Бондар-Терещенко, брати Карамазови, сестри Тельнюк, інженер-бакалавр Марко Роберт Стех, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха та ін.
16) С. 461. «А коли для вас починається «сьогодні» - як для євреїв з учорашнього вечора, чи як, товаришу Бочонкін?…» - за Талмудом, відлік нової доби починається від першої зірки, що з’являється в небі наприкінці попереднього дня.
17) С. 476. Вулиця Свердлова (названа на честь видатного діяча Комуністичної партії і Радянської держави Я. М. Свердлова) - тепер має дореволюційну назву вулиця Прорізна.
18) С. 484.Шмутціґе швайн (нім.) - дуже брудна лайка.