Вiн ударив щиколотками по пруговi дверей, розбив до кровi руки i на здивування усiх почав малювати на стiнi велику лiтеру «У». Не скiнчив, а знову гукнув на всю камеру:
— Кiннота, на конi! Рiвняйся, до бою ладнайсь» На порозi камери стояв Сторожук. Вiн узяв Фавста за скривавлену руку, мiцно стиснув її, глянув своїми мутними очима на всiх нас i вивiв Конюшину з камери востаннє…
Камера занiмiла з жаху.
У сусiднiй камерi, «етапнiй», спiвали студенти — новаки ще нашої тюрми:
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився…
А Конончук держав у руках шматок хлiба, що його дав йому Фавст з Подiлля, i ридав…
(2.4-1923 р.)